Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Свіжа соціологія як електоральний "привіт" Зе-команді, або Чого люди чекають від Зеленського

      2766
      Володимир Зеленський / Сайт президента

      Згідно зі свіжим опитуванням, проведеним фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), виявилося, що 36% наших співвітчизників вважають, що Україна рухається в правильному напрямку, 39% – у неправильному.

      При цьому цікаво, що 62% українців позитивно оцінюють перші кроки Зеленського, 24% – негативно.

      Опитування чітко демонструє зростання кількості невдоволених діями нинішньої влади. У серпневому опитуванні тих же "Деміціатів" 62,8% респондентів підтримували перші дії Зеленського, 13% ставилися до них негативно. Також в останньому місяці літа 50,5% українців були впевнені, що держава рухається в правильному напрямку, а 23,1% дотримувалися протилежної думки.

      До теми: Скільки часу українці готові дати Зеленському, щоб побачити результати

      При цьому важливий – з урахуванням майбутньої "нормандської" зустрічі Зеленського з Путіним – той факт, що більшість жителів нашої країни підтримують політику Банкової щодо кроків "на зустріч" Кремлю. Зокрема, 75% опитаних позитивно ставляться до ініціативи переговорів з Путіним, 15% – негативно. Відведення українських військових від лінії розмежування підтримали 59% респондентів, 26% виступили проти. Отже, якщо "Зе" хотів мандат на зустріч у форматі "нормандської четвірки", то він його фактично отримав.

      Водночас, серйозне невдоволення викликають важливі економічні ініціативи Зеленського. Наприклад, введення ринку землі підтримують лише 24%, виступають проти 58%, а приватизацію великих промислових підприємств схвалюють 22% респондентів, не схвалюють – 55%.

      Втім, поки що Зеленський ще не "приївся": очікування від глави держави до сих пір залишаються досить високими. В цілому, від нинішнього господаря Банкової насамперед чекають: припинення вогню на Донбасі – 74% опитаних, зростання зарплат і пенсій – 51%, зниження тарифів – 37%, покарання чиновників-корупціонерів – 35% і зменшення впливу олігархів на політику – 28%.

      Про те, наскільки впливає соціологія на ті чи інші рішення вищого керівництва країни, і про які суспільні настрої свідчать результати свіжого вимірювання електорального пульсу, ми поговорили з відомим державним діячем, екскерівником Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2010) Юрієм Рубаном.

      Юрій Рубан
      Юрій Рубан / Фото UATV

      Свіжі опитування свідчать, що вперше за час президентства Зеленського кількість українців, які вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку, перевищила число тих, хто впевнений у зворотному. Це закономірна тенденція чи тривожний сигнал для чинної влади?

      Якщо не помиляюся, у нас були тільки два коротких періоди, коли кількість тих, хто вважав, що держава рухається в правильному напрямку, перевищувала кількість тих, хто дотримувався діаметрально протилежної точки зору. Перший раз таке спостерігалося на початку 2005 року, після "Помаранчевої революції", вдруге – після перемоги Зеленського в травні-червні поточного року.

      Тому самі по собі цифри і процентні співвідношення не вказують ні про що драматичне. Але ці цифри говорять про те, що високі або, я б навіть сказав, грандіозні очікування людей від того, що, мовляв, завдяки змінам однієї посадової особи – президента і 450 депутатів – все кардинально зміниться в країні, були дещо наївними.

      До речі, про депутатів: новообраний парламент не пропрацював ще й трьох місяців, а його роботою незадоволені вже 47% українців. Чим це пояснюється, адже ВР оновилася більш ніж на 80%?

      Річ у тім, що традиційно серед усіх інститутів влади саме Верховна Рада завжди користувалася найнижчим рівнем довіри. Але важливо, що в даному опитуванні йдеться не про довіру/недовіру, а про задоволеність. Тому, цілком логічно, що в ситуації, коли значна частина людей вважають, що події розвиваються в неправильному напрямку, завжди відбувається пошук винних. І, звичайно ж, в силу традиційної недовіри в суспільстві, головним "переможцем" тут стає Верховна Рада. Тим більше, давайте говорити відверто – останнім часом парламент є осередком гучних, резонансних скандалів. Все це, безумовно, впливає на оцінку суспільством роботи як окремих народних обранців зокрема, так і парламенту в цілому.

      Зверніть увагу: Піар заради "лайків"? Все, що варто знати про справу щодо погроз Зеленському

      Виходить, скандали затьмарюють ефективність або, як зараз кажуть, "турборежим" роботи Верховної Ради?

      Якби у людей запитували безпосередньо про "турборежим", оцінка, гадаю, була б схвальною. Це – з одного боку. З іншого – я не впевнений, що "турборежим" може перебити низку гучних скандалів. А скандали – це погано, люди не люблять їх, і політику, втягнутому в скандал, в плюс це ніколи не піде. Як, втім, і політичній силі, яку він представляє.

