Міжнародний день
театру
театру
27 березня ми святкуємо особливий день, коли гра перетворюється у справжнє життя...
До Міжнародного Дня театру журналісти сайту "24" поцікавились у чотирьох різних акторів, як професійних, так і аматорських театрів, їхню думку про стан сучасного українського театру та кіно, а також ... про політиків.
Микола Береза
Актор, режисер, директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
Тімур Ібраімов
Актор Київського художнього альтернативного театру (КХАТ), знімається у кіно та серіалах, продюсер
Олександра Соміш
Акторка театру "Дебют" при ВЄБФ "Хесед-Арє"
Сергій Соколов
Актор театру "Гаудеамус" Бориса Озерова, знімався у фільмі "Старець Паїсій і я, що стоїть верх ногами"
Театр і кіно – дві споріднені, але одночасно, дві абсолютно різні речі. А для вас існує різниця між цими двома видами мистецтва?
"І так, і ні. Дві дуже споріднені території. Проте в театрі є особлива і дуже важлива особисто для мене якість – тут і зараз. Ну і, звичайно ж, живий зв'язок з глядачем. В кіно, в свою чергу, фактура гри переноситься в іншу площину, ніби під мікроскоп..."
Микола Береза
"Природно, що це абсолютно різні міри умовності. З одного боку, щоб зніматися в кіно, потрібно володіти певною технологією. Однієї театральної освіти на знімальному майданчику недостатньо. З іншого боку, якщо ти весь час знімаєшся, то тобі, як ковток свіжого повітря, необхідна сцена. Вона перетворюється на протиотруту, вона необхідна, щоб не втрачати кваліфікацію."
Тімур Ібраімов
"Окрім наявності публіки у театрі, це ще й поступове проживання образу на сцені, яке кожного разу – унікальне. В кіно ж актор "вривається" в певний момент, прописаний у сценарії, і мусить моментально адаптуватись до пропонованих обставин, а це не легка справа. Крім того "органіка" в кіно зовсім інша. Інша подача."
Олександра Соміш
"Чи є різниця? Я думаю, що є, і велика. У кіно загалом можна зніматися, не граючи в театрі. А граючи в кіно, дуже важко зіграти в театрі. Це різні види діяльності. Якщо людина приходить на сцену, це набагато більше, ніж просто у кіно. Кіно і театр – це різні речі."
Сергій Соколов
Тепер і в Україні почали знімати сучасне кіно. Чи загрожує українському театру забуття на фоні нових фільмів? Яке майбутнє чекає на театр?
"Чи є кіно конкурентом театру? Скоріше телевізор, або інтернет... Хоча, насправді, кожна з цих сфер має свого реципієнта, і це нормально; інша справа, що пропонується – здорова їжа чи фастфуд, і, звичайно ж, що ми обираємо. Так от – театр це вільна територія, і, на жаль, або ж на щастя, не можемо чітко заформатувати, прорахувати, яким він буде. Максимум, що я можу як актор – це творити театр таким, яким він є. Колись я почув геніальну фразу від одного дуже розумного чоловіка – Бога не було, Бога не буде, Бог є! Так от: з театром, як мені здається, ідентична ситуація."
Микола Береза
"Ні, що ви, абсолютно точно – ні. Це просто різне мистецтво. Я іноді ходжу в кіно. Але я ходжу, напевно, заради того, щоб просто відключиться від ... Ну, якщо це хороша голівудщина, вона тебе поглинає дією. А театр... Коли я йду в театр, якщо це дійсно хороший спектакль – я співучасник. Це трохи різні речі. У кіно актор працює на тебе конкретно, не на зал, а на тебе, на глядача. А в театрі ми працюємо з залом."
Тімур Ібраімов
"На мою думку, в Україні буде все: і кіно, і театр. Допоки людина прагне творчої реалізації, театр буде жити. А якщо людина її не прагне, то і людяність її – під питанням. Я маю на увазі реалізацію не тільки у якості актора або режисера, але й як глядача, бо глядач, насправді, є активним співучасником творчого процесу. Особливо у театрі, де все відбувається "тут і зараз". Катарсис – один з пікових станів душі, який необхідний їй так само, як повітря – тілу. А справжній театр – це дуже потужний шлях до катарсису."
Олександра Соміш
"Що ви таке кажете? Невже кіно відроджується? По-перше, я не можу говорити, що українське кіно відроджується. І точно кіно не може замінити театр. Ніколи не замінить. Більше того, на сьогоднішній день театру в Україні немає, а кіно ніколи і не було. На превеликий жаль, російський театр відродився, український ні, на мій погляд."
Сергій Соколов
А чи існує для вас різниця між академічними й аматорськими (не професійними) театрами?
"Для мене, за великим рахунком, існує різниця між якісним і неякісним театром, театром живим і псевдотеатром, а в які регалії це загорнуто – не має значення."
Микола Береза
"Природно, різниця величезна. Є вийнятки. Але в більшості своїй – це прірва. Це теж саме, якби у гонці брав участь водій "Формули-1" і людина, яка тільки-но отримала права. Це абсолютно різні речі. Я бував на аматорських спектаклях, але за весь час бачив лише два рази дійсно хороші аматорські виступи. Найпростіша різниця: у виставах непрофесіоналів зазвичай є певний провал по темпоритму. Справа в тому, що зазвичай аматорські театри потрібні тільки тим, хто цим займається... Але я там нічого путнього, на жаль, знайти не можу. Опосередковано вони, звичайно, несуть користь, тому що люди долучаються до культури."
