Покарати євреїв, оголосити Ізраїлю війну, вдарити атомною бомбою по Тель-Авіву – чого тільки не вимагали російські "лайноньюзи". Щоправда, вони одразу замовкли, коли Путін заявив, що збиття Іл-20 в Сирії є просто "прикрим непорозумінням". Певно, він як людина старшого віку добре пам'ятає, до чого можуть призвести погрози Ізраїлю військовою силою...

Читайте також: Катастрофа, яка повинна була статися, – західні ЗМІ про збиття російського літака Іл-20 в Сирії

6 жовтня, ізраїльтяни відзначатимуть 45 років з моменту початку четвертої арабо-ізраїльської війни, яка увійшла в історію під назвою Війна Судного дня. Щоправда, араби називають її інакше – Жовтневою війною та навіть Війною в Рамадан. Для євреїв ця війна стала саме війною Судного дня, позаяк напад на Ізраїль було здійснено у найважливішу дату – на Йом Кіпур (Судний день). У цей день релігійні юдеї мають дотримуватись суворого "сухого" посту: від заходу й до заходу сонця нічого не їсти й не пити, не носити шкіряного взуття й взагалі – майже нічого не робити, а лише проводити час в роздумах та каятті.

"Не людина для суботи, а субота для людини"

Саме на те, що євреї не зможуть через Йом Кіпур швидко відреагувати, розраховували єгиптяни та сирійці, коли 6 жовтня 1973 року їхні армії одночасно напали на Ізраїль. З цього нічого не вийшло. Війна тривала 18 днів і завершилася повним розгромом арабських армій. Ізраїльська розвідка ще влітку того року попереджала командування про те, що готується напад, але тривалий час вважалося, що концентрування військ на ізраїльських кордонах та постійні польоти розвідувальних літаків вздовж лінії дотику є маневрами (що, до слова, напрочуд нагадує нинішню ситуацію на північних ізраїльських кордонах, лише літають там не сирійські літаки-розвідники, а російські та іранські безпілотники). Втім, за спогадами тодішнього ізраїльського прем'єр-міністра, славетної Голди Меїр, військові навіть пропонували їй завдати по скупченнях арабських солдатів превентивного удару.

Війна Судного дня завершилася перемогою Ізраїлю
Війна Судного дня завершилася перемогою Ізраїлю

Тож станом на 6 жовтня ізраїльське командування, якщо так можна висловитись, дивилося на світ "розплющеними очима". Уряд оголосив мобілізацію резервістів, але трохи не встиг: поки тривало засідання, Сирія та Єгипет вже напали, причому скористалися для нападу чисто гітлерівським прийомом – диверсійна група обстріляла з ізраїльської території порожню ділянку за сирійським кордоном, після чого було проголошено удар у відповідь". До так званої "арабської коаліції" приєднались Ірак, Саудівська Аравія, Марокко, Пакистан, Лівія та інші ісламські країни – вони не брали участі в бойових діях, але надали фінансову допомогу, а також зброю. Окрім того, у війну охоче втрутився Радянський Союз, який надав Сирії та Єгипту підводні човни, бойові літаки і танки. Між іншим, зі своїми "їхтамнєтами", яких тоді називали "військовими радниками". Не залишилися осторонь й інші країни так званого "соціалістичного табору": наприклад, Куба надіслала до Сирії 3 тисячі солдатів і танки, а Німецька Демократична Республіка "поділилася" 12-ма винищувачами.

Війна Судного дня
Історики вказують, що саме СРСР відкрито провокував арабів до розв'язання агресії проти Ізраїлю

Читайте також: Збитий російський Іл-20 звичайне російське нехлюйство

Втім, розрахунок на те, що євреї будуть паралізовані Судним днем, не міг виправдатися взагалі – ті, хто ухвалював рішення про напад, не потурбувалися з'ясувати деякі деталі єврейського релігійного закону. Захист від ворогів Ізраїлю, за релігійними канонами, є важливішим, ніж виконання заповіді "святкового дня" (Йом това), а заради порятунку життя іншого єврея будь-який релігійний єврей зобов'язаний ризикувати собою. Якщо стає відомо, що вороги збираються напасти, то кожен єврей має зробити все, аби запобігти загрозі. Оскільки Ізраїль – держава територіально невелика, вона вважається прикордонною зоною – отже, ізраїльтяни, за законами своєї віри, мають бути завжди готовими дати відсіч нападникам.

Розгром Сирії

Саме тому ефект несподіванки, на який найбільше розраховували командування ворожих армій, виявився хоч і відчутним, але вкрай нетривалим. За даними ізраїльтян, протягом перших трьох діб війни було збито 100 ізраїльських літаків і лише 1 сирійський. Після артилерійської підготовки в бій вступили три сирійських піхотних дивізії та 1400 танків. Їм протистояли... 180 ізраїльських танків. Сирія висадила десант на горі Хермон, швидко прорвала лінію оборони на півдні Голанських висот та відкинула ізраїльські підрозділи до міста Нафах. Чотири дні поспіль танкова бригада генерала "Януша" Бен-Галя втримувала за собою пагорби у так званій "Долині сліз", де відбулася битва, в якій сирійці просто задавили супротивника чисельністю та прорвалися до гирла ріки Йордан. На півночі араби захопили траси, які вели до озера Кінерет – основного прісного водоймища Ізраїлю.

