Що таке анафема?

Це такий політичний інструмент, яким користуються у православ’ї. Він означає відлучення єретиків або непокаянних грішників від церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи.

Читайте також: Політично мотивована репресія: чому з Патріарха Філарета мають зняти анафему

Передбачається, що анафема є актом охорони вірних церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності. Однак на практиці цей інструмент часто застосовувався церковною владою під тиском влади світської з метою дискредитації політичних та ідейних супротивників, або ж під час церковних розколів.

Чому її наклали на Філарета?

Це довга і заплутана історія, яка розпочалась на початку 1990-х, коли церковна кар'єра Філарета була у розквіті. Після смерті Патріарха Пимена Філарет був обраний місцеблюстителем Московського Патріаршого престолу. У тому ж році єпископат Української Православної Церкви, за ініціативою митрополита Філарета, прийняв звернення до Московського патріарха Алексія II і архієреїв Російської Православної Церкви (РПЦ) про надання Українській Православній Церкві самостійності і незалежності в управлінні. Самостійність і незалежність в управлінні УПЦ тоді отримала, а Філарет, як одноголосно обраний українським єпископатом став предстоятелем УПЦ з титулом "Митрополит Київський і усієї України".

Читайте також: В УПЦ МП не вірять, що з Філарета знімуть анафему

Після того, як Україна проголосила незалежність, митрополит Філарет скликав Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Собор звернувся до патріарха Алексія II і єпископату РПЦ з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ прийняв рішення розглянути питання створення автокефальної української православної церкви на наступному помісному соборі РПЦ. Також, архієрейський собор прийняв до відома заяву митрополита Філарета (якого звинуватили у тому, що він веде аморальний спосіб життя і не відповідає вимогам, що пред'являються до особистості, здатної об'єднати навколо себе всіх православних кліриків і мирян в Україні) про те, що він заради церковного миру, подасть прохання про відхід з київської митрополичої кафедри на найближчому Архієрейському соборі УПЦ. Якщо простими словами – Філарет пообіцяв піти у відставку. Проте після повернення до Києва митрополит відкинув свою обіцянку, публічно заявивши, що ці слова з нього були взяті під тиском. І заявив, що він буде очолювати УПЦ до кінця своїх днів, оскільки він "даний Богом українському православ'ю".

Філарет переконує, що обіцянку залишити патріарший престол у нього в Москві взяли силою

Читайте також: Автокефалія української православної церкви: які процеси має пережити Україна

На архієрейському соборі РПЦ 11 червня 1992 року, за порушення клятви перед Хрестом та Євангелієм та за інші самочинні дії, митрополит Філарет був позбавлений всіх ступенів священства. Філарет не визнав за собою вини і не підкорився рішенню Собору, вважаючи його неканонічним і незаконним. За кілька тижнів пройшов Всеукраїнський Православний Собор, на якому відбулося об'єднання незначної частини контрольованих Філаретом громад Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви. Це об’єднання – саме те, що ми сьогодні називаємо Українською Православною Церквою Київського патріархату.

У жовтні 1995 року на Всеукраїнському Помісному Соборі митрополита Філарета обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. У 1997 році за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав "Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)", таким чином наклавши анафему на Філарета. На апеляцію митрополита УПЦ КП Вселенський патріархат та інші помісні православні церкви не дали ні ствердної, ні заперечної відповіді.

Чи дійсно анафема довічна?

Ні. Це рішення може бути оскаржене, може бути визнане недійсним. Ставлення до нього, як до будь-якого політичного інструменту, є доволі гнучким. Наприклад, 1054 року після поділу християнських церков на Східну та Західну (тобто – на православ'я і католицизм), римський Папа Лев IX та константинопольський патріарх Керуларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1964 року під час першої зустрічі в Єрусалимі Папи Павла VI і константинопольського патріарха Афінагора. Чи можна через це вважати, що всі рішення цих патріархів, у тому числі про висвячення, дійсні – питання риторичне.

Чи часто церква знімала анафеми раніше?

Звісно. Як повідомив архієпископ Чернігівський і Ніжинський, прес-секретар Української православної церкви Київського патріархату Євстратій Зоря, раніше в історії були визнані безпідставними і скасовані рішення про "позбавлення сану" щодо святителів Афанасія Великого та Іоана Золотоустого. Були скасовані соборні рішення про "позбавлення сану" Московського митрополита Филиппа Количєва, Ростовського митрополита Арсенія Мацієвича – обидва вони також були зараховані до лику святих. Було скасоване "позбавлення сану" і щодо Московського патріарха Нікона Мініна.

