Інтерв'ю з тренером Усика: про відмінність спорту і фітнесу та тренування кіберспортсменів

- Читать новость на русском
Сергій Пуцов / facebook.com/putsov.sergei

Як тренується Ломаченко, для чого тренувати кібергравців, чи є в Україні спортивний маркетинг, чому люди ходять в тренажерні зали, чи готові тренери вчитись, що робить Олексій Торохтій та новий проєкт з Василем Вірастюком. На ці та інші питання відповів Сергій Пуцов.

Сергій Пуцов – тренер із фізичної підготовки Олександра Усика; фітнес-директор клубу Discipline; старший тренер команди Warm Body Cold Mind; кандидат наук з фiзичного виховання; майстер спорту з важкої aтлетики; мiжнародний експерт та презентер у сферi фiтнесу.

До слова: Як Усик готувався до дебюту у суперважкій вазі, – ексклюзивне інтерв'ю з тренером боксера

Про профільну освіту для тренерів

На сьогодні це досить спірне питання. Завжди наводжу такий приклад, відповідаючи на питання чи можна стати тренером, подивившись канал на Ютубі. Особисто я дуже добре розумію як лікувати зуби, бо мені це робили тисячу разів. Розумію, що треба сісти, взяти бормашинку, просвердлити, потім туди покласти пломбу і вже зуб зроблений. Але якщо я запропоную зараз якійсь людині, скажу, що я вмію лікувати зуби, давай я тобі полікую, то мало хто погодиться. Більш за все, я не дуже собі уявляю, як я можу запропонувати людині таку послугу. Якщо це все перекинути зараз на сферу фітнесу, то звучить воно не дуже здорово. Тому моє особисте переконання, оскільки я не просто маю профільну освіту, а є ще кандидатом наук, тобто маю науковий ступінь в цій сфері, що тренери повинні мати спеціалізовану освіту тренера з фізичного виховання або тренера з певного виду спорту. Або це має бути як найменш медичне училище.

Людина повинна розуміти, як функціонує тіло. Ризики нашої професії полягають у тому, що наш робочий матеріал – це людина. Дуже добре пам’ятаю, як мій знайомий лікар розповідав, як їх муштрували на анатомії в медичному інституті, і їм викладач казав, що "ти зрозумій, якщо до тебе привезуть людину, яка помирає, а ти скажеш, "знаєте, коли розповідали, як працюють нирки, я цю пару прогуляв, тому вибач, сьогодні не твій день". Думаю це не та відповідь, яку хоче почути пацієнт. Так само і у фітнесі. Коли людина ставить перед тобою завдання, а ти не зовсім розумієш, як це завдання реалізувати, бо людина, насправді, приходить у фітнес і не зовсім розуміє, що їй треба, а потім вони ще можуть поставити тренеру різні завдання.

Хтось хоче схуднути, набрати м’язову масу, стати сильнішим й витривалішим, а хтось приходить до тренера і каже "я взагалі фітнесом не займався і мені це не подобається. Але за два місяці ми їдемо з друзями кататися на сноубордах. І мені одна розумна людина сказала, що просто так їхати не можна, треба підготуватись. Ось роби зі мною щось". Якщо я не знаю ні що таке сноуборд, ні як на ньому щось робити, то як я маю допомогти цій людині? Тренер з фітнесу – це дуже коротке визначення, але якщо ти хочеш бути професіоналом, повинен знати дуже багато всього.

До теми: Де краще: тренування вдома чи в тренажерному залі?

Про важливість роботи з психологом

Мені пощастило навчатися в аспірантурі з Андрієм Колосовим. Сьогодні це особистий психолог Олександра Усика і Василя Ломаченка. Так я, до речі, попав до них у команду. Також він працює з Ольгою Харлан, відомою українською фехтувальницею. З такою повагою, як вони відносяться до психологів, і таку необхідність, яку вони відчувають в ньому, таку необхідність вони відчувають лише в особистому тренері. Тому що це та людина, яка може тебе налаштувати на будь яку ситуацію.


Сергій Пуцов під час тренування з Усиком та Ломаченком (фото: facebook.com/putsov.sergei)

Робота з психологом – це не сісти поговорити про життя. Робота з психологом – це вирішувати логічні завдання, це переключатись під час бою.

До речі, я не знаю чи можна про це розповідати. На певних етапах підготовки спаринг Василя Ломаченка виглядає так: він три хвилини боксує, а коли в нього є одна хвилина відпочинку, він не сідає, а переключається на таблицю із цифрами і психолог йому ставить завдання. За цю хвилину ти повинен вирішити певні завдання, тобто м‘язи відпочивають, а мозок працює, він переключається в іншу манеру роботи.

Коли я спілкувався з Андрієм про те, навіщо ви це робите, він завжди мені пояснював – наше завдання тренувати увагу таким чином, щоб не дивлячись ні на що – втому, страх, біль – твоя увага завжди залишалася на певному стабільному рівні. Це можна натренувати, і це треба тренувати певними справами. І саме цим займається психолог. Тому психолог необхідний.

Варте уваги: Чи справді соцмережі шкодять психічному здоров'ю

Про тренувальну програму

Тренувальна програма має приносити результат, і це корінна відмінність між спортом та фітнесом. Тому що коли я читаю лекції не для тренерів, а для людей про те, що є тренування і навіщо воно необхідне, я завжди кажу, що тренери дуже голосно сміються, коли ви тренуєтесь, а потім вам хтось телефонує, а ви кажете, я зараз не можу говорити, бо займаюсь спортом.

Спорт – це коли ти дуже-дуже важко працюєш, щоб потім стояти на п’єдесталі. Фітнес – це коли ти приходиш, щоб отримувати задоволення та підтримувати якість життя. В цьому полягає фундаментальна різниця. Методи та вправи схожі, але завдання у спорті – у певний день у певний час показати свої найкращі потенційні можливості. Завдання фітнесу – бути здоровим. На жаль, деколи ці завдання не пересікаються і це важливо розуміти.

Тому коли людина приходить тренуватись, ми питаємо "навіщо тобі це, навіщо ти це робиш?". Коли людина каже "хочу себе гарно почувати", це одне тренування. Коли людина каже "я хочу підняти сто чи двісті кілограмів", нам необхідно зрозуміти навіщо. По-друге, якщо він каже "сто кілограмів", ми кажемо "давай ти перестанеш розказувати, що тобі важко, страшно, боляче і ми працюємо. Бо у нас є завдання – результат, який необхідно виміряти в хвилинах або кілограмах".

Читайте також: З чого розпочати: декілька порад, які стануть у пригоді початківцю в фітнес-залі


Сергій Пуцов є професійним спортсменом та тренером (фото: facebook.com/putsov.sergei)

Про роботу з Олексієм Торохтієм

Ми познайомились з Олексієм на Олімпійській базі в Конча-Заспі, коли мені було 22 роки, а йому 18. Тоді ми були просто спортсменами, просто товаришами в команді. Я був в дорослій команді, він був у юніорській. Потім я перестав займатись професійно, але ми підтримували контакт. Коли вже Олексій працював у федерації важкої атлетики в 2014 році, одного дня ми з ним зідзвонились, він мене запросив на каву. Дуже щиро так розказав, що у нього в душі є поклик розвивати важку атлетику, але те, що він робить в федерації, де він ходить на якісь незрозумілі заходи, де є різні товсті дядьки у костюмах, які нічого не роблять крім того, що п'ють горілку… Він каже, "мені здається, що це не той шлях яким ми можемо розвинути важку атлетику". Я в той час вже працював досить давно у фітнесі, навчав тренерів, був головним тренером одного із фітнес клубів. Дав йому дуже коротку відповідь "якщо ти хочеш розвивати важку атлетику, тобі треба зняти костюм, вдягнути спортивну форму і увійти до залу. Вже можеш не піднімати великі ваги, але навчати людей". Так виникла ідея нашої співпраці.

На той час кросфіт в Україні злітав в гору, і я йому сказав, що маю досвід роботи з кросфітерами. Для них дуже актуальна важка атлетика, тому що вона є ядром цього виду спорту. І ми спробували зробити наш перший семінар. 14 лютого 2015 року ми вважаємо, що це день народження компанії, він в цей день зробив перший свій семінар і освідчився дружині. 

Про тренування гравців у кіберспорті

Ще декілька років тому я не мав уяви взагалі, що це за ніша – кіберспорт. Коли познайомився з хлопцями, які саме там працюють, і взагалі почув словосполучення "кіберспортсмен", я, як професійний тренер, сміявся дуже голосно. Але потім від цих же хлопців я дізнався, що колись найбільш популярною подією за переглядами на телебаченні вже дуже багато років був американський футбол – матч за Супербоул. Починаючи з 2014 року подія з найбільшим охопленням у медіа – це чемпіонат світу з контстрайку. З 2015 року – це реалії, його дивляться більше людей, ніж американський футбол. Бюджети, які мають команди, гонорари, які отримують гравці, вони просто фантастичні.

Тест: Дотерський сленг: чи зрозумієте ви гравця у Dota 2

Тому, зважаючи на це, на конкуренцію, яка там існує, менджери команд задають раціональне питання, що ми можемо зробити ще, щоб підвищити коефіцієнт корисної дії гравців. Кіберспорт полягає у тому, що ти чотири години маєш сидіти у певній позиції, демонструвати найвищий рівень координації твоєї нервової системи, давати певний результат. І якщо ми можемо певним чином вплинути на це, то чому б не зробити.

