Травень 1926 року. У сонну Варшаву з кількох сторін підтягнулися більше 12 тисяч військових. Вони були головним аргументом колишнього керівника країни Юзефа Пілсудського в його новому поході по владу. Польща опинилася за крок від громадянської війни.
Читайте також: Кінець правління Сталіна: хто з оточення Генсека зробив його на крок ближче до смерті
На мості Понятовського, який з'єднував варшавські береги Вісли, Пілсудський зустрівся із президентом Войцеховським. Маршал сказав, що повертається з відставки і вимагає розпустити уряд і низку кадрових перестановок.
Він ішов, щоб скинути легально обраного президента, легально обраний сейм і уряд, який звітує перед цим сеймом. З точки зору міжнародного права – це неприпустимі протизаконні речі. Путч. Здобування силою і зброєю влади, яка йому не належить,
– прокоментував професор Ягелонського Унівесритету Анджей Хвальба.
А професор Варшавського Університету Анджей Гарліцкі Фарід так розповідає про події тих часів: "Травневий переворот був схожий на коловорот помилок. Пілсудський неочікував, що полетять кулі і проллється кров. Він сподівався, що як скаже Войцеховському, що армія збунтувалася, то президент, той послухається, і передасть йому владу. А президент вимагав скласти зброю і не виходити за рамки закону".
Відмова засмутила колишнього коменданта легіонів. Пілсудський розумів, що тепер доведеться мірятися силою і без кровопролиття це не минеться. Він не для того привів із собою військо, щоб на півдорозі складати зброю. Пілсудчики, як називали повстанців, почали переходити мости і рухатися вглиб Варшави до урядового кварталу. Дорогу їм перерізали урядові сили. Дуже швидко замість ультиматумів заговорили карабіни і кулемети. Столиця Речі Посполитої перетворилася на поле битви. Вуличні бої стрикотіли три дні. З обох сторін полягло більше 200 військових. Ще понад 150 цивільних поплатилися життям за цікавість, шукаючи видовищ і спостерігаючи за перестрілками.
Юзеф Пілсудський
Юзеф Пілсудський все життя воював і був доволі конфліктною людиною, хоча при цьому щирим і відданим польським патріотом. Окрім опонентів серед політиків, одним із основних його ворогів була Росія – спочатку царська, під окупацією, якої була частина Речі Посполитої, а потім радянська, яка також загрожувала війною. Головна ідея навколо якої крутилося його життя – підготовка антиросійського повстання і відновлення Польщі.
Під час навчання в Харкові він включився в студентський соціалістичний антицарський рух. Побував за гратами і на засланні в Сибіру, втік звідти і у 1905 році, створив Бойове крило Польської Соціалістичної Партії. З соратниками грабував банки і поштові поїзди, залишаючи записку, що гроші експропрійовані на майбутню революцію.
Він був солдатом на службі Незалежності. Це був його ідеал, хтось може сказати, шо він звихнувся на ідеї Неалежності. Ну але хтось любить так, хтось інакше. Для нього завданням номер один було закінчення національної неволі і відновлення Польщі,
– зазначив Анджей Хвальба, професор Ягелонського Університету.
Після втрати незалежності, наприкінці 18 століття, землі Речі Посполитої розділили Російська, Австроугорська і Пруська Імперії. Відновлення Польщі мало початися на землях східного окупанта. Щоб осягнути мету, Пілсудський знайшов підтримку в іншого завойовника. Австроугорська Контррозвідка була лояльнішою до поляків.
Пілсудський мав свою концепцію, яку можна пояснити двома словами: вороги наших ворогів – наші друзі,
– розповів Анджей Гарліцкі Фарід, професор Варшавського Університету.
Польський національний спротив став відповіддю Відня на москвофільську пропаганду, що ширилася по тоді цісарських Балканах. За мовчазної згоди австрійців Пілсудський у Львові і Кракові створює напів-військові організації польських стрільців а на початку Першої Світової із них формує легіони. Вони стають авангардом австроугорського війська, який атакував царську армію в окупаційній Польщі. Пілсудський з боями дійшов аж до території сучасної Волині.
Чому Пілсудський називав владу країни балаганом – дивіться в повному випуску програми "Диктатори".