Помісний собор РПЦ 1917-18 рр. виніс загальну постанову про скасування анафем і рішень про позбавлення сану щодо всіх, хто був покараний з політичних мотивів. Це рішення стосується, окрім інших, також "анафеми" на гетьмана Івана Мазепу.

Гетьман Іван Мазепа – ще одна жертва "політичної" анафеми Російської православної церкви

Константинопольський патріархат також скасовував анафеми, накладені у період протистояння з Церквами, що самостійно проголосили свою автокефалію – зокрема анафеми на короля Стефана Душана і весь сербський народ та на болгарських єпископів.

Чи дійсно анафему можуть зняти з очільника УПЦ КП?

Дійсно. У коментарі сайту 24 каналу релігієзнавець, директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой пояснив, що Константинопольський патріарх є арбітром у суперечках у православній церкві. Він приймає апеляції на рішення тієї чи іншої церкви. За його словами, у своєму виступі на Синаксисі (архієрейському соборі) Вселенський патріарх Варфоломій зазначив, що патріарх Філарет звертався до нього. Ми також знаємо, що Константинополь раніше ніяких рішень щодо патріарха Філарета не ухвалював, як би Москва цього не просила. Це означає, що відкрите вікно можливостей для реабілітації патріарха Філарета.

Оскільки він стояв в основі Київського патріархату та висвячував єпископат, без визнання його легітимним неможливо визнати все інше духовенство УПЦ КП легітимним. Увесь цей процес має починатись принаймні з Філарета. Вірогідність цього визнання дорівнює вірогідності отриманню Томоса. Оскільки без визнання немає кому надавати автокефалію,
– наголосив Горєвой.

Що це означатиме?

Що відбудеться канонічна реабілітація патріарха Філарета – тобто, буде визнана недійсною та невідповідною канонам процедура "осудження" його Архієрейським Собором РПЦ у 1992 року. Це, у свою чергу, означатиме визнання недійсними рішень про "позбавлення сану" та "відлучення від Церкви через анафематсвування". По суті – це процедура, подібна до реабілітації засуджених за політичними мотивами.

Чи зможе після цього Філарет очолити Єдину помісну церкву?

Теоретично – так. Як і будь-який інший з ієрархів, які звернулися до Вселенського Патріарха у квітні цього року та беруть участь в об‘єднавчому процесі, хто на Соборі відповідно до затвердженої процедури отримає належну підтримку для висунення кандидатом.

Після проголошення анафеми, яка була накладена на нинішнього лідера Української православної церкви Київського патріархату Філарета, недійсною, відбудеться легітимізація не тільки патріарха Філарета, але й всього духовенства УПЦ КП та частини УАПЦ. Таким чином всі отримають можливість претендувати на престол. Однак зрозуміло, що оскільки тільки Філарет зараз перебуває в патріаршому стані, то найбільше шансів в нього. Принаймні з процедурної точки зору,
– зазначив директор Центру релігійної безпеки.

Чим це закінчиться для вірян?

Як наголосив Горєвой, на різних прихожан призначення Філарета може вплинути по-різному. Для вірян УПЦ КП та УАПЦ, як і для багатьох сторонніх обивателів, Філарет – загальнонаціональний лідер із великим рейтингом. Проте в той же час серед вірян УПЦ МП у нього великий антирейтинг, оскільки він сприймається як розкольник та самопроголошений очільник церкви. Це багатьох може відштовхнути, навіть з числа тих вірян, які підтримують надання Томосу, але не сприймають особистість Філарета як духовного лідера. Як пишуть ЗМІ, Порошенко, як прихожанин УПЦ МП, пропонував митрополиту МП Онуфрію брати участь в створенні єдиної церкви. Однак Онуфрій від цієї пропозиції відмовчався.

Експерти ж зазначають, що у кризові часи інститутом церкви має керувати гарний адміністратор, що не завжди передбачає високу духовність.

Подивіться на УПЦ КП, порівняйте з тим, якою вона була у 1992 році, додайте негативне ставлення принаймні упродовж двох президентських термінів і зрозумієте, що це талант. Звичайно, якщо порівнювати як монахів Онуфрія (очільник УПЦ МП) та Філарета – то Онуфрій виглядає духовнішим, та сприймається більшим молитовником. Проте на етапі усамостійнення українського православ’я керувати церквою має адміністратор. Високодуховні монахи не здатні впоратись з церковним інститутом в кризові часи,
– пояснив Горєвой.