Сінгапур – унікальна країна. Розкинута на 60-ти клаптиках суші, невелика острівна держава ще до середини 50-х років минулого століття не мала фактично нічого свого. Експортувала питну воду і будівельний пісок.
"З майже безлюдного острова, нікому не потрібного, він перетворився у важливий центр світової торгівлі. Якщо ми не будемо все це пильнувати, то він може знову перетворитися на бідний острів", – сказав прем'єр-міністр Республіки Сінгапур 1959-1990 років Лі Куан Ю.
Читайте також: Душогуб і гордість нації: чим Франко відрізнявся від Гітлера та Сталіна
Куан Ю сім разів вигравав вибори і до кінця життя мав вплив на політику країни. Завдяки його затятості Сінгапур здивував світ динамікою розвитку своєї економіки. У цій країні комфортно вести бізнес, тому найбільші фінансові корпорації мають тут свої офіси і представництва. Через це місто-країну почали називати Столицею Південно-Східної Азії. Разом із Південною Кореєю, Тайванем і Гонконгом Сінгапур творить четвірку "Азійських Тигрів".
Сінгапур сьогодні
Економічне диво, яким був прорив Сінгапуру з "третього світу" у "перший", насправді не було дивом, а результатом чітко прорахованої задачі. Влада брала на себе тотальний контроль за політичними і господарськими рішеннями. Сінгапур має бути привабливим. І, як прискіпливий опікун, Куан Ю прописував правила поведінки до найменших дрібниць.
Яку ціну заплатив Сінгапур за "осучаснення" та заможність – дивіться у програмі.