Про висновки роботи Володимира Зеленського – у відеоблогу "Голобородько" для 24 каналу.

Читайте попередній блог "Врятувати українську економіку": новий серіал, у якому Зеленський грає президента

Гасло – це не обіцянка

Кінець епохи бідності, "нужно просто перестать стрелять" або "прийде весна – будемо саджати". Усе це навіть не обіцянки, це гасла, які знайшли відгук у серцях мільйонів українців. І те, що вистрілили саме ці гасла – логічно.

Ми усі вимагаємо справедливості за довгі роки принижень. Нам набридло спостерігати за дорогими автівками і шикарними палацами, бо ми добре знаємо за чиї гроші все це добро нажите. Посадки і мали стати тією справедливістю.

зеленський
Володимир Зеленський / Фото: ЕП

6 років війни, постійного напруження і невизначеності під час перегляду новин теж набридли. Ми, наші батьки і сини, родичі і друзі були на тому фронті і кожен знає, що за сухою статистикою загиблих і поранених стоять чиїсь близькі люди.

І більш ніж зрозуміло, що ніхто зі старих політиків не зможе все це змінити, бо якби могли – вже змінили б. Тільки нове обличчя може дати нам шанс на майбутнє. Тільки не системний політик вдихне нове життя в цей старий іржавий механізм.

І на цьому етапі усе правильно. Однак є один нюанс: гасло – це не обіцянка, як багато хто з вас міг подумати помилково. Обіцянка передбачає план її реалізації, ну хоча б приблизне бачення того, як це зробити. Гасло – це просто озвучене бажання, розставляння акцентів і наголосів: війну треба закінчити – ніхто ж не проти. Просто ніхто не знає як.

Дивіться повний випуск відеоблогу "Голобородько" за 22 квітня 2020:

У цьому і різниця між політиком та популістом. Між державним діячем і домашнім експертом на кухні. Перед тим, як щось обіцяти відповідальний політик думає: а чи реально це зробити?

Не можна пообіцяти усе і усім. Сказати, що ти за усе хороше і проти усього поганого. Це не політика. Бо ресурсів завжди менше, ніж бажань. І відповідальний політик завжди має приймати рішення.

  • Завершити війну шляхом перемовин, означає йти на поступки ворогу та поступатися національними інтересами. Чи готовий будь-хто з українських політиків піти на це, розуміючи, що вже завтра стоятиме новий майдан?
  • Оголосити боротьбу олігархату – тобто тому спонсору, який ще вчора давав тобі гроші на передвиборчу кампанію і знати, що вже завтра усі канали країни будуть розказувати, який ти профан в економіці? Чи здатний хтось на це?
  • Підняти мінімальну зарплату і пенсію до 1000 доларів і знати, що вже через декілька місяців державна казна буде порожньою. А економіка ще далі піде в тінь, при цьому так глибоко, як ніколи до цього не було.

Тому професійний політик – це не той, хто багато років просидів в кріслі депутата чи міністра, а той хто знає, як виконати ті обіцянки, які він дає.

Зеленський не був професійним політиком

Чи знає президент зараз, як реалізувати свої обіцянки – теж для мене залишається невідомим. Очевидно те, що він вже засвоїв ту просту істину: бажання необмежені, на відмінно від можливостей.

Зверніть увагу Бюджет з дірою у 300 мільярдів: де Україна візьме гроші

Саме тому, ледь не з перших днів свого президентства він сидить на шпагаті між тим, що хоче зробити і тим, що реально може.

  1. Скасувати недоторканість? Просто! Тільки, якщо дати депутатам гарантію, що їх ніхто не чіпатиме. Саме тому єдиний, хто може відкрити кримінальну справу – генеральний прокурор, якого призначили президент і його депутати.
  2. Зняти мораторій на продаж землі – не проблема. Якщо дати гарантію нашим земельним магнатам, що ще років 3, а то і 5 – 10, у них не буде конкурентів з заходу. Бо землю можна буде купувати тільки громадянам України.
  3. Поставити уряд технократів, які візьмуться за реформи – легко. Їх же в будь-який момент можна змінити, всупереч річному імунітету. Так само, як і генерального прокурора, який муляє очі усім.

Розумієте, просто ще ні в кого у світі не вийшло пообіцяти усе і усім і виконати свою обіцянку. Хоча багато людей пробували. Однак реальність така, що чим більше ти намагаєшся бути хорошим для усіх, тим швидше усі тебе почнуть ненавидіти. Бо у результаті усі твої обіцянки виявляться марними.

порошенко і зеленський
Володимир Зеленський та Петро Порошенко / Фото: ЕРА

Президенту вдається "викручуватись"

Зеленський сидить на шпагаті між обіцянками, які він дав своїм виборцям і підтримкою своїх соратників. Кожен з них за підтримку вимагає чогось свого. Коломойському треба банк, Ахметов потребує енергетичну галузь, а Аваков – МВС.

Наразі президенту виходить проскочити між крапельками:

  • вчасно принести ритуальну жертву у вигляді Гончарука і Рябошапки;
  • відмовитись від задоволення інтересів Коломойського, домовившись з Ахметовим і Льовочкіним;
  • підняти пенсії і зарплати лікарям, знизивши їх топ-чиновникам.

ахматов льовочкін коломойський
Ринат Ахметов, Сергій Льововчкін, Ігор Коломойський / Фото: колаж 24 каналу

Чи довго у нього так виходитиме? Особисто я – не впевнений. А найбільше мене лякає перспектива. Я не знаю, що буде, коли у Зеленського перестане виходити. Чиїм гаслам повірять українці. А що, як раптом Медведчуку, який давно обіцяє швидко і безболісно закінчити війну, взяти дешеві кредити і газ?

До теми Дефіцит у бюджеті та новий серіал зі Зеленським – підсумки програми "Голобородько"

Тож висновок простий: за рік Зеленський став політиком. А наступний рік нам покаже, наскільки якісним політиком він став. Якщо він погано засвоїв науку – перспективи у нас не дуже веселі.