Боєць із позивним "Гайдук" воює з 2014-го року. Спочатку був легендарний батальйон "Донбас", з яким пройшов звільнення Попасної та Лисичанська, потім страшний "Іловайський котел".

А от раніше далекого 2013-го року, згадує донеччанин, не підтримував Майдан. До певних подій.

Після того, як сталося це побоїще студентів "товаришами" з "Беркуту", я різко змінив свою думку,
– згадує військовослужбовець батальйону "Донбас-Україна" ЗСУ.

Але далі події почали розвиватися ще стрімкіше. І в рідному Донецьку "Гайдук" побачив незрозумілі прапори та невідомих йому людей, які вимагали "рузького міра".

Читайте також: У Маріуполі з оплесками зустріли військових 56-ої бригади ЗСУ

"Дуже багато було автобусів з Ростову. Їх було сотні. Ніхто нехай не бреше, що було п'ять-десять, їх були сотні", – запевняє "Гайдук".

Почалася війна. Це зараз цього чоловіка знають чи не всі терористи. А тоді, на початку бойових дій, "Гайдука" взагалі не хотіли нікуди брати.

У військоматі, СБУ, всіх структурах пропонував свою допомогу. Мені казали: "Дядя, йди додому, без вас розберемося. Що ви тут надумали? У нас все під контролем. У вас не призовний вік",
– розповів військовий.

Тоді "Гайдуку" було 53 і взяли його тільки у батальйон "Донбас". Зараз він продовжує службу в 46-му батальйоні спеціального призначення "Донбас-Україна", що боронить Світлодарську дугу. Служить тут і його дружина. Вона приєдналась у 2015-му році. У 14-му ще жила в окупованому Донецьку.

"Морально там було дуже погано. Я ні з ким не спілкувалась. Тільки з "Гайдуком" по телефону", – зазначила військовослужбовиця батальйону "Донбас-Україна" ЗСУ Світлана Стребіж.

Читайте також: Відбувся допрем'єрний показ стрічки "Міф" про Василя Сліпака, який загинув на Донбасі

Але потім у квартиру, де мешкала пані Світлана, прилетів снаряд. Подружжя каже, що то стріляли самі бойовики, адже в їхньому районі передової не було. Пані Світлана пішла до чоловіка в батальйон. Пізніше саме під час оборони України в холодних окопах жінка і захворіла. Їй діагностували онкологічне захворювання. Світлані вже зробили одну операцію, проте у київському госпіталі вирішили відправити її на реаблітацію, як не дивно, за місцем проживання.

Просто виписали довідку про реабілітацію за місцем проживання. А це окупована територія. Тому я приїхала у військову частину "на реабілітацію",
– сказала військовослужбовиця.

Подружжя втратило рідний дім, але вірить, що це тимчасово. Бо хто, як не ці військові та їхні побратими, щодня дають відсіч загарбникам, готуючись звільняти окуповані міста та села.