Генерал-майор Армії оборони Израїлю Авігдор
Генерал-майор Армії оборони Ізраїлю Авігдор "Януш" Бен-Галь

Але 7 жовтня ізраїльські підрозділи почали отримувати підкріплення – розрахунок на затримку мобілізації через Судний день не виправдався. І вже 8 жовтня Армія Оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) перейшла до контратаки – звільнила шосе Ель Аль Кабір та відкинула арабські війська до кордону країни (так званий кордон 1949 року). На півночі війська генерал-майора Рафаеля Ейтана зупинили сирійців та блокували їх у долині Емек ха-Баха, а на центральному фронті відбили наступ сирійської армії вздовж нафтопроводу "Таплайн" і до 10 жовтня відкинули за межі Голанських висот. Тобто через чотири дні після нападу двох потужних арабських армій, кожна з яких сама по собі була більшою за ізраїльську, ізраїльтяни вже вирішували – чи атакувати їм вглиб сирійської території, а чи зупинитися та залишитися в межах своїх кордонів.

Читайте також: Збиття нібито Ізраїлем Іл-20 Міноборони РФ: як розгортатимуться взаємини Кремля та Тель-Авіва

Генерали сперечалися, допоки Голда Меїр не взяла рішення на себе: вона скомандувала наступ на Дамаск, аби повністю вивести Сирію з війни, змусивши країну припинити бойові дії. 11 жовтня 1973 року ізраїльські війська під проводом генерал-майора Іцхака Ейтана почали наступ на сирійський Джобат, а дивізія генерал-майора Дана Лернера пішла в прорив на столицю Сирії. Але тут вони несподівано зіткнулися з іракськими дивізіями, які поспішали до Ізраїлю, вважаючи, що сирійці вже захопили більшість ізраїльської території. Ізраїльські десантники блокували сирійські, іракські та йорданські війська на висоті Тель Шамс, не давши їм змогу зупинити наступ ЦАХАЛу.

​Голда Меїр – шанований політичний діяч в Ізраїлі
Голда Меїр – шанований політичний діяч в Ізраїлі, одна з прем'єр-міністрів цієї країни та одна з тих, хто заснував ізраїльську державу

Зрештою, під час боїв за Голанські висоти Сирія втратила більше ніж 1100 танків. У полон потрапили майже 400 сирійських солдатів. Водночас до сирійського полону було взято 68 ізраїльтян. Сирійські військово-повітряні сили були майже повністю знищені, як і абсолютна більшість радянських ракетно-зенітних комплексів, що їх було поставлено до Сирії (Росія поставляє ЗРК в Сирію до сьогодні). Військові дії на сирійському фронті завершилися захопленням позицій на горі Хермон, з якої Дамаск можна було зрівняти з землею вогнем звичайної артилерії.

Поразка Єгипту

Ця війна відзначилась ще однією ізраїльською "новинкою": вперше в історії, під час морської битви біля Латакії, ізраїльтяни використали для бою ракетні катери. Ізраїльський флот знищив 5 суден супротивника, але ця битва була порівняно невеликою. Вже наступного дня відбулася ще одна морська битва, яка два дні точилася біля берегів Балтіма – шість ізраїльських ракетних човнів потопили три з чотирьох єгипетських суден. Після цього флоти Сирії та Єгипту були заблокованими на своїх базах та не змогли їх покинути аж до самого завершення війни. Найбільше судно, яке втратили ізраїльтяни (й найбільше за всю історію ізраїльсько-арабських воєн) – це танкер "Сиріус", який підірвався на міні 25 жовтня 1973 року, в перший день перемир'я.

Водночас на Синайському півострові були зосереджені 5 єгипетських дивізій – близько 70 тисяч солдатів. Вони атакували ізраїльські позиції, які захищали... 500 солдатів ЦАХАЛа. Єгиптяни змогли продертися крізь захисні споруди так званої "лінії Бар-Лева", які були збудовані з піщанику, тому їх розтрощили водометами. Єдині, хто втримався на цій лінії, були ізраїльські солдати з так званого "форту Будапешт" під командуванням Моті Ашкеназі. Форсування Суецького каналу було підкріплене потужним артобстрілом, який знищив ізраїльські військові аеродроми. Самі єгиптяни втратили 11 бойових літаків, причому одним з них виявився винищувач, якого пілотував капітан Мухаммед Атіф Садат – рідний брат президента Єгипту Анвара Садата.

Читайте також: Катастрофа літака Іл-20 в Сирії: стали відомі перші імена загиблих

На цьому напрямкові найбільших втрат зазнали ізраїльські танкісти, які були змушені діяти лобовими контратаками, підставляючи свої машини під вогонь протитанкових підрозділів супротивника. Але вони швидко знайшли методи протидії: командувач ізраїльськими військами генерал-майор Шмуель Гонен наказав розділити війська на три частини. Проти єгипетських протитанкових підрозділів висувалися легкі та рухливі частини десанту і морської піхоти, які швидко нищили супротивника, відкриваючи дорогу танкам. Після того, як сирійці почали відступати, президент Єгипту Анвар Садат, всупереч попередженням свого міністра оборони Ахмада Ісмаїла Алі, віддав наказ йти у наступ, аби відтягнути на себе ізраїльтян, які займалися винищенням залишків сирійської армії.

