Архив
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS ЛЕНТА
      Общий RSS

      Топ новости

      Видео новости

      Уб'ють вас усіх, – Забужко про смерть активіста Мирошниченка та боротьбу за українську мову

      7851
      Активіст Артем Мирошниченко / Фото з відкритих джерел

      Москва воює за те, щоб не стало української. А найнадійніший для цього спосіб – убити носіїв.

      От і настав "момент істини" – історичний. Переломовий.

      Коли за українську мову вбивали в ОРДЛО (і, ймовірно, продовжують убивати й далі) – ці жертви ще не мали для нас ні імен, ні облич. Можна було вмістити їх у загальну рубрику "проукраїнські" – і тим затулитись від очевидного факту (якого наш противник, до речі, й не приховує): так, в остаточному підсумку це "війна за мову" – за картину світу. Москва воює за те, щоб не стало української. А найнадійніший для цього спосіб – убити носіїв.

      Важливо! Смерть активіста Мирошниченка через українську мову: що вирішив суд

      (Саме так вони зробили в 1933-му – і число носіїв української мови одразу ж зменшилось на мільйони).

      І після 1933-го ця війна ніколи – НІКОЛИ! – не припинялась. І кожен україномовний бодай раз на віку стикався з цією професійною, "видовою" агресією вбивць – до НЕДОБИТОЇ жертви.

      Це міг бути несподіваний вибух люті від незнайомця, що з ненавистю тебе перекривляє, або (якщо посуватися на схід од Вінниці) цькування в дитячому колективі, "підзарядженому" від дорослих, чи таврування "селюцькістю" (що родом із того-таки Голодомору: коли втеклих у місто від розкуркулення можна було і в НКВД здати, – і кожен нащадок вижилих, навіть і в 3-му коліні, рефлекторно лякається: ні-ні, я нє з сєла, што ви!..), могли бути – і є! – десятки видів щоденної "непомітної" дискримінації, від адміністративної до культурної, що її ми вже й за аґресію не сприймаємо, звикли... Кожен із нас може сказати про себе: "АРТЕМ МиРОШНИЧЕНКО – ЦЕ Я". Кожного україномовного хоч трошки в житті "били за мову" – в різних формах, з різною мірою дошкульности, хоч і мало кого вже фізично (спасибі Незалежності!)... І ніколи, НІ РАЗУ нікого за те не було покарано. (Навіть того мента з Одеської траси, що кричав на відео водієві "Ты мне тут на своей телячьей мове не говори!", – адже ж не звільнили без дальшого права на проходження державної служби?..)

      Артем Мирошниченко дивиться в очі нам усім. Від цього погляду вже не затулишся, не сховаєшся. І не відмахнешся (хоча спроби, не сумніваюсь, будуть!) – мовляв, "ах, та то просто гопота", і де ваші свідки, що то "за мову"? Ми всі свідки – всі, скільки нас є, мільйони україномовних. (Спробуйте перейти на нашу сторону – і ви вжахнетесь із того, які ми живучі.)

      Ця кров волає до неба (кожна безвинно пролита кров волає до неба). Це обличчя має тепер бути скрізь – на плакатах і значках, футболках і наліпках, впізнаване кожному. Як постійна пригадка нам усім: цей чоловік загинув за те, щоб українці нарешті перестали БОЯТИСЬ своєї мови.

      А для цього боятись мають ті, хто готовий за неї нас убивати.

      І тому – так, Українська Держава в цьому процесі зобов'язана, в інтересах власного виживання, показово гупнути кулаком, демонструючи на своїй території Силу Закону, – щоб кожен нащадок вертухаїв, якого трясе на звук недобитої його "дєдамі" мови, сто раз вкусив себе за язика, перш ніж щось проти неї бевкнути. А медіа всіх рівнів мають якнайширше висвітлювати перебіг судового процесу – і соціально-культурний профіль убивць, і їх бекґраунд до 4-го коліна, тато-мама-дід-баба, школа-вчителі, що дивились, яку музику слухали, – громадської уваги тут має бути не менше, ніж до харківського процесу Зайцевої: іншого способу коли-небудь очиститись від задавненої зарази немає, країна мусить ясно бачити, чим вигодовується її смерть.

      Бо інакше завтра-позавтра (в перерахунку на роки, не на десятиліття!) вони уб'ють ВАС УСІХ – із "провідниками толерантности", щирими адептами "какойразніци" та всією своєю аґентурою й виконавцями включно.

      Спробуйте це зрозуміти, поки ще не пізно.

      Автор: Оксана Забужко
      Джерело: Facebook

      Що відомо про смерть Мирошниченка

      Про смерть Артема 6 грудня повідомив його брат Сергій Мирошниченко. На своїй фейсбук-сторінці він попросив припинити надсилати допомогу братові, бо Артем помер.

      Що відомо про напад на Мирошниченка

      На Артема Мирошниченка напали 29 листопада у Бахмуті на Донеччині. Одним із нападників виявився 16-річний боєць ММА, не професійний спортсмен, Микола Барабаш. Спершу була версія, що за інцидентом спостерігав ще один неповнолітній – Олександр Баришок. Щоправда, на засіданні суду з матеріалів справи стало відомим, що били Мирошниченка обидва хлопці. Це, зокрема, зафіксували відеокамери з будинків поряд та відеореєстратор з машини, яка була припаркованою біля місця події. Крім того, мати Баришка на суді згадала, що в день нападу син із другом прийшли до них додому, а їхні руки були в крові, водночас знайомий Олександра пропонував повернутись та добити когось.

      За даними поліції, Барабаш був напідпитку та вирішив випробувати відомі йому прийоми. Нападники хотіли також пограбувати чоловіка, але не змогли забрати сумку. Тоді зловмисники залишили непритомного активіста та пішли додому. Приводом для нападу стало те, що Артем говорив українською.

      Побитого Мирошниченка помітила продавчиня з кіоску неподалік. Чоловік виявився їй знайомим, але жінка пішла до його родичів, які вже і викликали "швидку" та поліцію.

      Що відомо про Артема Мирошниченка?Бахмутський активіст і волонтер. З 2014 року почав плести маскувальні сітки для військових, що воюють на Донбасі. А в 2015 році допомагав пораненим бійцям у шпиталі. Чоловік разом з іншими волонтерами постійно приходив на різні проукраїнські мітинги та акції.

      Зверніть увагу! Невідомі напали на журналіста з Миколаєва Олександра Влащенка: фото і відео

      powered by lun.ua
      Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter
      Комментарии
      Больше новостей

      Читай новости даже без интернета

      Скачать

      Читай новости даже без интернета

      Залиште відгук