ЧС-1950 з футболу: герої-аматори, босяки і ганебні зірки

799 Читать новость на русском
Уругваєць Аленде Гіджа забиває "золотий" гол
Уругваєць Аленде Гіджа забиває "золотий" гол / Getty Images

Сайт 24 каналу продовжує серію публікацій про чемпіонати світу з футболу. Зараз до вашої уваги розповідь про четвертий за ліком Мундіаль, що проходив у Бразилії в 1950 році.

Чемпіонат світу з футболу 1950 року (Бразилія, 24 червня – 16 липня)

Кількість збірних: 13

Чемпіон: Уругвай

Призери: 2. Бразилія, 3. Швеція

Відмова за відмовою

Після довгої 12-річної перерви, викликаної Другою світовою, найкращі збірні світу знову взялися визначати найсильнішу. Але війна, хоч і відгриміла досить давно, все рівно внесла свої корективи.

Читайте також: ЧС-1930 з футболу: перші герої і "вбивці", підкупи і пістолетний салют

Так, Міжнародна федерація футболу (ФІФА) заборонила брати участь у турнірі командам Німеччини і Японії. Це була своєрідна помста цим країнам за розпалювання всесвітнього пекла. (Хоча їхні військові союзники у війні – Італія і Австрія – уникнули заборони, причому італійців допустили одразу до фінальної частини – як діючих чемпіонів світу.) Посилаючись на важке фінансове становище, одразу відмовилися проходити кваліфікацію до ЧС-1950 Чехословаччина, СРСР, Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Греція, Албанія, Ісландія і Китай. Вже під час кваліфікації не захотіли змагатися за путівку до Бразилії збірні Австрії, Бельгії, Аргентини, Еквадору, Перу та низки азіатських країн. Але найприкріше для організаторів і ФІФА – незабаром після жеребкування фінальної частини про свою відмову повідомили Туреччина, Шотландія та Індія. ФІФА намагалася виправити ситуацію, терміново запросивши Португалію і Францію, але ті теж сказали "ні".

Таким чином, у Бразилії виступали лише 13 команд – найменше за всю історію чемпіонатів світу. Зате був і великий плюс – вперше на ЧС приїхала збірна Англії, яка раніше взагалі не визнавала ФІФА.

Босякам грати зась!

Федерація футболу Індії свою відмову виступати на ЧС-1950 пояснила великими затратами на переліт. Але, зважаючи на те, що левову частку плати за квитки вносила ФІФА, поповзли чутки, що справжня причина – правила ЧС, які забороняють футболістам грати… босоніж. А саме так індуси грали двома роками раніше – на Олімпіаді-1948.

Італійська фобія

Всі європейські команди, крім Італії, добиралися до Бразилії літаками. Італійці ж поплили кораблем – вони вирішили не ризикувати, бо буквально за рік до чемпіонату трапилася жахлива трагедія: розбився літак із гравцями туринського клубу "Торіно", які в той час складали кістяк збірної.

Стадіон-гігант

Стадіон Маракана
Стадіон "Маракана"

Головною ареною ЧС-1950 став новий стадіон "Маракана" в Ріо-де-Жанейро. На той час він був найбільшим у світі і вміщав, за різними даними, від 190 до 200 тисяч (у деяких джерелах фігурує навіть цифра 220 тисяч). "Маракану" будували спеціально до турніру авральними темпами, але завершити всі роботи не встигли – оздоблення не було майже на третині стадіону. Не облаштували на арені й ложу преси – журналісти сиділи на центральній трибуні серед вболівальників.

Без фіналу

Регламент ЧС-1950 був досить дивним, його застосували в Бразилії вперше і востаннє. При жеребкуванні 16 команд розбили на чотири групи, їх переможці складали підсумковий квартет, який у турнірі за коловою системою і мав визначити чемпіона. Тобто традиційного для таких змагань фінального матчу за титул не було. На щастя, хід ЧС і самі команди потурбувалися, аби хоч і не фінальний, але вирішальний поєдинок таки відбувся. Але про це розкажемо згодом…

0:1, а не 10:1!

В групових турнірах відбулося кілька історичних матчів. Так, досить посередня збірна Швеції "вибила" чемпіона світу Італію, перемігши 3:2 (можливо, зіграла свою роль 15-денна подорож італійців кораблем). А майже повністю аматорська команда США сенсаційно здолала гонорову Англію – 1:0. Британські профі були так впевнені в успіху, що виставили практично другий склад. Однак поплатилися за це страшенно: пропустили гол наприкінці першого тайму, а в другому не реалізували жоден з багатьох вигідних моментів – тричі поцілили в штангу і не забили пенальті.

Переможний гол збірної США у ворота Англії
Переможний гол збірної США у ворота Англії

Коли до Британських островів долетів рахунок матчу, не всі повірили в його правдивість. В одній з газет подумали, що текст у телеграмі "Англія – США – 0:1" містить помилку й там загубилася одна цифра. Тому написали в своєму екстреному номері "Англія розгромила США – 10:1!" Прозріння було жорстоким.

Британці потім ще зберігали шанси пробитися в наступний раунд, але остаточно добила їх в очній зустрічі Іспанія, яка перемогла родоначальників футболу з тим же рахунком – 1:0. Катастрофа!

Американці ж хоч і програли два наступні матчі й вилетіли з чемпіонату, додому повернулися, як справжні герої. Ту легендарну перемогу в США згадують регулярно й понині. А в 2005 році навіть вийшов у прокат художній фільм "Гра їхнього життя" – про гравців і тренерів команди-сенсації і, власне, про сам історичний поєдинок. Головні ролі у стрічці зіграли зірки Голівуду Джерард Батлер і Уес Бентлі.

Підготовка до тріумфу

До фінального турніру пробилися кращі з кращих – Бразилія, Уругвай, Іспанія і Швеція. Втім, явним фаворитом вважалися господарі турніру – і за зірковим складом, і за грою їм не було рівних. Що, власне, чарівники м’яча й продемонстрували в перших двох матча – 7:1 зі Швецією і 6:1 з Іспанією! Для загальної перемоги в ЧС бразильцям достатньо було зіграти внічию з Уругваєм. Але мільйони фанатів команди і не заїкалися про мирову – тільки перемога! Красива і гольова! Букмекери приймали ставки на господарів як 1 до 10. Було виготовлено близько мільйона футболок, присвячених тріумфу Бразилії на ЧС-1950, заплановано святкування з піротехнікою і шампанським…

Читайте також: ЧС-1934 з футболу: диктатор на трибуні, нацистська свастика і поламані команди

Крах

Офіційно на матч продали 173 850 квитків. Але, за неофіційними даними, на трибуни влізли близько 200 тисяч! У багатьох глядачів були спеціальні запрошення. І майже тисяча фанатів просто прорвалися крізь кордон поліції. У тисняві 264 вболівальника отримали серйозні травми і потрапили до лікарні.

Глядачі, звісно, одразу "погнали" свою команду вперед. Та й самі футболісти хотіли завершити турнір ефектною перемогою. Їхні мрії почали матеріалізуватися на початку другого тайму, коли відзначився Фріаса. Бразильці одразу мали ще кілька нагод відзначитися. Але "не забиваєш ти"…

Хуан Скьяффіно забиває гол у ворота збірної Бразилії
Хуан Скьяффіно забиває гол у ворота збірної Бразилії

На 66-й хвилині уругваєць Скьяффіно зрівняв рахунок. Господарі мали перебудуватися і зміцнити захисні редути. Але Бразилія і захист у той час були речами несумісними. Команда продовжувала грати в атакуючий футбол – за що незабаром і поплатилася. На 79-й хвилині Гіджа скористався грубими помилками бразильських оборонців і воротаря. В заключні хвилини рахунок уже не змінився. Уругвай – чемпіон світу 1950 року! 

Траур і свято

Фінальний свисток прозвучав на "Маракані" у гробовій тиші.

Це було щось неймовірне, – розповідав потім Хуан Скьяффіно. – Всі навколо плакали. Сотні, тисячі, десятки тисяч людей не приховували своїх сліз...

Була така тиша, що можна було почути, як пролетить москіт. Тільки три людини могли змусити мовчати "Маракану" – Френк Сінатра, папа Іван Павло ІІ і я, - сказав автор вирішального голу Аленде Гіджа.

Тисячі вболівальників ще кілька годин залишалися на стадіоні, наче не вірили, що матч уже закінчився, або ж просто не мали сил, аби відправитися додому. Троє померли на "Маракані" від інфаркту, двоє наклали на себе руки (і взагалі по всій країні прокотилася хвиля самогубств)… Відбулося кілька кривавих смертельних бійок – бразильці зганяли злість на своїх же земляках. За чутками, тренер господарів втік зі стадіону у жіночому одязі…

То був останній матч тієї зіркової команди Бразилії. Більшість футболістів уже не викликали до збірної, хоча вони й були сильніші за новачків. І більше збірна не грала у білому, який назавжди став кольором ганьби.

А в Уругваї, до речі, 16 липня стало святковим днем, і там щороку відзначають історичну перемогу своєї футбольної команди.

ЧС-1950. Фінал Уругвай – Бразилія –​ дивіться відеофрагменти матчу  

Снайпер

Найкращим бомбардиром ЧС-1950 став Адемір (Бразилія) – 8 голів.

Половину з цих голів центрфорвард клубу "Васко да Гама" забив у ворота Швеції протягом 40 хвилин (з 17-ї по 58-му).

На наступний чемпіонат-1954 Адемір Маркес де Менезис (такі його повні ім'я та прізвище) не поїхав через травму. А ще через рік він оголосив про завершення кар'єри. "Відмовлятися від футболу треба раніше, ніж він відмовиться від вас", – сказав тоді футболіст.

Читайте також: ЧС-1938 з футболу: анексія, війна, перемога або смерть

powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук