Хлопець, який прийшов у гімнастичний зал ще у 14 років, уже в 19-ть носить титул майстра спорту. У 20 планував приголомшити всіх на змаганнях. Але не вийшло через початок війни.
Місяць підготовки – і от спортсмен став навідником-артилеристом. Воював недовго, бо вже у 1941-му році під Полтавою його полк повністю розгромили.
Контужений, з травмою голови, Чукарін потрапив у концентраційний табір. На руці з'явився таврований номер 10-491. За наступні 4 роки Віктор пройшов через 17 таборів. Серед них був і Бухенвальд. Нескінченні дні каторжних робіт та голоду.
Читайте також: Як піаніст-віртуоз з українським корінням здивував весь світ
Чукарін вже тоді мав загинути як не від голоду та каторжної роботи, то від страти. З останнього табору усіх в'язнів просто завантажили на заміновану баржу й пустили в море. Човен чомусь не вибухнув, а за тиждень на нього випадково натрапив англійський сторожовий катер.
Коли Чукарін повернувся додому, його не впізнала рідна мати. Перед нею стояв живий мрець. Згаслі очі, обвисла шкіра. Вага 40 кілограмів.
Читайте також: Із заходу на схід пішки: неймовірна подорож двох українців
Додайте до цього ще й загальний осуд. В Союзі зневажали полонених на війні, йому навіть паспорт через це довгий час не хотіли видавати.
Але це все не зламало Віктора. Минає декілька років напружених тренувань – і він номер один серед радянських гімнастів. На першу в житті Олімпіаду поїхав у 31 рік.
Його виступ стане сенсацією – 4 золотих та 2 срібні медалі. Дивлячись на його досконалі рухи, ніхто й повірити не міг, що декілька років тому він щодня був за крок від газової камери.