Будівництво заводу і незаконне заселення
Друга половина 20 століття. Індія активно залучає іноземні інвестиції у промисловість та економіку. Однією з найбільших компаній, яка мала увійти на ринок і могла створити багато робочих місць, стала американська Union Carbide Corporation. У 1969 році вона отримали дозвіл на спорудження заводу, який займався виробництвом пестицидів для сільськогосподарських потреб.
Читайте також: Іспанський грип – страшна хвороба, що забрала 100 мільйонів життів: моторошні факти
Місцем для будівництва обрали індійське густозаселене місто Бхопал. Уряд країни був задоволений чудовою угодою, і ніхто й подумати не міг, що таке рішення зовсім скоро призведе до непоправної катастрофи.
Завод у Бхопалі
Перші десять років завод не створював значних незручностей для містян, хоча й побудований був зовсім близько до населених районів. Адміністрація підприємства не дуже турбувалася про інформування місцевих жителів щодо рівня небезпеки продукції, яку виробляло підприємство, тож причин хвилюватися в населення не було. Люди продовжували заселятися щораз ближче до території заводу, а уряд не поспішав їм це забороняти. Здавалося, ніхто не припускав, що на виробництві може статися аварія.
Засуха. Економія на людських ресурсах
У 1980-х роках Індія потерпала від засухи та неврожаю. Продукція заводу була практично незатребуваною. Рівень продажів різко знизився, тож утримувати громіздке підприємство стало неприбутковою справою. Ще на початку 80-х його почали готувати до продажу, безуспішно шукаючи покупця. Попри це, завод продовжував роботу, от тільки економлячи на всьому.
Керівництво заощаджувало на людських ресурсах, а отже, й на безпеці людей. Скорочення не пішло на користь нікому. Працівникам, які залишилися, доводилося виконувати удвічі більше роботи, заміняючи тих, що пішли. Часто це була робота в тій сфері, у якій працівник був не дуже компетентним, проте вибору в нього не було – будь-які протести призводили до негайного звільнення.
Смертельний вибух
За час функціонування завод найбільше славився випуском дуже популярного інсектициду для боротьби зі шкідниками під назвою "Севін". Для виробництва препарату використовували хімічну сполуку метилізоціанат. Цей складник зберігали на заводі у трьох частково вкопаних у землю резервуарах. Кожен із них міг вмістити 60 000 літрів небезпечної рідини. Оскільки справи на підприємстві йшли не надто добре, про безпеку та перевірку контейнерів дбали не найкращим чином. Досі невідомо, як того трагічного дня в один із резервуарів потрапила вода, яка під час контакту з цим складником пестициду і призвела до вибуху.
Аварія на Фукусімі-1: факти про моторошну катастрофу в Японії
Трагедія сталася тоді, коли ніхто не був готовий до екстрених дій, і люди мирно спали у своїх домівках, – вночі, з 2 на 3 грудня 1984 року. Отруйний газ вирвався з резервуару назовні та важкою хмарою навис над містом. Уже за лічені хвилини люди почали прокидатися від задушливого кашлю. Концентрація отруйного газу в повітрі була настільки високою, що жителі міста помирали в перші ж години після вибуху. Не розуміючи, що відбувається, вони виходили на вулиці в пошуках свіжого повітря.
Люди виходили на вулицю у пошуках свіжого повітря
Жителі помирали в перші ж години після вибуху
У перші години загинули понад три тисячі людей
Першими відчули на собі дію отрути мешканці, які незадовго до цього поселилися неподалік заводу. Проживання на цій території вважали незаконним, та, щоб не виселяти людей на вулицю, уряд подовгу закривав на це очі. Хоча завод і так був зведений із порушенням встановлених норм щодо відстані від населеного пункту. Усього за два кілометри від нього була розташована залізнична станція, довкола якої і почали заселятися люди. Не була найкращою і система безпеки підприємства. Профспілка неодноразово скаржилася керівництву на її неробочий стан, але марно.
Упродовж перших годин у місті загинули понад три тисячі жителів. Коли ж вони зрозуміли причину раптових смертей, було вже надто пізно. Вранці від небезпечної хмари не залишилося й сліду, проте наслідки впливу отрути були відчутні ще довго. Цього дня у Бхопалу відбувалися масові поховання, люди продовжували помирати, багато хто намагався втекти з міста, хоча отрута вже встигла глибоко проникнути в їхній організм і повільно їх убивала.
Фото, яке стало символом трагедії в Бхопалі
Уся територія міста була вкрита трупами тварин, смерть спіткала не тільки малих домашніх улюбленців, але й велику худобу – повсюди валялися мертві туші корів та биків. Протягом наступних років від отрути загинули понад 15 тисяч людей. Трагедія Бхопала стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства.
Протягом наступних років від отрути загинули понад 15 тисяч людей
Постраждалі у Бхопалі
Причини трагедії
Хоча подія й отримала великий розголос, причину аварії, зокрема того, як у резервуар просочилася вода, встановити не вдалося й до сьогодні.
Існує декілька версій:
- Згідно з першою, вода потрапила туди випадково. Після промиввання навколишньої території, оскільки труби і клапани були несправними, рідина змогла знайти шлях всередину цистерни.
- За іншою ж версією, у яку дуже хотіла вірити американська компанія, щоб зняти із себе провину, мав місце саботаж працівників заводу. Нібито один із них на знак протесту навмисно під’єднав шланг з водою до резервуару. Щоправда, важко уявити, щоб незадоволений роботою та умовами праці працівник, добровільно піде на смерть і вб’є ще кілька тисяч людей, щоб висловити свій протест.
- Хоча, цілком можливо, що працівники заводу були недостатньо проінформовані щодо можливих наслідків контакту з речовиною. Та власники компанії так і не змогли знайти підтвердження цієї версії.
Олії у вогонь додала надзвичайна подія на іншому підприємстві цієї корпорації. Уже наступного року на заводі в Західній Вірджинії стався викид хімічних речовин. Масштаб аварії, щоправда, був набагато меншим: обійшлося госпіталізацією 134 людей.
Перша у світі ядерна катастрофа: шокуючі факти про маловідомі атомні випробування США
Через понад 30 років після трагедії у Бхопалі жителі індійського міста й досі потерпають від дії токсичного газу. Хронічні захворювання, які розвинулися васлідок отруєння, та масові поховання з того трагічного дня не дають містянам забути те, що їм довелося пережити.
Завод у Бхопалі зараз, внаслідок трагедії настуні покоління зазнали важких захворювань
