Вдома їх знали як веселих і активних, на фронті — як відповідальних і сміливих. Молитись за душі медиків прийшли родини, близькі і тисячі небайдужих львів’ян. Хода розтягнулася на кілька кілометрів, перехожі не стримували сліз.
9-го лютого медики-волонтери спішили назустріч медичному екіпажу, з яким пропав зв’язок. Василь Задорожний І Дмитро Лагунов їхали в медичному автомобілі, Тарас Кончевич — у БТРі. Та дорога Артемівськ-Логвино була замінована.
Читайте також: СБУ викрила корупцію під час проведення мобілізації
Вони потрапили в кільце навколо Дебальцевого. Їхні тіла кілька разів намагались витягнути з під обстрілу. І лише минулої суботи вдалось домовитись про обмін. Медики входили до першої медичної роти імені Пирогова. Тарас Кончевич і в мирний час був лікарем, в нього залишилось двоє дітей — хлопчик і дівчинка.
Дмитро Лагунов, позивний "Кащей" тільки нещодавно прийшов до медичної роти, однак всім запам’ятався.
Найстарший загиблий — 50-річний Василь Задорожний, як і двоє інших медиків, на фронт пішов добровольцем. Його у Львові знали як людину сильної волі. Вистояв Майдан, до того як пішов в АТО, постійно допомагав військовим. Ростив своїх двох дітей і був, як тато для 12-ти прийомних сестер.
Троє медиків відмовились від своїх робіт і пішли на фронт. Врятували не одне життя, постійно евакуйовували поранених із поля бою. Ризикували своїм життям заради нас.