Петро Мамонов ніколи не поводився на сцені, як зірка естради. Замість загравання з публікою — незвичні для того часу перфоманси та шалена енергетика. Саме тому "Звуки Му", що з'явилися у 80-х, пам'ятають досі. Це один із небагатьох радянських гуртів, на чиї концерти ходили у Британії та Америці.

Перш, ніж до Мамонова прийшла слава, він проживав нелегке життя. Страждав від алкоголізму, хронічно не мав грошей і навіть лежав у психлікарні. Енергія, яка його переповнювала, його ж і руйнувала. Мамонов ніколи не сидів на місці — танцював, співав і ще зі старших класів школи організовував музичні гурти. До речі, зі школи його якось вигнали — влаштував там вибух.

Відносний спокій прийшов разом із успіхом гурту "Звуки Му". Популярність приносили запрошення на ролі в кіно. Абсолютний тріумф Мамонова — роль алкоголіка-саксофоніста у фільм "Таксі-блюз". Герой багато в чому нагадував актора.

Фільм отримав відзнаку на Каннському кінофестивалі, а Петро Мамонов майже 20 років чекав на наступні зіркові ролі у фільмах "Цар" та "Острів". У перерві Мамонов ще й почав грати на театральній сцені. А от зі "Звуками Му" довелося покінчити: музиканти змінювались, та ніхто не витримував авторитаризму Мамонова.

Нині Петро Мамонов все ще концертує з молодими музикантами, втім, на камеру більш охоче роздумує про Бога та моральність, ніж розповідає про творчість. Найбільш разюча революція, яка сталася з Мамоновим в останні роки — його навернення до православ'я.