Про це глава РНБО розповів на суді у справі про державну зразу екс-президента України Віктора Януковича.
"Навколо введення воєнного стану у Криму останнім часом було дуже багато обговорень та спекуляцій. І багато диванних експертів, героїв заявляли: "Чому ж там не ввели воєнний стан?". Вони просто не розуміють законодавчої суті воєнного стану", – зазначив Турчинов.
Читайте також: Аваков спробував домовитись з Януковичем у Криму, – Турчинов
Є оголошення війни і є введення воєнного стану. Назви схожі, але зовсім різні рішення за своїм правовим змістом. Оголошення війни – це застосування без обмежень зброї, а оголошення воєнного стану – це жорсткі обмеження конституційних прав громадян: права на зібрання, проведення масових заходів, можливість для влади проводити конфіскацію,
– пояснив секретар РНБО.
Турчинов наголосив, що "коли розпочався цей сепаратистський шабаш", йому б введення воєнного стану дуже допомогло. Саме тому він 27 лютого ввечері дав наказ керівникові юридичного управління адміністрації президента підготувати відповідний указ про введення воєнного стану. При цьому Турчинов відзначив, що введення воєнного стану не дає права на застосування зброї.
28 лютого на засідання РНБО я планував отримати підтримку цьому рішенню. Але указ не може працювати, коли його не схвалить Верховна Рада. Щоб отримати підтримку Верховної Ради, я запросив лідерів політичних сил і фракцій, які тоді складали більшість у парламенті,
– розповів глава РНБО.
Читайте також: Я не віддавав наказ збивати вертоліт з Януковичем, – Турчинов
"Лідери того часу розуміли, що російська агресія може затягнутися на необмежено довгий час. І в них були, мабуть, підстави вважати, що введення воєнного стану, який в тому числі призупиняє проведення будь-яких виборів, призведе до того, що у мене буде необмежена влада. Саме тому за це рішення проголосував тільки я один на засіданні РНБО", – пояснив Турчинов.
До слова, напередодні секретар РНБО Олександр Турчинов зізнався, що армія України на початку 2014 року не мала достатніх сил, щоб відбити агресію Росії, проте йому доводилося стверджувати протилежне, що було неправдою.