Такий ломбард з 1637 року діє в Парижі і користується шаленою популярністю. Під заставу приймається усе - від меблів до ювелірних виробів. Грошова позика становить 50-70% від реальної вартості заставного майна.
“З 2007 року до вересня 2011, якраз коли лютувала криза, ми переживали справжній бум. Ми - як барометр суспільства. Коливання рівня безробіття та добробуту напряму пов’язане з пожвавленням роботи ломбардів”, - каже менеджер ломбарду Бернар Кандіяр.
За словами менеджера ломбарду, у вересні в установу зверталося в середньому 670 клієнтів щодня! Як наслідок в складських приміщеннях на своїх хазяїнів чекають близько 1 мільйона різних речей.
Якщо вони застоюються, то, за умовами договору, виставляються на аукціоні. Як правило, з молотка йде до 10% заставленого майна. Ці торги навіть мають учасників з 20-річним стажем.
“Це спосіб заробити трохи готівки, не завдаючи нікому шкоди. Це хороша практика. І якби я, скажімо, потребувала грошей, я б також звернулась в ломбард”, - каже Марі-Анна Маркад, яка скуповує заставлені речі.
Для тих, хто скуповує заставлені речі, це, звісно ж, вигідний бізнес. Для тих, хто розлучається з сімейними реліквіями, все не так добре. Вони, як правило, приховують свої візити в ломбард, але все одно кажуть, що без позики могли опинитися у ще більшій халепі.