Працювати почав ще у 14 років, ставши столяром на підприємстві, яке очолював його батько Борис. Разом з батьком також балотувався до Вінницької міської ради у 2002 році, висувалися вони по сусідніх округах. Тоді Гройсман-молодший переміг на виборах у мажоритарному окрузі і став наймолодшим депутатом Вінницької міської ради. Вже за три роки внаслідок післямайданних перестановок у верхівці місцевої влади був призначений виконуючим обов'язки мера Вінниці. У березні 2006 року Гройсман переміг на виборах мера.

На посаді мера Гройсман розгорнув настільки ефективну і потужну діяльність, що вже на наступних виборах у 2010 році він знову переміг на виборах міського голови з рекордною для міських голів обласних центрів України підтримкою — 77,81% голосів.

У лютому 2014 року був віце-прем'єром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства у складі Кабміну Арсенія Яценюка. Його традиційно називали людиною Президента в уряді. Однак, сам Гройсман наполягав, що запрошення увійти до Кабміну отримав особисто від Арсенія Яценюка.

Закінчив математичний факультет Львівського державного університету. Далі продовжив карєру як комсомольський функціонер. У часи перебудови він був секретарем обласної координаційної ради Науково-технічної творчої молоді, член Вченої ради Львівського державного університету імені Франка, заступник голови координаційної ради при Львівському облвиконкомі з питань науково-технічної творчості молоді, член ревізійної комісії ЦК ЛКСМУ.

З 1994 - перейшов на роботу в банківську сферу.

У жовтні 2010 балотувався на посаду мера міста Львова. Посів п'яте місце, отримавши більше 14 тисяч голосів. В жовтні 2012 обраний народним депутатом України від "Батьківщини". У Верховній Раді України VII скликання обіймав посаду заступника Голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Під час Євромайдану був комендантом Будинку профспілок у в Києві. З 24 лютого по 19 червня 2014 — голова Національного банку України. Будучи головою НБУ здійснював рефінансування певних банків, які за ці кошти скуповують іноземну валюту, що в свою чергу призводить до її дефіциту і знецінення національної валюти України — гривні. За час його правління відбулась емісія гривні в результаті якої різко впав курс національної валюти, яке він виправдовував діяльністю попередньої влади.

До Верховної Ради VIII був обраний за списками БПП. Представник Президента України у парламенті.

Народний депутат України VII і VIII скликань. З 2 грудня 2014 року міністр соціальної політики України.

З 1994 року перебуває на державній службі. У лютому 2005 року призначений першим заступником Міністра праці та соціальної політики України. У 2007 році — керівник служби соціальної політики Секретаріату Президента України. З 2008 по червень 2010 — перший заступник Міністра праці та соціальної політики України.

З 2010 року — незалежний експерт з питань соціальної політики України, провідний експерт Центру ім. О.Разумкова, громадський діяч. Автор понад 100 статей і публікацій з питань соціальної політики, пенсійної реформи, системи пільг та компенсацій в Україні, оплати праці, інших аспектів соціально-трудових відносин.

Народний депутат України VIII скликання від БПП. Закінчила Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (спеціальність — дефектологія і логопедія), Державний університет штату Монтана (спеціальність — міжнародні відносини і міжнародне право), Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка (міжнародні відносини).

Кілька років провела на посаді керівника проектів та керівника відділу міжнародних відносин в Українському незалежному центрі політичних досліджень; працювала кореспондентом Української служби радіо ВВС у США і на Кавказі. Очолювала Міжнародну благодійну організацію Фонд підтримки міжнародного співробітництва України (Фонд Відкрий Україну). З 2011 року – директор благодійної Організації Ялтинська європейська стратегія. Член правління громадської організації Український медіа центр (Український кризовий медіа центр).

За даними ЗМІ, якщо її батько – Орест Климпуш – за часів свого депутатства у змінив п'ять фракцій, то Іванка Климпуш-Цинцадзе послідовно зберігає вірність лише Віктору Пінчуку, чиї інтереси, як пишуть журналісти, вона представляє у БПП.