На певному етапі до них дійшло, що фізичні кондиції мають дуже велике значення. Ще три-чотири роки назад успішний гравець – це обов’язково був товстий хлопець. На сьогодні це вже зовсім не так. Тому що всі зрозуміли, що якість функціонування нервової системи напряму залежить від твого функціонального стану. Більш того, якщо ти перебуваєш певний час у статичній позиції, твої м'язи повинні бути готові до цієї статичної позиції. І якщо твої м’язи почнуть втомлюватись, тоді почне знижуватись рівень твоєї загальної уваги. Тому вони прийшли до того, що кібергравцям необхідно якось тренуватись.

Розуміючи те, що тренуватись потрібно, а як, вони не знають, менеджери звернулися до фітнес фахівців. Так я почав працювати з командою NAVI. Цього року вони робили NAVI Esports Camp для гравців, завдання якого було фокус на ігрових якостях. З ними проводили теоретичну роботу. Було відкриттям взагалі, навіщо людині необхідно спати. Чому ми повинні лягати раніше? Чому має бути режим? У їх головах, як у розумних людей, все стало на свої місця. Більшість людей вважають, що сон – це якась не потрібна трата часу. Замість того, щоб просто лежати з закритими очима, ти міг зробити багато корисних речей. Але як тільки людина перетворюється на спортсмена, і вона живе для того, щоб показувати результат, вона повністю сфокусована на результаті, вона задає питання і собі, і тренерам, "що я маю зробити ще, аби показати найкращий результат?". Тому виховання з позиції режиму дня, режиму тренування, харчування було дуже корисним. І найголовніше – це результат.

Коли ми почали працювати з цією групою, у сто відсотків хлопців були проблеми з осанкою із статурою, тому що вони звикли отак (згорблено – прим. авт.) сидіти. Але статура і постава – це питання не тільки підготовленості, це питання звички її тримати. Звичка залежить від сили м’язів. Тонус м’язів залежить від того, як ти вибудовуєш своє тіло. Ми з ними попрацювали три тижні. Тренер приходить і каже – я не впізнаю групу. Всі раніше перед телевізором сиділи отак, зараз вони просто так сидять. Це тому, що вони тренувались три рази в тиждень, і кожен ранок робили зарядку.

Про новий проєкт

Є проєкт, який ми робимо вже більше ніж два роки з компанією Київстар – це фітнес-додаток. Він досить складний технологічно, і процес маркетинговий. Бо компанія велика, і ми вже молимось всім богам, щоб запустити його невдовзі. Лицем цього проекту буде Василь Вірастюк. Думаю, що спільнота дізнається про цей проект весною.


Вірастюк, Пуцов та Конюшок (фото: PlayPro)

Про спортивний маркетингу в Україні та світі

Можливо я відповім дещо жорстоко та цинічно, але завжди, коли спілкуюся із своїми колегами із фітнесу про тренди та про реалії України, кажу, що сумно, що ми відстаємо років на 10-15-20. Це правда і це сумно.

Але позитивний ефект в тому, що ми перебуваємо нібито в машині часу. Тобто перебуваючи десь тут, в Україні, ми можемо подивитися в Америку і знати, що до нас це зайде за років 7-10. Тобто ми можемо прогнозувати.

Мої партнери кажуть, що якщо я пропоную якусь ідею, наша аудиторія до цього не готова. Я перебуваю в Америці і бачу якусь класну штуку, і кажу "нам треба робити", а вони кажуть "не зрозуміють люди, почекай, нам треба три роки". Приводжу приклад: ми організовували конвенцію, кажу "слухайте, зараз такий гарний тренд – екологія, збереження навколишнього середовища, давайте ми не будемо друкувати сертифікати, а зробимо в електронній формі". Людина яка проходить навчання, собі спокійно у зручний для неї час вводить своє ім’я та прізвище, їй сертифікат приходить на пошту. Ми зробили добру справу, трохи заморочились на сайті, ми це все зробили. Це створило стільки обурення та негативу, що я був не радий цьому. Тому що "я приїхала з Тернополя, мені треба папірець". Я кажу "папірець дома роздрукуєте". У відповідь "Кольоровий треба, зараз!". Мої друзі зі Львова кажуть "ми ж тебе попереджали, люди до цього не готові".

Коли я, як тренер, проходив навчання в Америці, ніхто не дає ніяких папірців. Вони кажуть "після закінчення вам все прийде на пошту. Це як малесенький приклад, і такого дуже багато.

Більше дивіться у відео

Станіслав Безушко, Юля Бондар

powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук