Війна в Європі завершилася в травні 45-го року. Одразу ж після підписання капітуляції Третього Рейху Сталін задумав провести масштабний парад, щоб відзначити подвиг радянського народу і свій скромний внесок у перемогу. Парад планували упродовж місяця, хоча розпорядження про його проведення видали усього за два дні до події.
24 червня під проливним дощем Сталін, стоячи на трибуні Мавзолею, вітав полки, які марширували Красною площею. Генералісімус сам мріяв очолити парад, проте кінь, на якому мав їхати Сталін, вперто не хотів нести на собі кривавого тирана. Тому керувати парадом Сталін неохоче доручив маршалу Жукову, який славився відмінним кавалерійським вишколом.
Першими по красній площі пройшов полк барабанщиків-суворівців, за ними зведені полки усіх фронтів. До участі в параді допускалися лише ті солдати та офіцери, які особливо відзначилися на полі бою.
Останньою йшла колона з 200-т солдатів, які несли опущені німецькі стяги. Прапори під барабанний дріб кинули на поміст під ноги Сталіну, який стояв на трибуні Мавзолею. Після параду прапори, поміст та навіть рукавиці, якими солдати трималися за древка прапорів, церемоніально спалили.
Парад став особистим тріумфом Йосипа Сталіна та його пропагандистської машини. Символізм події був більш ніж значним – СРСР всьому світу продемонстрував гасло про те, що "хто на нас з мечем піде, той від меча і загине".