— Навіщо?
— Аби вести з політиками розмову на рівних, потрібно було багато про що знати. Я тоді копала, копала – ночами не спала, щоб розумітись на тому, про що говориш з гостями. Тоді багато було політиків, взагалі був активний політичний процес в Україні – Помаранчева революція, постмайданний період... Було цікаво.
На "Плюсах" потрібно було все фахово подавати, там працювало багато досвідчених колег, на яких можна було рівнятись, з якими було дуже цікаво. І там я побачила, як люди відповідально ставляться до своєї роботи, намагаються зробити все якнайкраще.
ТВі для мене був канал інтелектуальний, по-перше. Це був 2013 рік, єдиний канал, де було багато зібрано опозиціонерів та інтелектуалів – Рахманін, Портніков, Бурмака... Всі програми – цікаві: і музика, і література, сатира про політику, і купа всього. Ну і майже єдина опозиція тій владі. На "UA. Перший" теж було цікаво – перше суспільне телебачення за всю історію. До того ж, я їздила дивитись, як це працює в інших країнах. Ну, і "Громадське радіо" паралельно було. На "Громадському" – крута компанія. Незалежне радіо – коли немає власника, коли немає за цим медіа якогось бізнесу – це було чудово! Вважаю, що три роки свого життя, які я вклала у Суспільне, за тих умов – це не мало. В якийсь момент відчула, що не можу далі там розвиватись та реалізовуватись через брак ресурсів.