Що є краще, ніж перемога на землі ворога і підняття у Москві прапора України, – Антон Нікулін

Антон Нікулін – головний тренер збірної України з карате
Антон Нікулін – головний тренер збірної України з карате / Karate.ru

У другій частині інтерв'ю головний тренер збірної України з карате Антон Нікулін розповів про методи відбору в збірну, конкуренцію в карате, правила відбору на Олімпійські ігри та виступи в Росії.

Перша частина інтерв’ю про свій прихід у карате, пропозиції від кримінальних структур, початок тренерської роботи, головного мотиватора, патріотизм і скільки часу планує бути головним у збірній України – за посиланням.

– Які Ваші методи відбору в збірну – американський, радянський чи свій?
– Мій метод відбору називають авторським. Але все дуже просто. Мій дід був хорошим спортсменом, майстром спорту СРСР. Коли я став тренером, він дав багато цінних порад. Він казав: "Ти зараз тренер збірної й в тебе буде багато питань хто і чого потрапляє до неї. Пропиши правила відбору на листочку". Я це зробив і ніколи не міняв, і не зміню. Є правила відбору федерації, вони обговорюються тренерським комітетом і далі всі знають по яких правилах грають. Якщо ти хочеш попасти в збірну, то маєш стати призером чемпіонату України (перше, друге чи третє місце). Відповідно призери їдуть на Кубки світу. Хто бере медаль – автоматично потрапляє у збірну. Якщо не бере, то їде чемпіон України. Все дуже просто і в людей не виникало питання. Я обираю людей до жіночої, чоловічої команд, і для стінки. А все інше відбувається автоматично. Зараз чекаю результатів чемпіонату, бо у двох категоріях є спірні моменти. Хто покаже кращий спортивний результат, той і буде в збірній.

Читайте також: Карате, як фехтування – треба чітко відчути дистанцію, момент та завдати удар, – Катерина Крива

– Як організована робота в збірній?
– Загальне бачення і методика роботи індивідуальних тренерів спортсменів не відрізняється. Я дозволяю тренерам перебувати на зборах і їздити на змагання. Я не роз’єдную тренера і спортсмена. Єдине, що тренер має бути український, з нашою ліцензією. Дозволяю навіть секундувати. Перед зборами ми обговорюємо із тренерами всі моменти. Єдине чого не вистачає – це психолога в команді. Всім іншим забезпечений.

– Хто проводить аналіз суперників?
– Це ми робимо індивідуально. Але я окремо теж дивлюсь, аналізую, вимальовую свою картину. Потім сідаємо з індивідуальними тренерами та спортсменами обговорюємо, знаходимо певний консенсус стратегії й тактики.

– Що таке ігровий підхід в спортивному тренуванні карате?
– У нас так історично склалось, що в карате є ката і куміте (поєдинок і програмні комплекси, – Спорт24). В комплексах ми погано виступаємо. Я задавав собі питання, а чого в боксі чи кікбоксингу немає ката, чи в інших єдиноборствах. І прийшов до того, що спершу я розвиваю людину. Тому дуже багато брав з інших видів спорту, для прикладу із гімнастики. Як не дивно, але до нашого виду спорту найбільше схоже фехтування, а не інші єдиноборства. Там є патч-спорт, а в нас тач-спорт. У нас треба обіграти, попасти. Треба думаючих і хитрих спортсменів. У нас всі тренування починаються з м’яча. Його потрібно навчитись ловити. Ми розвиваємо координацію, гнучкість, а вже потім даємо технічні елементи. Тому говорять, що це ігровий підхід. Всі спортсмени кайфують, коли тренування у грі. Це все динаміка, треба обіграти опонента. Всі ігрові вправи сконцентровані на тому щоб обіграти опонента.