Атака почалася 14 жовтня в чотирьох напрямках і ніде не була успішною. Натомість командувач єгипетським напрямом генерал Аріель Шарон контратакував уздовж берегів Суецького каналу, де відбулася одна з найтяжчих танкових битв цієї війни – бій біля "Хава ха-Сініт", або "Китайської ферми". Ізраїльтяни винищили 110 єгипетських танків, а в ніч на 16 жовтня ізраїльський десант захопив плацдарм між 2-ю та 3-ю єгипетськими арміями, повністю перервав взаємодію між ними, після чого було знищено цілий танковий батальйон 3-ї армії єгиптян. І вже ввечері три піхотні дивізії генерала Авраама Адана пішли у прорив, розбивши обидві ці армії та вийшовши на оперативний простір, який відкривав їм дорогу на Каїр.

Битва за
Битва за "Китайську ферму" вважається однією з найтяжчих танкових битв Війни Судного дня

Організація Занепокоєних Націй

Міжнародна спільнота дуже прискіпливо слідкувала за подіями цієї війни. Причому слідкувала у своєму звичному стилі: поки араби наступали, а ізраїльтяни відступали – всі мовчали. Щойно стало зрозуміло, що Ізраїль от-от захоплять обидві ворожі столиці – одразу ж з'явилися миротворці, посередники та переговірники. Держсекретар США Генрі Кіссинджер провів переговори з Кремлем, після чого почав тиснути на Ізраїль, аби той припинив наступ, бо це загрожує Третьою Світовою війною. 23 жовтня прем'єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр зробила в парламенті заяву про те, що її країна припиняє бойові дії, але "не через військову слабкість". Обидві арабські країни мало не з подякою прийняли умови перемир'я – їхні армії були розгромлені.

Читайте також: Ізраїль навіть після падіння російського літака продовжить удари по Сирії: заява Нетаньяху

Тим не менше, бойові дії продовжувалися ще до 24 жовтня й завершилися тим, що ізраїльські солдати повністю оточили єгипетське місто Суец із заблокованою там 3-ю армією... точніше, її залишками – 20 тисяч солдатів та 300 танків. Єгипетський уряд не придумав нічого розумнішого, ніж вимагати від Ізраїлю виділення коштів на утримання цього угрупування.

Втрати та військові "ноу-хау" Війни Судного дня

На момент завершення Війни Судного дня Армія оборони Ізраїлю захопила весь західний берег Суецького каналу. Передові підрозділи ЦАХАЛа вийшли на відстань 70 км від Каїра та 40 км від Дамаска. Під час морських боїв ізраїльський флот майже повністю знищив флоти Сирії та Єгипту, запанувавши в Середземному та Червоному морях. Єгиптяни втратили біля 1000 танків, майже 8,5 тисяч єгипетських солдатів потрапили в полон, натомість в єгипетському полоні опинилося близько 300 ізраїльтян. В боях загинули майже 4 тисячі сирійців, 15 тисяч єгиптян та приблизно 2,5 тисячі ізраїльських солдатів.

Саме війна Судного дня принесла у військову справу багато такого, що досі використовується сучасними арміями світу: ізраїльські військові вперше застосували концепцію "активної оборони". Замість масованих танкових проривів, які були розроблені німцями під час Другої світової війни, Ізраїль застосував масштабну розвідку боєм, що виявилось ефективнішим. Вперше в історії морських боїв була застосована ракетна зброя. У свою чергу, араби для цієї війни вигадали свої ноу-хау: економічний тиск – запровадження країнами ОПЕК ембарго на продаж нафти країнам Західної Європи. Через це ембарго європейці пережили першу та найбільшу енергетичну кризу.

Замість висновків

Вчергове Ізраїль довів, що здатен постояти за себе в будь-яких, навіть найскладніших умовах. Сьогодні, коли ізраїльські війська є чи не найсучаснішими у світі за станом своєї техніки, коли вони мають невстановлену кількість ядерних ракет – навряд чи доречно погрожувати Ізраїлю війною чи "ядерними ударами по Тель-Авіву". Бо реакція може бути непередбачуваною – й Путін, швидше за все, це чудово відчуває своєю "чуйкою", виробленою в петербурзьких підворіттях.

Шкода лише, що ця "чуйка" не спрацювала й не спрацьовує в нього щодо України. Звик він українців зневажати – що теж, швидше за все, результат петербурзького босяцького виховання. А українці досі не мали справжніх сил, аби навчити загарбника, як правильно та швидко тікати із загарбаної території. Але нічого. Те, що в Ізраїля – в минулому, в України, може так трапитися – у майбутньому. І навіть не в такому вже й далекому.

Читайте також: "Це не дуже хороша ситуація": Трамп прокоментував катастрофу з російським літаком Іл-20