Порошенко перерахував свої здобутки, вибачився за несправджені очікування українців. Вчергове повторив мантру, ніби сам до себе, що не йде з політики. Та пообіцяв не допустити згортання європейського курсу та демонтажу досягнень країни за останні постмайданні роки.
Читайте також: Політичний кітч по-українськи: Зеленський, Вакарчук, а далі Винник і Сердючка?
Ще він зауважив, що час все розставить на свої місця. Це абсолютна правда, пане президенте. Як правда й те, що було чимало досягнень за останні п'ять років.
Але що не можна пробачити Порошенку, так це те, що він сам заклав підвалини для потенційного реваншу та відкату назад. І тут є цілий ряд фундаментальних речей, про які слід говорити гучно й відкрито. Тож подивимося у ретроспективі, як Петро Олексійович цеглинку за цеглинкою власними руками створював всі умови для реваншу, яким потім всіх лякав в ході передвиборчої кампанії.
Правові підвалини
Коли на посаду генпрокурора Порошенко призначив свого кума, людину без спеціальної освіти Юрія Луценко, чи думав він про те, що той неспроможний стати на заваді реваншистам. Коли президент гальмував антикорупційні заходи та запуск відповідних органів, включно із антикорупційним судом, на що він сподівався.
Справи проти колишніх міністрів уряду Януковича Бойка та Злочевського були фактично розвалені та поховані. Коли екс-заступник голови АП Андрій Портнов вже повертається в Україну. Коли ніхто не покараний за розстріли на Майдані. Чи все це не заклало базу для реваншу?
Судова складова
Колишніх регіоналів і корупціонерів просто нема кому судити, бо за Порошенка де-факто не проведена судова реформа і не оновлений суддівський корпус. Їх справи, якщо таки доходять до суду, то там або затягуються до безкінечності, або їх розвалюють.
Більше того, судова гілка влади дозволяє собі в обличчі Конституційного суду скасувати статтю 368-2 Кримінального кодексу про незаконне збагачення. До речі, це одна з умов діючого "безвізу" з Євросоюзом, яким так пишається п'ятий Президент України. А Окружний адмінсуд Києва в ході виборів раптом визнав приватизацію "ПриватБанку" незаконною. Через такі суди можна скасувати будь-які здобутки останніх років. Хто несе відповідальність за такий стан судової системи, як не голова держави.
Політична складова
Те, що не були покарані топ-корупціонери часів Януковича та винні у гибелі людей на Майдані, дозволило колишнім регіоналам перефарбуватися в "Опозиційний блок" та їм подібних, підняти голови, пройти в нову Раду та займатися своїми традиційними танцями під дудку Кремля. Я маю на увазі, різні "шатуни", православні ходи й "безсмертні полки", аж до спроб блокувати важливі законопроекти в Раді та польоти на килим у Москву в ході виборів.
Далі більше, якби Порошенко та його коаліція змінили виборче законодавство та відмінили мажоритарку, то всі ці представники старого режиму не попроходили б на округах та не стали би політичним болотом у Раді, де цвіте і пахне політична корупція й торгівля голосами. Та й сам президент й уряд не гребували добирати голоси у таких груп та депутатів, тим самим реанімуючи та легітимуючи їх як політичних гравців.
Інформаційна складова
Відсутність реформ в інформаційному просторі чи ненайсильніше позначилося на повзучому реванші. Олігархи залишилися власниками основних ЗМІ, жодних перепон для їх втручання в редакційну політику не було створено. Громадське віщання повноцінно не запрацювало. Нацрада телебачення і радіо займалася переважно обслуговуванням інтересів Порошенка і його команди. Як результат маємо засилля екс-регіоналів та їхніх проектів в інфопросторі. Вони ще й спромоглися створити ряд додаткових телеканалів для транслювання потрібних їм меседжів.
Тож перед виборами ми не просто побачили на екранах рядових представників старого режиму під різними партійними соусами, але й таких одіозних фігур, як Олена Лукаш, Петро Симоненко, Олена Бондаренко та багато інших. З якихось пильних шухляд за останні кілька років витягли навіть Ганну Герман, В'ячеслава Піховшека та Наталію Вітренко. Цей перелік можна продовжувати дуже довго. Шабаш на ТБ та й годі...
Економічна складова
Судячи з інформації з відкритих джерел, президент просто вів бізнес з багатьма "колишніми", або дозволив зберегти позиції тим, хто погодився з ним ділитися. А олігарху, одному з найбільших спонсорів "Партії регіонів" Рінату Ахметову взагалі були створені монопольні умови на енергетичному ринку. Все це дало "реваншистам" економічний ресурс для повернення у владу та збереження свого впливу на країну.
І останнє, але не менш важливе диво, яке своїми руками створив наш гарант – це нинішнє положення кума Путіна Віктора Медвечука. Спочатку цей сірий кардинал української політики сидів тихо, але з якогось дива був призначений Порошенком перемовником від України у Мінському процесі. Ніби допомагав звільняти наших полонених, а насправді на лице – технологія відбілювання цього персонажу.
Далі Медвечук осмілів ще більше – скупив ряд відомих інформаційних каналів. А потім і взагалі вийшов з тіні, увійшов в політичний союз з Бойко й Рабіновичем. Тепер він знову публічна фігура й активно роздає інтерв'ю на телеканалах, де впевнено пояснює позиції господаря Кремля та розповідає про всі блага миру та федералізації України. А парламентський рейтинг цього політпроекту вже понад 10%.
Бойко та Медведчук напередодні виборів здвіснили візит до Москви
То після цього всього, хто як не сам Петро Олексійович Порошенко винен в потенційному реванші?! Чи не він сам своїми руками зробив все, щоб ці люди не були покарані та повернули собі інформаційні, економічні та політичні важелі впливу на країну та її розвиток?! І саме за це йому нема ніякого пробачення. І крапка.
Читайте також: Чому Порошенко і Зеленський обидва не праві