– Після того як карате стало олімпійським видом – фінансування збільшилось?
– В рази збільшилось. У нас було фінансування, про яке смішно говорити, в районі 2 мільйонів гривень на рік. Його ні на що не вистачало. Зараз у нас 15 мільйонів. Грошей достатньо для того, щоб збірну повезти на всі турніри. Ще й перший і другий склад. Мати хороших резервістів і відчувати себе людиною. Колись на змагання в Роттердам їхали автобусом. Зараз їздимо як люди. Єдине чого не вистачає – це психолога. В Україні брак таких спеціалістів, тому сам вивчаю. Але я не є професіоналом у цьому, тому ефективність не висока.

– Наскільки сильно збільшилась конкуренція?
– Теж в рази. Вона шалено збільшилась. Але своєю системою відбору ми зробили хороший гандикап в плані балів. Коли розпочався олімпійський відбір, то в нас майже кожен спортсмен був у топ-10. Це дуже круто.

Читайте також: НЕПЕРЕМОЖНІ. Андрій Демчук про "на слабо" від дружини, зміну громадянства та допомогу АТОвцям

– А в Україні конкуренція збільшується?
– Прогнозую зменшення. Це так само сталось і в інших олімпійських видах єдиноборств. Олімпійський спорт – це набагато важче, ніж не олімпійський. Тому не всі готові викладатись. Тим більше теперішня молодь, яка виросла з гаджетами, кожен рік все гірше покоління. У фізичному плані, того ж інтелекту, вони слабші від попередників. А їх мотивувати – це велика робота. Якщо раніше мотивацією була можливість поїхати закордон, то зараз це не мотивує. Вони з мамою і татом постійно їздять закордон – Єгипет, Польща...

– Збільшення кількості клубів з карате веде до збільшення конкуренції?
– Думаю, що так. Кількість спортсменів збільшується. Але ми ще не маємо достатньої кількості висококваліфікованих тренерів. Я тренерів ділю так: "тренер" і "заробітчанин". Перший працює на результат. Другий чекає початку наступного місяця, щоб зібрати гроші в дітей за тренування. Дехто вміє знаходити золоту середину. Ми розуміємо, що треба їсти й потрібен результат. Тому у нас і багато стильового карате. Вони не стягують конкуренцію і не йдуть до нас. Але повезти дітей кудись треба, щоб діти мали медальки, грамоти й мама з татом були задоволені. Було багато прикладів, що підходять люди й кажуть: "В мене малому 16 років, він виграє всі чемпіонати, а ви його в збірну не берете". Питаю, які чемпіонати вигравав і виявляється, що він у нас ніколи не був. Це якісь незрозумілі змагання. Приїжджає на чемпіонат України, перше коло і до побачення.

– Які сильні школи карате є в Україні?
– Чернівецька хороша. Львівська й одеська найсильніші. Є ще київська непогана. Інші поки що не витягують.

– Головні країни-конкурентки?
– Японія, але вони говорять, що їх система не дуже хороша. Європейці почала вигравати в японців. Дуже сильною є внутрішня конкуренція в Ірані. Я б їх назвав країною номер один. Ще Туреччина, Франція, Італія. Зараз всі країни підтягнулись. Найважче виграти Чемпіонат Європи, бо найбільша кількість країн і в кожній країні є хороший спортсмен. Навіть під час олімпійського відбору є необ’єктивність. Для прикладу, зрівняти панамериканський чемпіонат і чемпіонат Європи – це небо і земля. Африканський – взагалі дуже мало країн. В Азії теж тільки 10 країн які можуть конкурувати, а в нас 50.

– Здобути ліцензію буде важче ніж медаль Олімпіади?
– Так! Мінімум удвічі важче. Насправді, якщо ти туди потрапив, то на 30% медаль в кишені, тому що тільки 10 спортсменів потрапляє.

– В карате тільки три категорії. Це мінус?
– Звичайно. Викинули дві категорії. Збільшили конкуренцію між спортсменами. І ти не б’єшся із тими, хто в іншій вазі.

– Як будуть отримуватись ліцензії?
– Потрапляють на Олімпіаду перші чотири людини з об’єднаного рейтингу категорій. Також 2020 року буде кваліфікаційний турнір в Парижі. З нього "зайде" перший, другий і один третій. Восьмим потрапляє представник Японії. Дев’ятий – wildcard (запрошення спортсмену чи команді взяти участь у змаганнях, яке надається організаторами поза рейтингом та відбірковими змаганнями, – Спорт24). Десятий – найкращий рейтинг контингенту, який вже не представлений в конкретній категорії. Фактично європейцям й азіатам найважче.

Останню ліцензію заберуть панамериканці, африканці й Австралія з Океанією. Це будуть такі прохідні суперники. В топ-4 рейтингу може бути тільки один спортсмен від країни. І на підсумковий турнір країна може виставити тільки одного спортсмена. Якщо в топ-4 потраплять два спортсмени, то той, що вище, потрапляє на Олімпіаду, а інший змушений брати участь у кваліфікаційному турнірі. Бали рахуються вже із минулого року. Всі здобуті на турнірах Серії А і Прем’єр-лізі будуть ділитись на половину. Не будуть ділитись тільки очки зароблені на Чемпіонатах Європи й Світу. Вони ключові для здобуття ліцензії на Олімпіаду.

– На скільки ліцензій Ви розраховуєте?
– На дві ліцензії (одна в чоловіків і одна в жінок) та на одну медаль. Є двоє жінок і двоє чоловіків, які реально претендують на ліцензії. І будемо над цим посилено працювати.

– Будете цього року їхати на всі старти?
– Так. Єдине питання – це Росія. Я точно туди не поїду. В мене тепер ще й робота у Львівській міській раді. І це питання точно стане політичним. Питання щодо поїздки ще відкрите. Міністерство на це гроші не буде давати. А це Прем’єр-ліга – шалені бали в рейтинг. Впевнений, що треба буде відправити спортсменів. Ми пропустили кадетську і юніорську Європу в Сочі. Це була моя ініціатива. Вони дуже на нас ображались, але їх образи бачив десь "в носі". Це принесло певний мінус. Нам досі кажуть, що ми зробили помилку. Це була моя позиція і президента федерації Сергія Левчука. Не буду казати, що це хтось десь там вирішив. Ми так зробили, бо на той момент і взагалі в збірну входить багато спортсменів з нашого регіону (Львівська область, – Спорт24). Там є діти, в яких родичі загинули в російсько-українській війні. Я не розумів, хто буде нести відповідальність за безпеку дітей, тому вирішили прийняти таке рішення. Там би провокували дітей і невідомо чим би це закінчилось. Я поважаю Олега Немчінова (державний секретар Міністерства молоді та спорту України, – Спорт24) і те що він робить, в тому числі для Львова. Але я б хотів бачити чітку позицію міністерства з цього питання. Її немає! Є чітка позиція Немчінова, але не міністра. Міністр спершу заборонив, потім дозволив, потім рекомендував. Хочу чіткої позиції міністра і міністерства, а не тільки Немчінова. Він має озвучити чітко, можемо ми їхати чи ні. А зараз ми наполовину повернуті.

Була розмова, що в Росії не будуть проводитись відбіркові змагання, тільки ті, що вже заплановані. Але вона не відповідає дійсності й кваліфікації проводять. Як нам (збірній України з карате, – Спорт24) тут поступати, я не можу сказати. Олімпіада – це не кадетський і юніорський чемпіонат Європи. Там у людей ще буде купа шансів. А тут люди працюють на одне і можуть втратити шанс. Багато говорили про сестер Музичук, що вони поїхали на чемпіонат в Росію. А в мене до цих розмов є така думка: "А що є краще, ніж перемога на землі ворога і підняття в Москві українського прапора?". Як на мене це круто звучить і буде виглядати. Тому хочу почути чітку позицію міністра.

