Про це у колонці для "Української правди" написав глава благодійного фонду "Пацієнти України" Дмитро Шеребмей.
"Я і ще 20 тисяч людей в цій країні приречені. У кращому випадку, стати каліками, в гіршому — померти. Приречені їх сім'ї, які нарешті зітхнули спокійно, адже від СНІДу більше не вмирають! Просто кожен день треба приймати таблетки", — пише він.
Шерембей наголошує, що рівно за тиждень потрібних ліків для пацієнтів з ВІЛ в Україні просто не стане.
"Такі таблетки ти не купиш ніде: ні в аптеці, ні в лікарні, ні навіть у виробника. Право їх купувати є тільки у держави, яка потім видає ці таблетки хворим, таким чином контролюючи поширення епідемії", — зазначив автор.
У 90-х, коли мені поставили діагноз "СНІД", мені сказали, що жити мені залишилося недовго. Знаєте, як нас лікували? Прив'язкою до ліжок. Це найкраще, до чого могли додуматися лікарі, щоб ми не розносили вірус, в той час як за кордоном вже всі повально брали антиретровірусну терапію, спокійно жили, народжували дітей, — пояснює Шерембей.
За його словами, у тому, що зараз лікування СНІДу може повернутися у 90-ті — винні гроші і тупість.
Автор пояснює, що в листопаді 2014 року Василь Лазоришинець, який на той момент виконував обов'язки міністра охорони здоров'я, укладав всі контракти з фармкомпаніями на умовах, прописаних "з особливим цинізмом". А саме: всі компанії отримали можливість 100% передоплати за товар, і при цьому майже ніяких зобов'язань з постачання.
"В основному, з державою завжди укладали договори такі собі "прокладки" з метою відмивання грошей. І звичайно, ці нехороші, нечесні люди вирішили скористатися ситуацією повної недолугості влади та бардаку в МОЗ — і не постачали товар зовсім", — пише Шерембей.
Адже гривня сильно девальвувала. І це цілком вагомі підстави залишити пацієнтів без ліків. Зараз фармкомпанії, які повинні були з дня на день завезтиліки, подали на МОЗ в суд з вимогою "доплатити" 10 мільйонів гривень, щоб покрити різницю в курсі. І це при тому, що компанія отримала 100% передоплату за курсом ще 16 гривень за долар. Так, вони вирішили затягнути час і заробити на наших життях. Плювати їм, хто помре, а хто виживе, — обурюється він.
Автор зазначає, що міністерство охорони здоров'я знало, що цей момент прийде.
"І що б робила будь-яка розсудлива людина, що сидить в міністерських кріслах і хоч трохи замислюється про хворих людей в цій країні, дізнавшись про "Спадщину імені Лазоришинця", яка мечем нависла над усіма пацієнтами України? Напевно, ця людина почала б негайні переговори з постачальниками та виробниками. Напевно, ця людина донесла би ситуацію до вищого керівництва держави та попросила "зелений коридор" для найшвидших поставок медикаментів", — пояснив голова благодійного фонду.
Він констатує, що нинішнє керівництво міністерства не зробило жодного з цих кроків.
Ще кілька місяців тому почала надходити інформація про те, що ліки поставлені не будуть. Але ні міністр Олександр Квіташвілі, ні його перший заступник Олександра Павленко — пальцем не поворухнули для того, щоб якимось чином вирішити проблему тяжкохворих пацієнтів у цій країні, — наголосив Шерембей.