Перша частина інтерв’ю про заняття бойовими мистецтвами, скільки коштує займатись стрільбою з лука, для чого потрібен тренер, роботу з психологом, тренування і розпорядок дня – за посиланням.

– Тренерка сказала, що у Вас сильний характер…

Тато називає мене "борцем за справедливість". Якщо щось не правильно, то до останнього відстоюю свою точку зору. Буду сваритись з усіма. Скільки раз мені казали, що "я буду не виїзна", що "можу забути про міжнародні змагання".

– Як емоційна людина спокійно стріляє на рубежі?
– На рубежі в мене немає емоцій. Раз і виключилась. По іншому ніяк.

Читайте також: Карате, як фехтування – треба чітко відчути дистанцію, момент та завдати удар, – Катерина Крива

– Допінг використовують спортсмени для заспокоювання?
– Не знаю. Була знайома, яка випивала кілька таблеток валеріанки, але після цього вона взагалі нічого не могла робити. Тому краще постою, подихаю та чимось відволічу себе, ніж щось питиму.

– Що чи хто мотивує?
– Скоріш за все тато. "Квіточка росте на радість батькам".

– Є талісман, який берете з собою на всі змагання?
– Мій лук, завжди з собою беру.

– Маєте забобони?
– Знаю, що в багатьох спортсменів є. Хтось возить талісманчики з собою, хтось іграшки, хтось до самого свистка слухає дуже гучно музику. Якби був у мене, то я б замучилась за ним слідкувати. Мені головне виспатись, та щоб ніхто не чіпав перед змаганнями.

– Спортсмени часто колекціонують іграшки, значки, магніти, які привозять зі змагань.
– У мене є колекція значків і наклейок зі змагань.

– Які помилки найчастіше робите в стрільбі?
– Я не тримаю язик за зубами. З суддями не говорю, вони ні в чому не винні. Інколи злюсь на себе, інколи на тренера (не особистого). Розказую все, як має бути. А коли людині не подобається правда, то це її проблеми. Після відстрілу дистанції іду на три метри. Тренер питає, як так тобі не вдалось. І в мене починаються емоції: "Я не знаю, як воно робиться", "Не знаю, що робити", "Воно не летить".

– У лютому 2018 року після чемпіонату світу Ваш багаж загубився…
– Тоді в США через погодні умови скасовували внутрішні рейси. Ми спершу їхали на автобусі. Здали багаж в аеропорту, і він полетів іншим літаком. Багажні бірки поставили на інше число. Ми прилетіли так, як мали, а багаж не встиг. Це було дуже важко, бо працівники аеропорту не знають, скільки грошей вкладено в лук. Приходять побиті чемодани, поламані стріли. Інколи після повернення дивишся на стан свого ящика, і плакати хочеться. Це найбільші переживання.

– Яка медаль найпам’ятніша?

З минулого чемпіонату Європи в Греції. В командній першості ми стали першими. Ми дуже сильно сварились з тренерами. Мені казали, що стану невиїзною. Іншій дівчинці казали, що її знімуть зі змагань, і ми станемо другими. Було дуже багато сварок та емоцій. Але ми здружились та показали командний дух. Він для стрільби з лука в командні дуже важливий. Є люди, які вважають, що стрільба з лука – це егоїстичний вид спорту, і ти маєш стріляти тільки за себе. Я вважаю, що ти маєш стріляти за себе. Але коли в команді, то відповідаєш не тільки за себе, а й за партнерів. Важливо залишатись в хороших відносинах за межами рубежу.

– Любите, щоб нагорода вигравалась на останньому пострілі?
– Коли ніздря в ніздрю і є азарт. Люблю, коли важкі суперниці, і є таке навантаження.

Читайте також: Що є краще, ніж перемога на землі ворога і підняття у Москві прапора України, – Антон Нікулін

– Яка Ваша мрія і мета?
– Мета – не дратувати свого тренера. Мрія – побачити більше світу. Стрільба з лука дає можливість багато їздити та подивитись світ.

– Якщо порівнювати результати, Ваші та дівчат національної команди, велика різниця?
– Якщо порівнювати по останньому Чемпіонаті Європи, то по гладкій стрільбі у мене найкращі результати серед жінок і дівчат. На 18 метрів результати більш менш однакові, а на довгі дистанції ще треба стріляти.

– Про Олімпійські ігри задумуєтесь?
– Ні. Я про це не думаю.

