Так, у неділю жителі близько ста російських міст вийшли на демонстрації, скандуючи: "Вибори без вибору", "Геть царя", "Путін орк", "Хто не скаче, той чекіст" та інші гасла. Самого ініціатора протестів затримали у столиці РФ ще до того, як він встиг підійти до протестувальників, окрім нього до відділків поліції потрапило понад 200 активістів. Цього ж дня Навальний сповістив у Twitter, що його відпустили.

Читайте також: "Хто не скаче, той…": росіяни вийшли на протест із римейком на українську кричалку

Західні ЗМІ, аналізуючи мітинги в Росії, дотримуються схожої думки: декількатисячних протестів замало, аби змінити політичну ситуацію або ж насправді вплинути на результат виборів, оскільки немає сумніву в тому, що чинний глава Кремля Володимир Путін не покине свій пост ще довго.

Хоч акції протесту переважно були мирними, Кремль все ж відповів на них: як різними методами залякування, прагнучи обмежити мобілізацію, так і стриманістю, щоб зберегти видимість демократії, зауважує Le Temps.

Навальний довів, що у нього є прихильники, яких він може мобілізувати. Їх не стає менше. Однак, з іншого боку, в такому місті як Москва, з десятьма мільйонами жителів, вивести на вулицю декілька тисяч людей – результат не особливо вражаючий,
– розмірковує кореспондент швейцарської телерадіокомпанії Schweizer Radio und Fernsehen Давид Науер.

На його думку, в Росії немає опозиціонера, який дійсно міг би направити в правильне русло невдоволення, що наростає у зв'язку з економікою та корупцією в країні. Однак насправді Кремль побоюється конкуренції такого політика-популіста, як Навальний, у якого все ж є певна харизма, додає журналіст.

Читайте також: Знамениту пісню про Путіна заспівали у самісінькому центрі Москви: відео

Про зменшення масштабів мітингів проти Путіна пише і Die Presse. На думку автора публікації Ютти Зоммербауер, Навальний зіштовхнувся із черговою проблемою – втратою розмаху акцій протесту.

"В неділю вийшло зібрати менше прихильників, ніж на схожих акціях в минулому році. Незважаючи на те, що вибори схожі на фарс, масового протестного руху не передбачається", – прогнозує журналістка.

Крім того, російська опозиція розколота. На відміну від Ксенії Собчак і Григорія Явлінського – двох кандидатів, які користуються підтримкою критично налаштованих до системи виборців, які вирішили піти на вибори – "Навальний повністю виключений з політичного шоу". Йому не дозволено виступати на прокремлівських телеканалах, де навіть не згадують імені політика, нагадує Зоммербауер.

Читайте також: Яке слово не може вимовити Путін: влучна карикатура

Окрім того, Навальний, який закликає до бойкоту, втягнутий у суперечку між опозиціонерами про те, чи не краще все ж скористатися правом голосу, нехай і намарно, зазначають кореспонденти The New York Times у Москві.

Деякі політичні аналітики стверджують, що бойкот – невдала тактика. Відсутність прихильників Навального на виборчих дільницях, швидше за все, не зможе істотно вплинути на показники явки, які, за прогнозами, будуть нижчі очікуваних. Дефіцит "інтриги" у президентських перегонах, мабуть, стане на заваді спробам забезпечити Путіну рекордну явку,
– підкреслюють журналісти.

У російських виборців, здається, дійсно відсутня мотивація. Адже навіщо їм брати участь у цьому масовому забігу, якщо переможець вже визначений, риторично запитує оглядач Tageszeitung Клаус-Хельге Донат.

Водночас, за твердженням професора МДІМВ Валерія Солов'я, в Росії спостерігається новий суспільний тренд: населення більше прагне змін, ніж стабільності, але бажання змін не є радикальним.

На думку історика, у населення зростає потреба в "іншому" лідері, який не повинен виглядати як старий, проте в ньому повинні знайти відображення Путін і його політика.

"Новий Путін" не повинен бути ні розвідником, ні військовим, кажуть соціологічні опитування. Одягнені у військову форму викликають алергію. Схожа ситуація вже була одного разу, безпосередньо після краху комунізму в 1991 році,
– наводить слова експерта автор статті.

Коментуючи нещодавні протести проти Путіна, Соловей зазначає, що роль молоді у старіючому російському суспільстві переоцінюється. Молоде покоління може виступати ініціатором, проте не може позиціонувати себе як силу, яка просуває зміни, – впевнений історик.

Читайте також: Журналіст пояснив, чому сучасні протестні рухи у Росії є приреченими на провал