Я вирішив їхати в Україну після важкого року, який розпочався з шести тижнів госпіталізації до лікарні. Я знав, що літо буде довгим і мені потрібен хтось, хто б міг мене надихнути. Україна була тим, що я шукав. Шанс стати волонтером в країні, яку ти не знаєш, було для мене цікавим, тож я з нетерпінням чекав на нові виклики, щоб зрости.
Волонтерський досвід мій розпочався у Козині, це Київська область. Волонтери з багатьох країн, від Туреччини і до Бразилії, змогли зустрітися разом і дізнатися більше про Україну, частиною якої ми стали цього літа.
Читайте також: Історія викладачки з Нью-Йорка: Навіщо я волонтерю в Україні?
Масштаб змін, на які націлений GoCamp, є неймовірним, тож для мене була цікава можливість бути залученими до початку цих змін. Те, що я почув про Революцію Гідності стало для мене прикладом натхненних людей, які боролись за реформи. Тому я був у захваті від наступної частини моїх пригод в Україні, особливо зустрічі з дітьми, які доведуть зміни до кінця.
Мій табір проходив у Сінки, це три години на південь від Києва. Одразу після прибуття мене оточили діти з гарним прапором моєї країни (Union Jack). Наступного дня діти змогли обрати секції відповідно до своїх інтересів. У нас були заняття з мистецтва, французької, йоги, культурології, музики та спорту. Я проводив заняття спорту для дітей, які складались з різних ігор, наприклад, футбол чи волейбол. Поза заняттями ми мали постійні дискотеки, ігри та вистави. Кожен день мав одну ідею чи центральну тему. У нас був олімпійський день та День посмішки. Особливо запам'ятався День навпаки, коли дівчатка одягались як хлопці і навпаки.
Проте найкращі моменти, пов'язані зі запланованими заходами, які я мав шанс відвідувати з дітьми. В такі моменти я міг багато спілкуватися з ними особисто. Діти активно цікавились Великою Британією і для мене було насолодою розповідати про неї. Вони також ділилися своїми думками про Україну і мені було цікаво почути про різні деталі та відмінності нашого способу життя.
Неймовірними були доброта та підтримка дітей, які вони проявляли один до одного. Кожного дня діти організовували вистави з піснями та танцями відповідно до головної теми, мені було цікаво спостерігати за тим, з яким натхненням вони це робили.
Я озираюсь назад на час, який провів в Україні. Я мав шанс спробувати зовсім іншу культуру, наповнитися новим досвідом та познайомитися з цікавими людьми. Я вперше спробував їздити на возі, запряженному конем, долучився до Дня навпаки та багато експериментував на прохання дітей, хоча і відмовився від макіяжу. А ще до приїзду в Україну, я навіть не уявляв скільки є різних способів приготування картоплі!
Протягом всього волонтерства ці діти приносили багато радості, жаги до життя та енергії. Я сподіваюсь взяти цей настрій до університету, коли розпочнеться навчання з вересня.
Я думаю, що Україна почала себе відкривати для Європи і це тільки маленька частина цього розвитку. Я з нетерпінням очікую продовження активного росту в цьому напрямку, і в певний час я з радістю повернуся назад, щоб побачитися зі всіма знову.
Читайте також: Волонтерство у 60: як залишатися активним у будь-якому віці