      Як пояснити примиренську позицію українців в питаннях переговорів з Путіним і відведенням військ від лінії розмежування?

      Все закономірно, оскільки на сьогодні нікуди не випарувалися ключові мотиви, через які більшість виборців проголосувала за президента Зеленського. Переважна більшість суспільства як і раніше, хоче шукати шляхи, що ведуть до миру. Звичайно, є частина суспільства, яка не довіряє Путіну і вважає будь-якого роду перемовини з ним непродуктивними, але, тим не менше, більшість вважає інакше.

      Але саме меншість усіляко розпалює атмосферу за допомогою, наприклад, акцій "Ні капітуляції"...

      Вірно, але і меншість теж нікуди не випарувалася. Вона є і вона переконана в правильності своєї позиції. І потім – між позицією більшості і словом "істина" далеко не завжди можна поставити знак рівності.

      У нас сьогодні є активна, згуртована, здатна до колективних дій частина суспільства. До неї можна застосовувати будь-які метафори: "розпалюють обстановку", "розхитують човен", "закликають до пильності", але така позиція існує. І мені чомусь здається, що влада повинна на неї також реагувати.

      В такому разі незрозуміло, як, реагуючи одночасно на кардинально різні точки зору, президент зможе пройти між двох електоральних вогнів і не "згоріти"?

      Влада в будь-якому випадку повинна враховувати і одну, і другу думку суспільства. Це дуже і дуже складне завдання, оскільки необхідно безперервно балансувати. У цьому контексті хотів би нагадати, що фактично вся кампанія Зеленського будувалася саме на фундаменті балансу.

      Що було раніше? У нас в Україні традиційно були, грубо кажучи, "біло-блакитні" та "помаранчеві". А Зеленський зумів подати себе як президента, який зможе відповідати на запити і тієї, і іншої сторони. Інакше кажучи, йому вдалося якимось чином обійти глибокий роз'єднувальний рів, існуючий в нашому суспільстві. Але, на мій погляд, сам по собі поділ нікуди не подівся – він лише набуває різних форм.

      Але давайте, поклавши руку на серце, щиро констатуємо, що для президента Зеленського рейтинг має колосальне значення, і він повинен берегти його як зіницю ока. Без власного рейтингу глава держави не зможе утримати фракцію і, отже, всі його досягнення нівелюються, а плани стануть не реалізованими.

      У Зеленського є одне фундаментальне досягнення, яке напевно викликає повагу виборців – він зосередив у своїх руках всю владу. Посиплеться його рейтинг – завалиться вся владна вертикаль. Тому, думаю, він буде дуже чітко реагувати все-таки на думку більшості. Але я б радив не забувати про "архітектуру" українських протестів, коли дуже часто більшість, в ході різного роду процесів, приєднувалася до активної меншості. Така історія всіх українських Майданів.

      На перших місцях в шкалі електоральних очікувань від діяльності президента Зеленського значаться такі теми, як припинення вогню на Донбасі, зростання зарплат і пенсій, зниження тарифів, покарання чиновників-корупціонерів і зменшення впливу олігархів на політику. Теми віри і мови не значаться в списку пріоритетів...

      Розумію натяк. Теми армії, віри, мови – гасла кампанії одного з кандидатів, носій яких програв вибори. Ці теми піднімаються на щити хіба що як технології. Реально людей турбує зовсім інше. Власне, влада тому і змінилася, оскільки Зеленський якраз і акцентував увагу на реальних питаннях, що хвилюють суспільство. Але я так думаю, що серед тих 73%, які голосували за президента Зеленського, далеко не всі вірили в те, що він після приходу до влади, зможе знизити тарифи.

      Разом з тим, влада, яка дуже чутлива до соціології, звичайно ж, в якійсь мірі буде адекватно реагувати на запити суспільства. А що стосується ключового очікування людей – миру на Донбасі, то предметно про це можна буде говорити після 9 грудня, за підсумками зустрічі "нормандської четвірки". Це – з одного боку. З іншого – ну зберуться вони, підпишуть якісь папери... Треба розуміти, що є папери, а є реальне життя. Ми заходимо на таке поле, де грають зовсім різні групи.

      Дивіться, Порошенко в Мінську документи підписав, проте він виграв, як мінімум на міжнародній арені, боротьбу за інтерпретацію цих угод. Порошенко виграв сприйняття світовою громадськістю того факту, що спочатку повинна бути виконана частина угод, що стосується безпеки, а тільки потім – політична. Цього прямо в тексті не вказується і це кардинально розходиться з інтерпретацією Росії, але наші союзники прийняли саме українську позицію.

      Тепер же нам, по-перше, залишається чекати, що саме підпише Зеленський в Парижі, а по-друге, якою буде підсумкова інтерпретація. Від цього залежить дуже багато.

      Цікаво: Зеленський чи Порошенко: кого з президентів українці вважають ефективнішим

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук