Від позицій українських воїнів до позицій бойовиків близько 150 метрів, а на лінії фронту – хащі. До них зо 30 метрів – відстань кидка гранати. Тому бійці пильно вдивляються у темряву.

Якщо десь чуєш шарудіння, якісь звуки гілок, бачиш якусь тінь, то краще зробити простріл, аніж отримати кулю в лоб або вистріл з гранатомету. Це профілактика, скажімо так,
– сказав з досвіду військовослужбовець ЗСУ на позивний "Один".

На передовій українські військові спостерігають, а щойно бачать щось підозріле – відкривають вогонь. Проте першими воїни бій не розпочинають.

На позиціях біля "промки" сутички спалахують миттєво і так само згасають. Ніколи не знаєш, коли, звідки і з чого прилетить. Бойовики гатять і з артилерії, і зі стрілецького озброєння. Тому без втрат не обходиться. У переддень один з бійців бригади був поранений. До слова, вдруге за кілька днів.

Перший раз накрило осколками АГС, а другий раз в щоку. Йому дали 15 днів або 10 днів реабілітації. Він не захотів додому поїхати. Приїхав сюди, йому в щоку ще попало,
– розповів боєць на позивний "Шаман".

Час від часу над українськими позиціями пролітають трасери – пристрілочні кулі. Або ж вистрілюють освітлювальними ракетами.

Коли бойовики вже зовсім нахабніють, вояки використовують РПГ.

Читайте також: Мар’їнка та Новогригорівка потрапили під зенітний вогонь противника, – штаб АТО