Влітку 2018 року Генпрокуратура України оприлюднила статистику, яка показала, що після 2014 року кількість рейдерських захоплень почала зростати, йдеться про кілька сотень щороку.
Читайте також: Імітація закриття ресторану та полки спецпризначенців: як суддя Аблов святкував день народження
Про рейдерство в Україні
– Дуже часто правоохоронці, реєстратори, комісія при Мін'юсті, нотаріуси та суди займаються круговою порукою. Адже в цьому зацікавлені особи, які мають парламентські крісла, які мають бізнес у цій сфері діяльності. Вони просто забирають власність в інших.
Проблема в тому, що іноді вони не обмежуються заводами, а можуть забрати квартири – у пенсіонерів, наприклад.
– Якщо, наприклад, прокурор області і тамтешній керівник управління поліції проти того, щоб чинилося свалілля, то чи буде таке можливо? Якщо ж воно таки є, це означає, що рейдери відчувають себе безкарними. Тобто правоохоронці, силові структури та суди фактично сприяють вчиненню злочинів або просто самоусуваються.
Про цинічну крадіжку заводу на Миколаївщині
– У січні 2017 року хлопці, які володіли маслопресовим заводом в Миколаївській області звичайним ТзОВ, де 100% власності належить одній фізичній особі), проснулися й дізналися, що їх підприємство більше їм не належить. Його перереєстрували на 26-річного хлопця, мийника машин.
– Ті хлопці побудували завод фактично з нуля. Його вартість – вісім мільйонів доларів. З'ясувалося, що хлопець, який миє машини, придбав цей об'єкт лише за 50 тисяч гривень. Але цинічність в тому, що у державного реєстратора, який переоформив власність з однієї людини на іншу, відсутні оригінали документів, є лише ксерокопії.
В той же день хлопець знову переоформив завод – на офшорну компанію. Уклав нібито договір оренди. Нові орендарі з місцевими правоохоронцями просто зайшли на завод і вигнали звідти всіх.
– Відсутність відповідальності породжує безкарність. В інших країнах таке просто неможливо. Але й в Україні таке можна зупинити впродовж декількох днів. Якщо немає документів і з цього приводу є спір, а нові власники не можуть пояснити, яким чином вони набули майно, то в кримінальному провадженні накладається арешт на це майно й відповідальність за зберігання передається власнику.
Тетяна Козаченко захищала інтереси справжніх власників заводу у суді
– Хлопець, який нібито купив цей завод, через шість місяців нібито помер – є свідоцтво про його смерть. Власники подали позов проти реєстратора.
– У першій інстанції суд розглядав справу замість двох місяців, як передбачено законом, цілих дев'ять. Одіозний суддя Арсірій провів два засідання, а потім декілька місяців нічого не відбувалося.
Суддя Руслан Арсірій
– Суддя не побачив ніяких проблем в діях державного реєстратора. Реєстратор взагалі жодного разу не прийшов до суду, як і новий власник. Коли ж Апеляційний суд України таки повернув завод справжнім власникам, то Верховний суд скасував це рішення.
Більше – дивіться у програмі.