Будівництво ледь не стало причиною військового конфлікту. Обидві сторони почали стягувати до берегів Тузли свої сили. Проте все вирішилось мирно.

Читайте також: Конфлікт у Азовському морі: як Україна опинилися у такій ситуації та чи могло бути інакше

У грудні того ж 2003-го – Леонід Кучма і Володимир Путін керуючись "відносинами дружби" та братерськими зв'язками між обома народами, а саме так сказано у документі, підписали угоду про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

Леонід Кучма і Володимир Путін підписали угоду про співробітництво щодо Азовського моря
Кучма і Путін підписали угоду про співробітництво щодо Азовського моря

Підписали із двох причин: Перша – ніби-то, заради економічного процвітання обох сторін. Друга – задля необхідності збереження вод, як господарсько-природничого комплексу. Вписали і пункт про те, як розв'язуватимуться можливі конфлікти:

Всі питання, які стосуються Азовського моря та Керченської протоки, повинні вирішуватися лише мирними засобами спільно або за угодою України і Росії,
– фраза з договору.

Мирне вирішення проблеми з точки зору Росії таке: 6-ро поранених моряків і прострелений "Бердянськ". Причину ж захоплення – озвучив сам Путін.

Територіальні води, які Путін впевнено називає "своїми" – згідно із міжнародним морським правом – це 12 морських миль від берега або 22 в кілометрах. Правда, є одне але – в 2003-му президент Російської Федерації поставив автограф під угодою, де чітко прописано – ці ж самі води вважати нейтральними і приналежними обом країнам.

Читайте також: Чому Росія розпочала військову агресію в Азовському морі: відповідь українського адмірала

І чи не найголовніше, угода надавала право на вільне пересування будь-яким кораблям, які ходять під прапорами України чи Росії.

Після підписання міждержавної угоди 2003-го, її ніхто так і не переукладав. До того ж, після анексії Криму Росія звела Керченський міст, який проходить нібито через "спільну" протоку, а острів Тузла став опорною точкою для однієї із колон 19-кілометрового мегабуду. Де факто, після захоплення українського півострова – угода між Москвою і Києвом стала звичайнісіньким папірчиком.

Агресія Росії у Азовському морі
Агресія Росії у Азовському морі

Як варіант вирішення проблеми – розірвання угоди. Хоча, це досить ризиковано. Наприклад, в разі односторонньої денонсації з боку України в силу вступить міжнародне морське право – ті самі 12 морських миль від берега, що дасть змогу кораблям третіх країн запливати в Азовське море без згоди Росії – це плюс.

Читайте також: Вбивства, маніпуляції, кібератаки: найгучніші провали російських спецслужб

А от з мінусів – у відповідь на дії України Росія може заблокувати Керченську протоку, а це єдиний корабельний шлях для України із Чорного в Азовське море.

І тепер захищаючи свій суверенітет, Росія повністю заблокувала проходи в українські порти в Азовському морі: Маріупольський і Бердянський напрямки. Де-факто і Керченський теж. В очікуванні стоять 35 кораблів.

Більше про угоду між Україною та Росією щодо Азовського моря – дивіться у програмі.

Що передбачає угода 2003 року між Україною та Росією?Це договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, який був підписаний після конфлікту між двома країнами навколо українського острова коса Тузла.

Згідно з угодою, Азовське море і Керченська протока де-юре є "внутрішніми водами України і Російської Федерації" без розмежування кордонів. При цьому в документі прописані принципи свободи судноплавства для торгових суден і військових кораблів обох країн, а також розмежоване Азовське море.