Так, Mazda 6 – моя добра і, можна сказати, стара знайома. Не враховуючи фейсліфтингу, вона в такому кузові продається з 2013 року. Але й досі серед однокласників виглядає справжньою фотомоделлю, котра випадково потрапила на вечірку. Плаття у неї ніби-то й стримане, однак видно, що від кутюр'є. Тому навіть через 5 років після дебюту вона виглядає краще ніж деякі значно свіжіші однокласники.

Кузов у шістки і справді гарний - з витягнутим силуетом, довгим капотом, заваленим лобовим склом та плавним переходом заднього скла в багажник. Європейці давно такі седани називають чотиридверним купе. Та й червоний колір їй насправді личить. Але роздивляючись авто в профіль, важко повірити, що кліренс у неї, наче у кросовера – 165 мм.

В салоні ефектність поступається місцем практичності. Мінімум кольорового пластику, проте зразкова якість і вивірена ергономіка. У Mazda традиційно глибока посадка, зручні крісла, хоча й тоненькі. З іншого боку - така товщина дає додаткові бонуси колінам пасажирів позаду водія.

Традиційно для азіатів «шістки» щедро вкомплектовані. Навіть в базових комплектаціях вистачає обладнання. А топова версія Premium SR озброєна до зубів. Є навігація, легкосплавні диски R19, адаптивні світлодіодні фари, шкіряний салон, проекційний екран, аудіосистема Bose з одинадцятьма динаміками, електроніка стеження за рядністю та система автоматичного гальмування.

Виявляється, що їде шістка навіть краще, ніж виглядає. Аби зрозуміти її справжній характер, треба виїхати на дорогу-серпантин. Таких на шляху до Хорватії вистачало. Тут розумієш, що Mazda має одну з кращих ходових у класі. Точне кермо дає чимало інформації, завдяки чому отримуєш справжнє задоволення від управління машиною.

На рівному асфальті машина до останнього тримається за траєкторію. Однак вона бездоганно керується, навіть коли під колесами гребінка. Справа в тому, що у Мазди 6 з'явилася оригінальна система розподілення тяги G-Vectoring Control, яка покращує реакції машини у повороті, як тільки ви повертаєте кермо. То ж на серпантині шістка розкривається, наче квітка на світанку. Головне - не боятися крутити двигун та довіритися вивіреному шасі.

З іншого боку, навіть в українських поворотах підвіска веде себе бездоганно. Великі ямки відпрацьовує еластично і тихо, а на таке здатні хіба що баварські авто. Хоча звичайно, якщо хочеться отримати більше комфорту, краще обрати «шістку», взуту у 17-дюймові колеса, а не в 19-ті, як у нашої топ-версії. Зрозуміло, що на них машина круто керується, але жорсткувато йде. А на розбитій дорозі низькопрофільну гуму взагалі жаль, - хоч би не розірвати.

Цікаво, що після оновлення шістка покращила звукоізоляцію і стала об'єктивно тихішою. То ж старанно вміє виконувати роль комфортного бізнес-седана чи зручного транспорту для родини. Що стосується вибору мотору, то тут все дуже просто. Так, всі двигуни нової серії SkyAcviv. Серед них - економічний бензиновий двигун об'ємом 2,0 л, а також неймовірний дизель на 175 сил та 420 Номів тяги, який зачаровує запасом сили, особливо під час обгонів. Але я зупинив свій вибір на бензиновій версії об'ємом 2,5 л. Першу сотню така "шістка" розмінює за 7,8 секунди. Це кращий результат в лінійці. Дуже бадьоро. А ще Мазда 6 з 2,5-літровиком любить високі оберти і в режимі «спорт» відчувається справжнім драйверським авто.

Цікаво, що усі "шістки" серійно мають систему старт-стоп. Щоб її активувати, треба доволі сильно тиснути на педаль гальм.

Витрата палива здивує: великий седан за паспортними даними вкладається у 5 літрів. Хоча моя подорож до Хорватії і назад, під час якої я намотав більше 5000 км, показала середній результат 7 літрів. І це при тому, що машина була повністю завантаженою і їхав я «трохи швидше» за 110 км/год.

Японці невдовзі обіцяють оновлення «шістки». Але це саме той випадок, коли я не хочу, аби машина змінювалася. Бо за рівнем стилю, матеріалів у салоні, звукоізоляції та комфорту підвіски Mazda 6 встановлює свої стандарти у класі. Але при цьому лишається дійсно драйверським автомобілем!