Член української делегації в Тристоронній контактній групі розповів про черговий випадок цинізму російських окупантів.

До теми Добра воля: ТКГ передала окупантам рештки бойовика

Бойовики цинічно відповіли на доброту українців

Проросійські бойовики звернулися з проханням видати останки їхнього бійця через те, що у матері загиблого діагностували останню стадію онкології й вона "хоче померти, похоронивши сина".

І ми пообіцяли опрацювати це питання, попросивши натомість останки іншого сина, іншої матері, що живе по "цю сторону",
– зазначив Гармаш.

Він не назвав ім'я загиблого українського захисника, щоб не травмувати рідних. Однак наголосив, що не відразу, через кілька днів, але на "добру волю" української сторони окупанти відповіли відмовою".

Гармаш звернув увагу, що Україна теж мала вибір: відмовити або дати матері поховати сина. "Ми віддали. Ми не повинні та не будемо уподібнюватися нелюдам", – заявив він. Та додав, що бойовики утримують в заручниках на окупованій території не лише живих, але і мертвих.

Україна передала окупантам рештки бойовика: що відомо

  • Під час російсько-української війни у червні 2014 року війни загинув представник окупантів Анатолій Мялкін.
  • Його рештки 23 вересня передали російській стороні. Такі дії організувала Гуманітарна підгрупа тристоронньої контактної групи.

Текст допису Сергія Гармаша:

Українська сторона передала протилежній стороні рештки людини, яка загинула в результаті конфлікту: Анатолія Володимировича Мялкіна...
За цими офіційними рядками не видні ані материнський біль, ані особистість людини, ані інша людина, яка залишилася неназваною... Лише ім'я та факт передачі останків. "Як ініціатива доброї волі"...
Помер Мялкін під Слов'янськом у 2014 році. Воював на "протилежній стороні". Та "сторона"′ звернулася до нас на ТКГ віддати залишки, оскільки мати померлого – останній етап онкології і хоче померти після поховання сина. Для нас материнський біль однаковий з усіх "боків". А ми обіцяли відпрацьовувати питання, задаючи у відповідь останки іншого сина, іншої матері, яка живе на "цій стороні". Я не називатиму його ім'я, щоб не травмувати рідних. Однак, як наслідок, не відразу, через кілька днів, але нам відмовили у нашій "доброї волі".
Був вибір: діяти як вони, а також припинити передачу останків, або нехай мама поховає сина і піде зі спокійною душею. Ми його віддали. Ми не повинні і не будемо такими, як нелюди, яких тримають в заручниках на окупованій території не тільки живих, а й мертвих...