Це історія про долі трьох людей мистецтва, що опинилися у в'язниці: кінорежисера Олега Сенцова, активістки Марії Альохіної і художника Петра Павленського.

Читайте також: До візиту Путіна у Парижі влаштують акцію на підтримку Сенцова

І привертає увагу до неможливості політичних переслідувань у 21 столітті. Художник-керівник Наталія Коляда наголосила, що спектакль – елемент тиску на Путіна.

Спектаклю два роки. Світові гастролі розпочались у 2016-му. Його вже бачили і високо оцінили на всіх континентах провідні театральні критики й авторитетні світові ЗМІ. Саме з того часу разом із показом вистави була розгорнута громадська кампанія за звільнення політв’язнів та зокрема Олега Сенцова.

Жодна британська театральна компанія не може зробити такого рівня інтелектуальної, емоційної і політичної інтенсивності у свої вистави. Білоруський Вільний Театр і "Палаючі двері", – приголомшливі,
– написав оглядач Кеол Уодис у виданні Reviews Gate.

"Через всю виставу пройшов величезний потік фізичного театру, коли актори вкладали пласти своїми тілами і пролітали у повітрі. Був гумор, але в основному це було болісно – особливо фрагмент Кирила Константинова, який заплакав і помочився на сцені, щоб заховати і задушити емоції свого минулого", – відзначає The Guardian.


Фото з вистави

Вони відображають найменш привабливі аспекти життя по той бік колишньої "залізної завіси" з похмурою журбою, намагаючись показати Заходу, що насправді відбувається, і з очевидним бажанням домогтися змін,
– акцентує увагу British Theatre Guide.

6 та 7 листопада відбулись перші покази "Палаючих дверей" і в Україні. Їх ініціював лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк. У спектаклі звучить також його пісня "Наодинці" у хоровому виконанні акторів.

Справа честі – привезти в Україну світовий театральний бестселер про Сенцова. Це вистава про свободу і здоровий глузд, що сколихнула світ. Завдяки їй, на всіх континентах ім'я наших людей не сходить з перших шпальт,
– сказав Хливнюк.


Андрій Хливнюк та керівники Білоруського Вільного театру


Андрій Хливнюк

Режисер Білоруського Вільного Театру Микола Халезін розповів, чому дуже важливо показати цю виставу саме в Україні.

"По-перше, українці мають бачити, що те відбувається в їхній країні, небайдуже людям інших країн. Над цією виставою працювали люди з Білорусі, Великобританії, Австралії, Ірландії, Росії. По-друге, українці мають побачити виставу, яка вже об'їхала весь світ – від Італії та Німеччини до США, Канади та Австралії. По-третє, це привід для дискусії не тільки про те, що сталося з усіма нами, а й про наше спільне майбутнє, – сказав Халезін.

Квиток на спектакль можна було придбати собі або комусь іншому. Для цього на Facebook-сторінці кампанії "Save Oleg Sentsov" була опція – купити для тих, хто не може його собі дозволити. Організатори передавали їх волонтерам або родичам політв»язнів. Весь прибуток від продажу квитків теж передали сім’ям політв’язнів.

На столичних показах у театрі Франка був аншлаг. Градус емоційної напруги зашкалював. Актори викладались наповну. Адже у цій виставі тіло – головний інструмент мовлення. Багато психологізму, хореографії, акробатики та фізичних трюків розгорталось на сцені. Актори також цитували Фуко, Достоєвського і промову Сенцова з зали суду.


Глядачі на виставі

Читайте також: У Путіна відхилили ще одне прохання про помилування Сенцова

На спектакль прийшли культурні діячі, знаменитості, зокрема фронтмен гурту "Фагот" Олег Михайлюта та футболіст Олександр Шовковський, і колишні політв'язні.

Спектакль дійсно вражає, бо сценічною мовою передає те, що я проходив: тортури, катування, перебування в камерах смертників… Відчував, ніби мене перекинули туди знову. Надзвичайно потрібно саме такою мовою донести до людей, що біль, страждання, несправедливість породжують тоталітарні системи, для яких людина ніщо. Я пам'ятаю, як вони мене перший раз катували з мішком на голові. І після цього нове життя, бо ти вже інший. Спектакль показує те, від чого ми маємо відходити все далі, де немає наруг над людиною,
– говорить колишній політв'язень Ігор Козловський.

На його думку, актуалізувати тему політв'язнів треба різними формами: мистецькими, соціальними та політичними акціями. Аби люди на волі розуміли, що теж несуть відповідальність за людей, які страждають у застінках режиму.