спецпроект телеканалу новин 24

Нелегалізовані бійці

Бійці, які борються за незалежність та цілісність України, ризикуючи власним життям. Але не можуть відвоювати собі право лишитися на її території…

Журналісти сайту 24tv.ua зібрали історії іноземних бійців АТО, яким не дають українського громадянства. Кожна розповідь особлива, у кожного свої мотиви і своє бачення війни.

"Рубін"

Після публікації історії молодого росіянина, який воював у батальйоні ОУН, переважна більшість нелегалізованих бійців почали займатися питанням власної легалізації. Сам Рубін планував повернутися до зони АТО, якщо не вийде знайти можливість перебувати на території України законно. Зрештою, після того, як у законному статусі йому відмовили, він повернувся на передову. І підірвався на розтяжці у Пісках, внаслідок чого втратив ногу.

"Мы много где были, многие нас знают и могут подтвердить, что мы не русские диверсанты. Но милиция составила официальный протокол, согласно которому у нас просрочена миграционная карта. Протокол переслали в Миграционную службу… Объясняем сотруднице Миграционной службы Днепропетровска, что вот не можем мы вернуться, потому что нас посадят тюрьму. Она спрашивает: "С чего вы взяли?". Ну а с чего можно взять? Словом, в жесткой форме она нам заявила, что нам ничего не будет в России, что, мол, все нормально, ребята, поезжайте и, неразбираясь, сказала, что даже разговаривать с нами не будет.

Мы обращались к помощникам депутатов, и они подтвердили, что такие проблемы не только у нас есть. Эта проблема актуальна на данный момент и все зависит только от того, когда человек с ней столкнется. Рано или поздно с нею столкнуться все. Вот, как у нас произошло – все дело случая. Если бы нас не задержали, мы бы еще год ездили и не задумывались о том, просрочена у нас миграционная карта или нет".

"Лісник"

Цей громадянин Білорусі багато років живе в Україні, одружений з українкою, прописаний під Києвом у власному будинку. Має доньку українку. Має значний бойовий досвід: у складі батальйону "Донбас" брав участь у визволенні Слов'янська, Артемівська, Лисичанська та Мар'їнки. Вийшов з Іловайського котла. Єдине, чого він так і не отримав — українське громадянство.

"У 2007 році приїхав, подивився, мені сподобалася ця країна. Вирішив залишитися. Купив будинок. Одружився, народив дочку, отримав посвідку на проживання. Отримав прописку у Київській області у своєму власному домі. Коли у травні 2014 почалася війна, вирішив, що мій обов'язок, як чоловіка, захищати цю країну. В якій я живу, в якій на моїй землі стоїть мій будинок, в якому живуть мої дружина і донька.

Мені присилають листи з наданням інформації про те, що будь-який іноземець може отримати громадянство відповідно до закону. Це не можна вважати відповіддю на питання, яке я задав. Якби мені Аваков написав, що відмовляє у моєму проханні — я б зрозумів. Але мені з Міграційної служби прислали виписку з законодавства".

"Док"

Студент з Білорусі приїхав в Україну. Сподівався, що приїде ненадовго, однак досі він воює із Міграційною службою за статус біженця. Службу в Україні починав з батальйону "Донбас". Коли батальйон увійшов до складу Нацгвардії, всім іноземцям, які були у його рядах, керівництво МВС обіцяло надати українське громадянство, щоб вони могли воювати на законних підставах. Обіцянка залишилося обіцянкою. Після цього "Док" перейшов у ДУК "Правий сектор", до лав якого іноземцям вступити значно простіше.

"У Пісках був. Але особисто у мене бойових заслуг якось немає. Не тому що я боягуз, а тому що мене нікуди не відправляли побратими. Потрібна була відповідальна людина, яку можна було б залишити черговою на базі. Потім я дізнався, що наші хлопці, які були оформлені, змовилися і вирішили спеціально мене на виїзди не пускати. Тому що документів немає. Якби я раптом якесь поранення отримав — сумно все було б.

У Міграційній службі, до речі, свідомо перешкоджають тому, щоб ми могли легалізуватися. І політбіженці, і ті, хто воює. Я вдруге прийшов туди з журналістами, з великою такою камерою, вони всі перелякалися і на підставі того, що у мене є зареєстрована скарга на рішення Міграційної служби, продовжили мені довідку на три місяці ще. Журналісти — це єдиний спосіб на них вплинути. Там люди тупо гребуть бабло".

"Вовки свободи"

Грузинські офіцери, які входять до складу цього підрозділу, приїхали в Україну заради того, аби взяти участь у війні з Росією. Тому що, за їхніми словами, це їхній борг перед тими українськими воїнами, які брали участь у грузинсько-російських війнах. Громадянства чи статусу біженців їм не потрібно. Вони просять в України лише дати їм можливість законно перебувати на території країни та брати участь у бойових діях. Тому що, за їхніми словами, на Донбасі іде війна не лише за Україну. Вона – і за Грузію також.

"На Майдане какое-то мероприятие было, ко мне знакомый мужик подошел, сказал: "Вано, ты же хочешь вид на жительство. Давай семь тысяч гривен – и сделаем!". Это не коррупция? Другим ребятам в две тысячи долларов суму называли… Мы незаконно не хотим. Мы законопослушные граждане. Саакашвили нас научил слушать закон. Если мы не заслужили этот статус, то пусть чиновники прямо скажут, хоть в интервью каком-нибудь, что вот эти грузины, которые за Украину воюют – не заслужили. Мы поймем. Мы приехали по своей воле, нас никто не заставлял. Мы не жалуемся. Просто обидно. Я не хочу быть нелегалом. Я военную форму на себя одел своими руками и всегда буду с гордостью ее носить.

