В них, як правило, збиралися найнижчі прошарки суспільства. Згодом, з розвитком економіки, появою великої кількості робочих місць, а відповідно і грошей в кишенях американців, попит на дайв-бари просто зник.
Нового розквіту вони набули починаючи із 1920-го. Коли американський Конгрес попри вето тодішнього президента Вудворта Вілсона, пропхав "сухий закон". Шукати дружньої компанії, з якою можна було поділитися новинами, доводилося саме у дайв-барах, які тоді охрестили словосполученням "спік-ізі". Назва пішла від англійського "говорити просто" або "неголосно. А усе через те, що у таких закладах робили замовлення дуже тихим голосом, щоб агенти поліції, які знаходяться у залі, не змогли нічого розчути. Справжнім притулком для "спік-ізі" став Нью-Йорк, який у ті часи ряснів нелегальними закладами.
Читайте також: Стиль життя. Українські фестивалі
Після відміни сухого закону про дайв-бари частково забули. Не то, щоб вони зникли – швидше трансформувалися в дешеві паби, де можна було провести кілька годин за більярдним столом, попиваючи келих пива.
Дайв-бари популярні і в Україні. Один з яскравих приладів – київський "Parovozzz", який має уже понад 12-річну історію. Працює він у кращих традиціях нью-йоркських "спікізі". Як і майже століття тому у місті великого яблука, душею закладу – є барна стійка, до якої, заради улюбленого рецепту напою, хочеться повернутися ще раз і ще раз. І не обов'язково у п'ятницю чи суботу, навіть увечері буднього дня, можливо, навіть на самоті.
Похизуватися дайв-барами може не лише столиця. У Львові, наприклад, один з найстаріших закладів подібного типу – Корзо-паб, де поверхні столів досі потерті від тумблерів, а розрахуватись за замовлення можна лише готівкою.