Сто років тому "Щедрика" виконав хор Київського університету. Щоб його нарешті почули в українській столиці, автор Микола Леонтович витратив довгих 15 років. Він все не міг покласти слова української обрядової пісні на музику, яка б йому подобалась. Тож зробив аж 5 варіантів обробок. Український "Щедрик" з тріумфом пройшов Європою і навіть дістався до Америки: став сенсацією у найвідомішому концертному залі США "Карнеґі-холлі". Тоді ж було зроблено найстаріший запис, що дійшов до наших днів.
"Щедрик" залунав у всіх кутках світу завдяки гастролям Української республіканської капели. А в Америці чарівну мелодію почув композитор і хорист Пітер Вільговський, українець за походженням. 1936-го року він написав англомовний варіант пісні, назвавши її Carol of the bells — тобто "Колядка дзвонів". Текст немає нічого спільного з українським варіантом, однак саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу.
З того часу "Щедрик" лунає у всіх західних країнах, щойно вони починають готуватися до Різдва. Колись звичайна українська колядка нині має безліч обробок. Від запису на платівці пройшла шлях до клубної музики. Виконують її в акустичному варіанті, акапела, баскетболісти вистукують її по підлозі, є рок- і навіть хеві-метал версія.
"Щедрик" звучить у кількох голлівудських фільмах, найвідоміший з яких "Один вдома". Також його використали у відеогрі про Бетмена. Американці вважають колядку мало не народною — упевнені, що її співали від початку заснування Сполучених Штатів. Але щоб ні в кого не виникало сумнівів про походження "Щедрика", англомовна Вікіпедія розповідає про Миколу Леонтовича та українське коріння щедрівки.