Мы не хотим тут навсегда оставаться. Эта война для нас – не только за Украину. Это гражданская война и за Грузию тоже. Граница между злом и добром сейчас на Донбассе проходит".

"Аргон"

Цей росіянин приїхав Україну ще у 2014 році, записався до складу Самооборони Євромайдану. Там же під час сутичок згоріли всі його документи. З початком бойових дій на Донбасі готувався до участі в них, але через відсутність документів довгий час не міг потрапити в зону АТО. А після того як потрапив – отримав важку травму ноги.

"Мне понравилось в Украине. Еще когда в Киев на поезде ехал, посмотрел на природу, на людей и подумал, что не хочу, чтобы та Россия, из которой я уехал, была здесь. Не хочу, чтобы это была одна и та же страна.

Не хочу, чтобы "русский мир" пришел сюда. Я лучше буду с оружием в руках защищать украинскую землю. У меня четверо людей, которых я раньше называл друзьями, пошли за сепаров воевать. Многие друзья потерялись после Майдана. Они мне писали, мол, приезжай, мы тебя ждем. Я ответил, что пусть лучше они сами сюда приезжают, я обратно не хочу. Некоторые друзья мне говорили, что я предал русскую национальную идею".

"Валькірія"

Юна росіянка із позивним "Валькірія" провела в зоні бойових дій рік. Брала участь у всіх операціях, до яких залучався "Айдар", отримала кілька поранень. З батальйону пішла, дізнавшись про свою вагітність. Її донька стала громадянкою України. Сама ж Юлія досі не може домогтися легалізації свого статусу.

"Изначально я приехала просто посмотреть на Майдан. Не думала, что останусь воевать, не думала, что вообще война будет. Когда ввели первые войска в Славянск, подумала: "Ребята, по-моему, вы гоните". После этого решила, что Россия на самом деле не права. Хотела поддержать товарищей и друзей, которые были здесь.

Я была предателем семьи и родины. Думаю, после того, как я получила первое ранение, она передумала. Мать звонила, переживала. Дядя у меня ФСБ-шник, и ему самому пришлось написать на меня заявление. Он написал отказ от меня и заявление об оказании помощи в расследовании моего дела. Мать неоднократно в спецслужбы на допрос вызывали, домой к ней приезжали. Но что она может сказать? Она же ничего не знает. Как мне друзья из России рассказывали, на меня открыли три уголовных дела – по статьям за экстремизм, терроризм и наемничество. Суммарно меня лет на 36 посадить могут".

Олексій

Він близько двадцяти років прослужив у московському спеціальному загоні швидкого реагування. На момент звільнення з правоохоронних органів наш герой мав за спиною досвід двох чеченських воєн, кілька державних нагород та досить високе звання. Звільнився через те, що зрозумів, наскільки змінилася правоохоронна система і усвідомив, що вона може становити небезпеку для нього самого. Влітку 2014 переїхав в Україну і одразу вирушив у зону АТО.

"В батальйон "Донбасс" я пришел целенаправленно, чтобы принимать участие в боевых действиях. Если конкретнее – не пускать в Украину "русский мир". Это я считал самой главной своей задачей. Приехав в Украину, я для батальона "Донбасс" купил УАЗик и на нем приехал в Артемовск. Пробыл там до ноября месяца.

Мне кажется, сейчас патриотизм мешает украинцам навести у себя порядок. Сейчас было бы достаточно сказать: "Ребята, хотите жить отдельно? Вот граница, живете. Хотите – сами кормитесь, как знаете, или пусть вас Россия кормит. Но вы не наши". Тем временем навести порядок внутри своей страны. Не победив внутреннего врага, невозможно победить внешнего… Конфликт на Донбассе – это навсегда. Это люди другого менталитета. Жить в одной стране с ними не получится. Там всегда будет кровоточащая язва. Ну, вот давайте предположим, что сейчас вдруг стороны замирились. Украина восстановила контроль над границей, провела на этих территориях выборы согласно минским договоренностям, там начали действовать законы Украины. Но все время шантаж. Будут подпольные организации, которые будут вести точечный террор под прикрытием местной власти".

"Кандалакша"

Боєць батальйону ОУН 31 серпня був затриманий після мітингу під Верховною Радою. Того самого, де вибух гранати призвів до загибелі бійців Нацгрвардії. Більше трьох місяців він провів за гратами за підозрою в участі у масових заворушеннях під будівлею парламенту. При цьому сам він наголошує, що ніде нічого не ворушив, оскільки саме чекав на відповідь із Міграційної служби, і перебуваючи у напівлегальному стані, не був зацікавлений у тому, аби порушувати законодавство.

"День митинга нормально проходил. Ходил, смотрел, "Слава Украине!" кричал. Когда суета началась, решил, что если кому-то станет плохо, то смогу помочь. Все-таки, я энергетик по специальности, нас учили, как людей в чувства приводить. Потом вокруг был дым. Кто что кидал — я не видел. Когда народ расходиться начал, мне стало жарко. Зашел в Дом офицеров проветриться, там, в помещении, попрохладнее все таки. Сидел, в телефон втыкал, смотрел, что в мире происходит. Вот я сижу, в помещение залетают люди в форме, меня уложили мордой в пол. Я особо и не сопротивлялся. Потом — руки за спину, меня — в багажник, поехали в Голосеевский райотдел.

Украина – это же борьба. Тут сейчас горячая точка борьбы с кремлевской гадиной. Ну, мне же нужно, что бы в мире было все хорошо… Для меня все эти путинцы и ватники — это враги не просто Украины, но и всего человечества. В том числе — и россиян. Считаю, что все настоящие оппозиционеры, все те, кто хочет изменить мир и Россию — они должны быть здесь, на фронте".

Поділися з друзями