Створення війська

Сектор безпеки та оборони – це те, без чого не виживе жодна держава. Здобувши незалежність від Росії у 1917 році, українська влада не змогла її втримати. Не дивлячись на політичні успіхи в середині країни й підтримку населення, ключовою помилкою стала відмова від розбудови власного регулярного війська.

Читайте також: КДБ, комуністи та перші політичні кроки: як Україна йшла до Незалежності

Коли наприкінці 1917 року більшовицькі війська вдерлись в Українську Народну Республіку, нашвидкоруч зібрані загони добровольців не мали жодного шансу вистояти.

Подальші чотири роки ситуація коливалась то в одну, то в іншу сторону, в залежності від того, яких союзників міг знайти український уряд. Та ключове – час на створення власного війська був втрачений у 1917 році й вже ніщо не могло цього виправити.

Не всі українці усвідомлюють, що радянська влада в Україні була встановлена силою. Наразі є всі підстави говорити про більшовицьку окупацію. Але для багатьох людей це досі залишається шоком, вони хочуть говорити про те, що радянська влада природним чином опинилася у нашій країні. Насправді, ні. Очевидно, що більшовицький режим не був би утверджений без військового вторгнення,
– сказав історик Володимир В'ятрович.


Більшовицький режим не був би утверджений без військового вторгнення

Закон про Збройні сили України

Під час відновлення незалежності української держави у 1991 році нова українська влада врахувала помилки УНР. Після всенародного референдуму 1 грудня, на якому українці підтримали створення власної держави та обрали президента менше, ніж за тиждень – 6 грудня – був ухвалений закон "Про Збройні сили України"

Більшість на рівні середньої ланки сприйняли це з розумінням. А в деяких місцях навіть були протести. Не було ніякої можливості давати вказівки чи директиви, бо ж армія повністю підпорядковувалася Москві. Які я мав можливості керувати? Ніякі,
– пояснив перший президент України Леонід Кравчук.

Він додав, що саме неформальне спілкування допомогло йому втримати контроль. Допомогло й те, що Радянський Союз потрохи припиняв своє існування.

Коли ми зібрали у Верховній Раді силу-силенну офіцерів, постало питання про складання присяги. Тоді вони ухвалили рішення скласти присягу на вірність Україні. З цього почалося реальне утворення власних ЗСУ,
– заявив Кравчук.


Складання присяги на вірність Україні

Якщо у старших офіцерів були сумніви, особливо у тих, хто мав російське походження, то для молодих все було однозначно. Герой України, учасник російсько-української війни, легендарний генерал Ігор Гордійчук, відомий також за позивним "Сумрак", у 1991 році був ще курсантом в Омському танковому училищі, сумнівів у нього не було і при першій нагоді він перевівся на навчання до Києва.

Завдяки батькам, садочку, школі та вихованню я – 100% патріот України був, є і планую бути. Тільки-но Радянський Союз почав розхитуватись, ми були юнаками, але вже тоді розуміли, що ми були українцями та нам потрібна своя країна,
– зауважив Ігор Гордійчук.

А далі почалися складнощі. Бюрократична машина пручалась, сьогодні складно це уявити, але людям, які готові були віддавати життя за батьківщину, часто треба було доводити, що вони українці, при тому, що загалом військо залишалось цілковито радянським. Гордійчук сказав, що було надзвичайно мало патріотів, а вся ідеологічна складова у більшості була радянська.

Розпад СРСР і ядерна зброя

У спадщину від СРСР Україні залишилась величезна армія. І третій за потужність у світі ядерний арсенал. Однією з перших вимог до молодої держави від західних країн була: відмовитись від цієї зброї.

Нас поставили прямо перед вибором: або ми складаємо ядерну зброю, або на нас буде економічний тиск і санкції. У нас було 165 балістичних ядерних комплексів. Всі вони були націлені на США. Управління було у Москві, але ракети стояли у нас. Хто міг гарантувати, що кнопку не натиснуть і ракета не стартує,
– підкреслив перший президент.


Західні країни вимагали від України відмовитись від ядерної зброї

Та окрім зовнішнього тиску виникли й внутрішні проблеми, перш за все економічні. Десятки тисяч танків і бойових машин, тисячі літаків та ракет, майже мільйон особового складу війська. Для утримання цієї військової потуги були необхідні десятки мільярдів доларів, а їх не було.

Але ні вміння, ні бажання трансформувати цей величезний ресурс у політичного керівництва країни не було. Було б логічно скоротити чисельність Збройних сил, продати надлишкове майно, а на отримані гроші провести реформу, довівши військо до стандартів НАТО. Та у середині 90-х було не до того. Крім того, здавалося, що зовнішніх викликів немає.

Стратегія, яка була тоді, не передбачала зовнішніх викликів, тому і відбувалися скорочення. А коли сталася ситуація з Тузлою, то ми ледь зібрали принаймні один загін, аби захищати неньку-Україну. З тисячі бійців не могли знайти навіть 70,
– підсумував Гордійчук.

Більше про російсько-українські конфлікти на морі – читайте тут.

Вже на початку 2000-х було зрозуміло, що стан ЗСУ був критичний. Криза у Керчинській протоці, коли російська сторона фактично почала будувати насип до українського острова Тузла, це продемонструвала, але навіть це не вплинуло на політичне керівництво.

У той час для українських воїнів чи не єдиним способом отримати якісну військову підготовку та досвід була участь у миротворчих операціях. Понад п'ять тисяч вмотивованих воїнів скористались цією можливістю.


Отримати якісну військову підготовку та досвід можна було лише за допомогою участі у миротворчих операціях

Збройні сили тримались на ентузіастах, таких як генерал-майор Ігор Гордійчук. Але навіть їх суттєво обмежували, особливо гостро це стало під час президентства Януковича.

За роки незалежності Україна пережила ряд політичних криз. І політики часто намагались використати війська для розв'язання цих проблем. Так було й у 2004 році, й у 2014. Військовим навіть віддавали бойові накази. Проте щоразу у них знаходились мудрі люди, які могли відмовитись від їх виконання. Інша ситуація з Міністерством внутрішніх справ, яке було набагато глибше залучене до політичних процесів.


Майдан

Українське військо виявилось не готовим до вторгнення Росії. За 23 роки найсильніша армія Європи силами політиків і зрадників була майже зруйнована.

Так, крім війська, не готовими чинити опір були політики. Багаторічна робота російських спецслужб, які фактично не зустрічали супротиву зі сторони української Служби безпеки, дали свій результат.

Це був другий випуск у циклі "Незалежність. Як це було", в якому ми говорили про сектор безпеки та оборони. У попередньому – мова йшла про українську політику. У наступні дні ми поговоримо про економіку, зовнішню і гуманітарну політику.