Тімур Ібраімов
"Для мене існує різниця між добрим та поганим театром. Взяти до прикладу театри "Бродвею" – в них шалений професіоналізм, і при тому пристрасть до театрального мистецтва, самовідданість така, як в "звичайних" незвичайних людей, які після робочої зміни на заводі біжать на репетицію у будинок культури і працюють там до глибокої ночі. В нас іноді трапляється, що в академічних театрах панує атмосфера "ситого", самовдоволеного нафталіну, і мова йде тут зовсім не про вік, або про відсутність чи наявність сучасних експериментів, а про загальний підхід. А очі з таким підходом сяють зовсім не так, як у деяких "аматорських" театральних компаніях.
І професійний, і аматорський театр може перевернути життя людини, надати їй крила для польоту над реальністю."
І професійний, і аматорський театр може перевернути життя людини, надати їй крила для польоту над реальністю."
Олександра Соміш
"Ніякої. Різниці не існує. На нас (театр "Гаудеамус" Бориса Озерова", – "24"), наприклад, ходили набагато більше, ніж у професійні. Розумієте, відомий Станіславський не вчився в Інституті по театральній спеціальності. Театар – це дуже дивна річ, можна не закінчувати курси, ВНЗ, і бути грандіозним актором. А можна все позакінчувати, а так і не стати справжнім актором... І це біда академічних театрів. Мені взагалі здається, немає поганого, дуже поганого, чи доброго театру. Є театр – є мистецтво."
Сергій Соколов
Часто Верховну Раду називають великим театром. Українські політики – чи дійсно вони хороші актори?
"Актор – це той, хто має талант і має волю. У більшості наших політиків з цим, мені так здається, не склалося. А прийомчики – то таке – мішура, шоу."
Микола Береза
"Ні, хороших там немає. Це ж не акторство. Вони, напевно, вірять в те, що говорять. Чому? Тому що іншого шляху немає. Але якщо у нас немає майстрів у професійній політиці, то як можна аматорів у своїй справі зараховувати до професійних акторів? Ні, не ображайте акторів. У нас є шикарні професійні актори. Але практично немає політиків, які працюють на державу. У нас, на жаль, ця біда, на мій погляд, існує для всіх нас. Те, що ми не розуміємо, що ми не можемо думати стратегічно, не дає побудувати гідну країну. Це ж безглуздо. Ми голосуємо за незрозуміло кого. У нас, наприклад, бізнесменів називають бізнесменами, хоча 99 відсотків – це "рішали". Бізнес у нас був справжнім ще до податкових реформ Кучми, ще до того, як він став прем'єр-міністром з надзвичайними повноваженнями. Змінивши оподаткування в країні, він знищив практично все виробництво. А немає виробництва – немає економіки. По білому працювати не можна. Всі, хто займався бізнесом, або пішли в знак протесту, або перетворилися в "рішал". Звідси у нас з'явилася плутократія, тобто зрощеня політики і бізнесу. Справжнього бізнесу у нас не було багато років і, на мій погляд, немає. Але я не маю на увазі дрібний бізнес."
Тімур Ібраімов
"Наших політиків можна звинувачувати у чому завгодно, але точно не у відсутності акторських здібностей. Іноді здається, що усі вони просто помилилися у виборі професії. Трапляється, ловлю себе на думці, що хоч повністю не сприймаю позиції того чи іншого політика, захоплююсь ним як майстерним і надзвичайно цікавим актором, уявляю його у ролях класичного театрального репертуару. Але біда в тім, що маніпулювати людьми, володіючи акторським талантом, стає легше, чим наші "зірки" українського політикуму активно й користуються. І все ж таки, переглядаючи новини, так і хочеться іноді сказати – який талановитий, виразний, харизматичний в нас народ.
Олександра Соміш
"Це не великий театр – це театр абсурду. Вони не розуміють, що вони роблять. Їх дії найчастіше несвідомі. Верховна Рада – це дуже слабенький театр.
Сергій Соколов
Про що видізнаєтесь, прочитавши наш проект до Міжнародного дня театру
Театр – стародавнє мистецтво віку самої культури. Актори, чи то професійні, чи то аматори, кожен день створюють для пересічних громадян можливість: можливість жити, дихати, відчувати, плакати і сміятись одночасно. Ці люди часто виходять на сцену, ховаючи глибоко-глибоко себе справжніх, щоб донести істину. Вже цього достатньо, щоб дякувати діячам цього виду мистецтва.
Офіційно святкувати Всесвітній день театру почали з 1961 року у Франції. День, 27 березня, обрано було не випадково. За легендою саме цієї дати у Стародавньому Римі відбулася перша вистава.
Чи можна вітати українських політиків із Днем театрального мистецтва? Чи можна вважати кіно відгалуженням театру? Чи існує різниця між театром академічним та аматорським? На всі ці питання можна отримати відповіді вище.
Офіційно святкувати Всесвітній день театру почали з 1961 року у Франції. День, 27 березня, обрано було не випадково. За легендою саме цієї дати у Стародавньому Римі відбулася перша вистава.
Чи можна вітати українських політиків із Днем театрального мистецтва? Чи можна вважати кіно відгалуженням театру? Чи існує різниця між театром академічним та аматорським? На всі ці питання можна отримати відповіді вище.
Поділитись з друзями:
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ "Телерадіокомпанія "Люкс", Сайт "Телеканалу новин 24".