– Розкажіть веселу історію про себе?
– Не знаю, що розказати. Я людина-позитивчик, що старається всіх зібрати до купки. Постійно провокую піти в кіно, потанцювати, відпочити на березі річки чи просто гуляти. Виходить, що я головна провокаторка і всіх кудись забираю.

– Що є зараз основним для Вас: можливість подорожувати чи заробіток?
– Якщо дивитись з перспективою, то вже стараюсь заробляти на стрільбі та менше залежати від батьків. Я отримую зарплату. Стараюсь на всі свої поїздки їхати за власні кошти.

Правда я ще "маленька", мені 16 років. Я потрапила на ставку в дорослу збірну, але мені не можуть її оплачувати. Постійно кажуть, що не вистачає тої чи іншої довідки. Плюс я ще буду мати ставку в ЗСУ.

– Ви будете рахуватись працівником ЗСУ. Чи розглядаєте для себе кар’єру в ЗСУ, як основне місце роботи в майбутньому?
– Так, розглядаю. Мені подобаються військові та військова форма.

Читайте також: "Реал" сплутав карти всім топ-клубам Європи, виною всьому Зідан

– Є проблема із забезпеченням?
– У різних областях по різному. Я маю зарплату від міністерства. В деяких містах від школи ШВСМ (школа вищої спортивної майстерності – прим. авт.). Не всім оплачують і не всіх забезпечують. Я дякую, що мені видали лук, стріли, забезпечують виїзди на змагання.

– Є призові на змаганнях?
– Хіба на Кубках чи Гран-прі. Я була тільки на одному такому змаганні. Якщо не помиляюсь, то за перше місце давали 700 євро, друге – 500, третє – 300.

– Ви тренувались з дорослою збірною. Є таке поняття як "дідівщина"?
– Ні, такого немає. Але я кажу, коли мені щось не подобається. Потім чула за спиною: "О Боже, ця Наумова! Ми, коли були малі, то боялись щось сказати тренерам, а вона тут розказує. Як так можна?!".

– Яке завдання ставили перед поїздкою на Чемпіонат Європи?
– Нас тренують, щоб ми показали свій найкращий результат. Окремо завдання, скільки медалей виграти, не казали. Треба відстріляти так, щоб бути у верху.

Не варто зациклюватись на медалях, хоча приємно стояти на п’єдесталі.

– Результат позитивний на ЧЄ?
– Я себе віддала повністю на змаганнях. Вважаю, що добре виступила. В команді – треба було більше постаратись у фіналі. Бо програвати 6:0 – це занадто.

– Погодитесь змінити громадянство і чи готові виступати за іншу країну?

Ні, я б не погодилась на таку пропозицію. По-перше, я народилась тут, ця країна дала мені можливість займатись стрільбою з лука. Я захищаю її честь та пишаюсь цим. По-друге, у всіх є проблеми із забезпеченням нашого спорту. Ну поїду я в Італію чи США, буду трохи більше заробляти. І що?

11 дивних питань до Жанни Наумової:

– Хто крутіший Робін Гуд чи Леголас?
– Робін Гуд.

– Часто стріляєте не по мішенях?
– Так. У нас бувають корпоративи і ми стріляємо по кульках.

– До школи з медаллю приходили?
– Ні, не приходила. Не зациклююсь на медалях. Тепер вчусь в спортивній школі. Там нікого нею не здивуєш.

– Яка улюблена іграшка дитинства?
– Маленька машинка БМВ.

– На рубіж виходити тільки після нанесення макіяжу?
– Не завжди встигаю його зробити.

– На що готові проміняти стрільбу з лука?
– Це філософський вид спорту, у якому дуже багато емоцій. Не думаю, що зможу на щось проміняти.

– Чи повинні спортсмени читати книги?
– Спортсмени мають багато читати. І не важливо що.

– Найдивніше (або банальне) питання від журналістів?
– Чи було хвилювання у фіналі.

– Як часто порушуєте режим?
– Дуже часто. Бувають змагання, коли треба дуже рано вставати. Не завжди встигаю навіть одягнутись. Тому режим харчування та сну часто порушується.

– Хто краще тренує – чоловіки чи жінки?
– Хороші люди.

– Наскільки старшим був перший лук?
– Таким луком ще моя тренерка стріляла. Десь років на 30. Зараз вже є новіші і хороші рукоятки.