– Нам взагалі потрібне таке міністерство?
– Я б його розвалив! Не потрібно нам п’ять поверхів цієї будівлі. У Латвії є служба, яка з усім справляється. Не потрібно нам такого великого чиновницького апарату. Не треба міністерству лізти в справи федерації. Не треба правила змагань затверджувати міністерством. Для чого? В нас багато абсурдних речей. Не буду говорити чи в нас хороший, чи не хороший міністр. Будь які реформи без зміни системи – це ... Не хочу грубо висловлюватись. Ми так нічого не змінимо. Навіть працюючи в міській раді, я постійно говорю, що те, що робимо – це оптимізація. Бо щось робити й не міняти системи – це не ефективно. І моя боротьба проти ФСТ і неефективних ДЮСШ – це бажання налагодити ефективну роботу, зекономити кошти й направити їх на інші процеси та потреби.

– У Вас багато спортсменів-"хижаків"?
– Спортсмени мають бути лисицями. Я дітям пояснюю, що є два види тактики: хантер і лисиця. Ти або один або другий. Треба зрозуміти як ти "береш" суперника, хитрістю чи вицілюєш. Таких хижаків є багато, вони всі готові за медаль "загризти".

– До спортсменів з "Юніону" в збірній більше вимог?
– Так, як до своїх. "Бомбулєй" отримують найбільше. Якщо їм зроблю поблажки, то нічого не буде.

– В карате вчать бити другим. Прокоментуйте бійку Ярослава Горуни в кінотеатрі?
– Його багато хто розумів і підтримував. Ми з ним, коли летіли в Дубаї, то говорили за машини. Він своє авто продав і питаю, чи буде брати нове. Він відповів, що збирався до тої ситуації. Це вийшло досить дорого. Ми ж не все розповідаємо на камеру, що було. З іншого боку, була провокація. Коли тобі кажуть, що щось зроблять з твоїми родичами, то це зіграло свою роль. Коли людину попередили, раз, другий, третій, п’ятий. Це був тривалий процес. Шкода, що в людини забрали частину здоров’я. Коли в кінотеатрі відбуваються такі речі, то всі мовчать, а потім кажуть – не знайшлось справжнього чоловіка, щоб встав і сказав. Знайшовся мужик! Спортивне середовище його підтримало. Кожен нормальний чоловік, який прийшов би з дівчиною, в його ситуації поступив би так само. Я за те, щоб конфлікти вирішувати мирним шляхом. Це було хорошим уроком для обох. Коли це почало розкручуватись і ти не можеш це зупинити, то треба отримати дивіденди. Відповідно ми всі виступили за нього. Він поступив як справжній чоловік.

– Кількість дітей в клубі після цієї ситуації збільшилась чи зменшилась?
– Точно не зменшилась. Я завжди кажу: "Славку, ти не тільки тренер, а ще й аніматор". Він дуже добре ладить з дітьми. Можливо в нього страждає спортивна складова, але він дуже любить тренувати. Діти до нього тягнуться, бо він хороший, як тренер і як людина.

– Ви працювали в ДЮСШ "Галичина" (для дітей з інвалідністю)?
– Довго не вагався, отримавши запрошення. Колись я прилетів із США, де побачив виступ дітей з інвалідністю. Мені дуже захотілось інтегрувати це для карате. Те, що федерація карате почала працювати із людьми з інвалідністю, то це через мене. Я пішов в "Джерело", вибрав хлопців, вони досі тренуються в клубі. І тоді запропонував цей напрямок розвивати й на чемпіонаті України у Львові відбувся показовий виступ спортсменів з інвалідністю. Я як вдарився в ту радянщину… Це такий досвід, не кажу, що поганий, напевно, добрий. Тоді я чітко зрозумів, що таке ДЮСШ і, які в неї можливості. Вклав багато своїх грошей. Ми баскетбольну команду створили (зараз її вже немає).

– 21-е загальнокомандне місце на Чемпіонаті Європи серед молоді до 21 року (1 срібна і 2 бронзові нагороди). Це провал?
– Дуже поганий результат. Зараз змінився тренер молодіжної збірної. Йому треба дати певний час для реалізації. Всі попередні чемпіонати, де українці брали по 5-7 медалей останні 5 років, то більшість брали львів’яни з мого залу. Зараз менше займаюсь карате. Колись мої складали кістяк, я їх більше контролював і постійно з ними був. Тепер на це менше часу. Ми розраховували на моїх, на 2-3 медалі. Вони не показала результат.

– Як оцінити останні виступи наших каратистів на етапах Прем’єр-ліги?
– Добре. Я говорив про Іран, що вони кращі. Так ось, у них були два фінали й у нас два. Зараз ми одна з перших команд. У нас є медалі з кожного етапу, так, що все добре.

– Суддівство це проблема?
Ми маємо великі проблеми в суддівстві. Моя дружина стала суддею. Ми спеціально "затягнули" її в цю кухню. Бо дуже сильне арабське лобі. Турки з арабами "вась-вась". Тільки щось – зразу дають бал. Ми часто з таким зіштовхуємось. Звичайно образливо, але ми не акцентуємо на цьому уваги.

– У дівчат наразі більше нагород…
– Їх легше готувати й конкуренція менша. Будь-який спеціаліст скаже, що дівчата дорослі виступають максимум як чоловік-юніор. Змагання чоловіків – це зовсім інший рівень. У мене дід казав: "Хочеш швидкого результату, то візьми найлегшу або найважчу дівчину. Хочеш все життя продовбатись, то візьми хлопця середньоваговика". Це чиста правда і це підтвердить будь-який спеціаліст.

– Де познайомились з дружиною і чим вона займалась до суддівства?
– Вона майстер спорту міжнародного класу з карате. Була в збірній. Коли діти "пішли", то стала суддею. Ми познайомились на змаганнях. Купа років разом – це найкраще, що зі мною сталось в цьому житті. Якби дружина була не з карате, то це був би "жестяк". В мене таке буває, що я приїжджаю зі змагань, переодягаюсь і їду на інші. Ще є міська рада. В мене був важкий період влітку, коли навіть в лікарні лежав.

– Як оціните початок трансляцій змагань з карате?
– Сподіваюсь, це буде додатковою мотивацією. Але тут ідея в тому, щоб ознайомити людей із карате, як спортом, а не тим, що у фільмах. Коли в 90-х роках почався пік популярності. Було багато версії і його неправильно рекламували. Треба зрозуміти, що карате це спорт і нічого більше.

11 дивних питань до Антона Нікуліна

– Хто крутіший Чак Норіс чи Станіслав Горуна?
– Однозначно Горуна. Він свій.

– Під час нарад у ЛМР було бажання застосувати навички карате до когось з опонентів?
– Напевно, не було. Але інколи тупість дивує. Вже навчився її спокійно сприймати.

– Чи вчили працівників міської ради карате?
– Вони самі вміють. Є один дзюдоїст хороший.

– Діловий костюм чи кімоно?
– Зараз діловий костюм.

– Якої сили Ваш удар (у кілограмах)?
– Ніколи не міряв, але пару раз бив так, що "засинали".

– Яке карате краще: чоловіче чи жіноче?
– Мені чоловіче більше подобається. Воно потужніше і сильніше.

– На що готові проміняти Олімпійське золото?
– Один мій знайомий тренер сказав, що навіть нирку би віддав. Я не впевнений. Ні на що не поміняю. Це реалізація, це мрія. Мій дідо завжди казав, що він не дістався до Олімпіади, то я маю. Як спортсмен не мав можливості, то може як тренер доберусь. Хочу на його могилу притулити олімпійську медаль.

– Чи можливі офіційні бої між чоловіками й жінками?
– Звичайно, що ні.

– Вимагаєте в спортсменів читати книги?
– Одне з найперших, з чим працюю, це щоб людина розвивалась. Тупий спортсмен ніколи в житті не досягне результату.

Джерело: 24 Канал
powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук