- Дозвольте Вас привітати з Днем Незалежності. Ще рік тому Ви вітали українців з Майдану Незалежності. Що хочете сказати сьогодні українцям?

- Хочу сказати, що це найбільший наш день, це найбільше наше свято з часів Богдана Хмельницького-Виговського, коли одне покоління, мабуть, перше покоління за ці 450 років, може вийти і сказати: "Я українець і у мене є своя держава". Такої честі і радості не було доставлено жодному нашому поколінню.

Тому вже 19 років в цьому я найбільше переконуюсь – це найбільша українська дата. Це не тільки найбільша дата 20 століття для моєї нації, це дата за 450 років. Переконаний, що ми повинні величаво дивитись на цей день. Така подія як утворення новітньої держави, отримання суверенітету, це не та подія яка оцінюється з призми 5-10 років. З кожним роком деталі відходять, а залишається головне. Це те що мрія моєї нації, мого народу, мати свою державу - здійснилася. І це те з чим я би хотів привітати кожного.

Коли ми говоримо про надалі – надалі нам потрібно зробити той великий труд, який робить кожна велика нація. Усвідомити свою відповідальність. Десятки разів був правий В’ячеслав Максимович Чорновіл, коли говорив, що "Україна починається з тебе"… Не з Президента, не з прем’єра, не з голови адміністрації і голови сільської ради… З Тебе.

Якщо ти став українцем: не забув свою мову. Бо як казав Винниченко, мова це те, що є найбільшою цінністю в системі національних координат. Це ж твоя мова. Якщо ти збагнув, що це твій обов’язок знати мову, спілкуватися нею і поряд з нею знати ще півдесятка інших мов – ось тоді ти справжній європеєць, українець третього тисячоліття.

Якщо ти цього ще не збагнув і тобі байдуже якою мовою ти спілкуєшся це твоя трагедія і трагедія нації. Якщо у тебе з’явилось почуття тяги до національної культури, якщо ти не загубив традицію, пам’ять, звичаї, розуміння, що демократія це єдиний спосіб мати суверенітет та незалежність, що європейський вибір це також твоя система цінностей, тоді ми можемо говорити що ми створили європейську націю. Очевидно, що для цього потрібно час, потрібно дорогу. Але важливо щоб той шлях, та лампочка, яка вказує нам дорогу була визначена. І так крок за кроком ми безумовно станемо повноправною європейською державою.

- Останній рік мабуть став для Вас роком роздумів. Розкажіть, які були здобутки за часів Вашого президентства і взагалі за 19 років незалежності. І чи взагалі можна зараз щось оцінювати?

- У мене були три речі, які я через свою політику робив для своєї нації. І на цих позиціях я і залишаюсь зараз і хочу про них і надалі говорити про них із українцями.

По-перше, українська незалежність і суверенітет можливі лише в рамках демократичного розвитку України. Жоден тоталітарний режим не забезпечить суверенітет нації, він його програє. Демократія і свобода це базовий фундамент моєї політики. Дуже часто десятками мільйонів людей це сприймалося як слабкість. Кажуть: "Для чого нам свобода, для чого нам демократія?! Давайте говорити про щось прикладне". Це велика помилка. Це велика помилка для прогресу. Це помилка для формули того як нації стають вищими і заможнішими. Вони роблять це тільки через демократію, через свободи. Ми говоримо про політичні свободи, про економічні свободи, про соціальні свободи, про більш справедливу політику. Це лише одна сторона. З іншого боку в усьому цьому є більше відповідальності, навіть твоєї персональної, як громадянина. Твоє життя залежить від того кого ти обираєш. Ти повинен усвідомити – це твій вибір і твоя відповідальність. Так говорить демократія.

Друга моя позиція – це безперечно національне відродження. Це базовий заповіт Шевченка. Що він благав від Господа Бога для своєї нації: "Братолюбія пошли. Єдіномислія пошли".

Це мрія Шевченка 150 років назад. Українців легко зламати коли ми різні: коли ми ходимо в різні церкви, коли ми спілкуємося різними мовами, коли сповідуємо різні історії. Бо одні люблять Павліка Морозова як героя, інші прихиляються перед нашими воїнами, повстанцями, шестидесятниками, які представляють правдиву українську історію, перед воїнами які спасли нас від фашизму.

Не можна творити державу і не мати національної єдності. Це ключова задача сьогоднішнього дня для першої особи держави. Людина яка збагне, що сила твоєї держави, країни, нації залежить від єдності - ця людина переможе. Але на чому базується єдність?

На спільних цінностях. Нам потрібно повернутися до тих цінностей, які за чотири, чотири з половиною століть з нас вибиті. З нас зробили космополітів, іванушків, які не памя’тають свого родства, нас вчили пісні "Мой адрес не дом и не улица". Нас добре вчили чужій історії, чужій мові, чужій церкві. Це не докір людям. Це фотографія.

З такого процесу ми виходили 19 років тому. І утвердити процес державного становлення можна тільки через національне становлення. І це другий контекст, де я все робив щоб у нашої нації з’явилися наші герої, наша історія, щоби повернули те, що по Шевченку нам дає "братолюбіє і єдіномисліє".

Третє це європейський процес. Власне кажучи, європейська політика це є ситез першого і другого положення (демократичний розвиток і національне відродження – прим. Авт.).

Тому що європейська політика це демократія. Немає іншого контексту європейської політики. Європейська політика – це пошана до національного і державного творення. І тому відповідь на те, який курс обирає країна дає відповідь на проблему як швидко ми приходимо до національної єдності, порозуміння, утвердження демократичних процесів і свобод, і базових із них: свободи вибору і свобода слова.

2005-2010 роки були мабуть роки нашого найбільшого економічного піднесення. Україна не знала такого піднесення і не буде знати найближчі 5-7 років. Ми собі тоді поставили за мету і досягнули: і пенсія стала на рівні прожиткового мінімуму. Як у всьому світі, у всій Європі. Коли ми вперше переламали демографію. Коли мати почула особливу національну політику до себе. Але на цьому я не хочу акцентувати, тому що є речі ближні, а є доленосні.

Базовими все ж є такі речі як національне відродження, демократичні процеси, європейський вибір. Якщо у них ми можемо знайти спільний діалог, то нам буде легше відповідати на економічні реформи, конкурентну економічну політику і так далі. Всі ці речі залежні від питання політичного курсу країни.


- Як Ви плануєте провести День Незалежності?

- Для мене це не пересічне свято. Мене так виховав батько. Я виховувався в такій родині, що день нашого національного становлення незалежно чи він відбувся 19 років тому, чи 30 років тому… Я б святкував. Я б все робив, щоб такий день наблизити. Для мене як моїх друзів і десятків мільйонів людей це не пересічне свято.

Я в цей день загадаю, хоча це роблю і кожен день, кожного, хто приклався до того що ми відбулись як незалежна нація, як незалежна країна. Це великий подвиг багатьох українських поколінь. Потрібно їм дати шану, схилити голову і це обов’язок усіх нас.

Потрібно подякувати усіх, хто не байдужий для українського становлення. Я розумію як нелегко нації, де багато чого просто вибито із нашої душі, те що робить поляка поляком, чеха чехом, але разом із тим я вірю в свою націю. Переконаний найбільшу надію сьогодні може викликати молодь, яка не виросла під піонерськими прапорами, яка не народжена була імперією, покоління, яке не знає Леніна, Єжова, Сталіна чи інших таких авторитетів. Це покоління, яке навчилося дихати вільним повітрям. І в цей день хочеться найбільше побажати саме цим людям, саме молоді і студентству, більшого відчуття самовідповідальності ніж те яке було у попередніх поколінь.

Зараз вирішується, де вони будуть жити… В якій країні…В країні із якою політикою? Чи та, яка наближає кожен день нас до того, де ми були – в Європі. Чи та політика, яка кожен день у нас відбирає те, де ми були. Тому я хочу побажати, щоб кожна українська родина у день нашого національного становлення, щоб сприйняла це як найбільше наше національне свято.

Щоб ми були віддані кожним нашим вчинком тій пам’яті, тому національному руху, який привів нас до незалежності. Тому бажаю щасливого дня кожній родині, кожному, хто вважає себе українцем, незалежно від того до якої національної меншини він себе відносить.

У нас є одна земля, по якій ходять наші співвітчизники, земля, яка кормить наші родини, дає нам роботу, земля, на якій ми проводимо найдорожчий свій час і життя. І наш обов’язок присвятити себе цій державі, цій країні, цій нації. Можливо дещо романтично говорю, але я мрію, якою повинна бути нація і якою повинна бути влада і які вони повинні сповідувати цінності.

Юлія Даценко

Телеканал новин "24"