Але:

1. Здається, депутатів поставили перед виделкою. Законопроект не повний і не якісний, але спробуй не проголосуй за визнання рашки агресором – й розірвуть же.

Читайте також: Реінтеграція Донбасу: які серйозні зміни чекають українців

2. Тепер маємо шизофренічну ситуацію, коли є дипломатичні стосунки з країною, яку самі ж офіційно визнаємо агресором. Понад те – маємо з нею договір про дружбу. Аргумент про те, що, мовляв, не можна його розривати, щоб змусити його виконувати країну, яку ми визнали агресором – це ще більша шизофренія.

3. При будь-яких розкладах не розумію не визнання "ЛДНР" терористичними організаціями. Ми ж і так ніби відмовляємося про щось офіційно говорити з захарченками. Так в чому логіка, щоб їх не визнати терористами й закрити питання раз і назавжди?

4. Вже писав, що винесення Криму за лапки тактично зрозуміле. Але стратегічно – неправильне. Ми так і не маємо жодної притомної стратегії повернення АРК.

5. Вже очевидно, що ніяких серйозних рухів до виборів у цих вікопомних питаннях не буде. І от це бісить найбільше. Знову продовжуємо гратися у гібридність. В тих питаннях, де це межує з банальною безхребетністю.

Автор: Богдан Буткевич

Читайте також: Закон про деокупацію насправді не визнає Росію окупантом, – експерт