Поруч біля нього була дружина – єдина підтримка, коли обом зачитали вирок – 10 років таборів у Мордовії.

Читайте також: Як лижі українського виробництва здобули золото на Зимовій Олімпіаді

Василь Барвінський походив із давнього роду: прадід – ректор Львівського університету, дядько – один із засновників газети "Діло", а батько представляв інтереси українців в Австрійському парламенті. Хлопець змалку захопився музикою – не в останню чергу завдяки матері. Вона керувала хором і, до речі, була першою, хто вказав Соломії Крушельницькій на її талант. Цікаво, чи підозрювала вона, що колись і Соломія і її син будуть виступати на одній сцені.

А тим часом Василь закінчив Львівську консерваторію та продовжив навчання у Празі. Саме тут він і познайомиться зі своєю майбутньою дружиною – Наталією – донькою легендарного винахідника "ікс-променів" – Івана Пулюя. Ще в дитинстві дівчинка увійшла в історію, коли батько сфотографував її руку із захованою шпилькою – це одне з перших рентгенівських фото у світі. Донька стала піаністкою, що й поєднало її долю з Барвінським. До Львова вони повертались уже подружжям.


Василь Барвінський з дружиною Наталією

Попереду були десятиліття невтомної праці – Барвінський писав концерти для фортепіано, скрипки, віолончелі на навіть оркестру, досліджував народні пісні, видавав фортепіанні збірки колядок та щедрівок, керував хором. Ноти його творів видавали у Європі, Японії та США.

Читайте також: Як Стефан Кульженко зберіг для нащадків вигляд Києва у ХІХ столітті

А з часом така активність привела його на посаду директора Львівської консерваторії. От тільки він і не здогадувався, що проти нього вже давно збирають доноси і вигадують звинувачення у шпигунстві та зраді батьківщини.

Заарештувати Барвінського у Львові не наважились, дочекались, доки він повернеться з відрядження у Київ. І вже за ґратами змусили підписати згоду на знищення власних рукописів. Літнє подружжя 10 років порізно працюватиме в таборах. Наталю відправлять у сусідній жіночий табір.


Василь Барвінський – український композитор

У 1958 році, коли Барвінський повернувся 70-річним дідусем, його й далі сприймали за ворога народу – заборонили не те що викладати, а навіть ступати на поріг Львівської консерваторії. Він сумно констатував – "Я композитор без нот".

Читайте також: Як українець Афанасій Середин-Сабатін став першим європейським архітектором у Кореї

Попри це Барвінський зібрав всі сили та почав відновлювати свій творчий спадок: щось записував з пам’яті, частину творів надсилали із Америки та Аргентини. Цей пошук тривав і після його смерті. Проте виконувати його твори і навіть згадувати ім’я композитора забороняли ще наступні 25 років.