Давній соратник Гройсмана. За освітою інженер-будівельник, закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю "Водопостачання та водовідведення". Отримав ступень магістра державного управління в Одеському регіональному інституті державного управління.

Перше місце роботи – майстер житлового фонду Ямпільського комбінату комунальних підприємств. З 1990 року очолив Ямпільське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства. З 2001 року – начальник обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал". З 2008 по 2011 рік працював на посаді заступника вінницького міського голови, з липня 2011 року – перший заступник вінницького міського голови. З жовтня 2014 року - перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Правознавець. У 2004 під час проведення виборів Президента України Вадим Черниш був довіреною особою кандидата на посаду президента України Віктора Ющенка в Кіровоградській області по 104 виборчому окрузі (м. Олександрія). З березня 2005 по серпень 2006 років заступник голови Кіровоградської облдержадміністрації (з гуманітарних питань). З серпня 2006 по листопад 2007 року - голова Кіровоградської обласної державної адміністрації.

З травня по серпень 2007 року був членом Ради національної безпеки і оборони України. Eксперт з питань протидії відмиванню грошових коштів та фінансуванню тероризму. Керівник неурядової організації "Центр з вивчення проблем безпеки та протидії відмиванню коштів". З червня 2015 року - голова Державного агентства з питань відновлення Донбасу.

Закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філософських наук. П'ять разів ставав народним депутатом України.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2014 року обраний народним депутатом України VIII скликання за партійним списком від "Народного фронту". 2 грудня 2014 склав депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу до Кабінету міністрів України на посаду віце-прем'єр-міністра — міністра культури. На посаді міністра життєздатними ініціативами не відзначився.

Народний артист України. Актор Київської академічної майстерні театрального мистецтва "Сузір'я". 3 20 січня 2015 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

27 лютого 2014 призначений міністром культури. Перебуваючи на посаді досяг домовленостей про включення України до проекту "Креативна Європа", ініціював програми "Взаєморозуміння" та "Донкульт", спрямовані на культурну інтеграцію східних регіонів, спільно з громадськістю виробив план стратегії розвитку культури (згодом відкинутий В. Кириленком), ініціював заборону в'їзду на територію України російським артистам, що висловлювались у підтримку російської агресії, ініціював конкурс на найкращий проект меморіалу Небесній Сотні.

Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка і має ступінь магістра за спеціальністю "Економічна теорія".

У інвесткомпанії Dragon Capital обіймав посаду віце-президента, а потім – директора інвестиційно-банківського департаменту. У 2010 році став керуючим директором українського офісу фонду Icon Private Equity, а з 2011 року був керуючим партнером самого фонду.

З 2015 року був заступником міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавичуса. Подав у відставку слідом за міністром. У міністерстві відповідав за технічний регламент і стандартизацію, займався впровадженням електронних тендерів у держзакупівлях, куруючи проект ProZorro. За словами активістів, допомагав викривати.

Наприкінці червня 2015 року Кабмін призначив Ковалів першим заступником міністра економічного розвитку і торгівлі. До сфери її компетенції входили департаменти, що займаються макроекономічним прогнозуванням, реформою сфери інтелектуальної власності та розвитком інвестиційного клімату. До цього була членом Національної комісії з регулювання енергетики, де вирішувала проблему монополії на ринку енергоносіїв, а її ключовим досягненням стала розробка, узгодження та супровід закону України "Про ринок газу".

Отримала освіту в Національному університеті Києво-Могилянська академія, Національної академії при президентові України та відвідувала короткострокові тренінгові програми в Гарвардському університеті та Європейській комісії. У 2011 році входила до президентського кадрового резерву Віктора Януковича. Протекцію їй склала Ірина Акімова, прихильницею та послідовницею якої була Ковалів.

У вересні 2015 року призначений заступником глави Адміністрації президента ї. Був радником Януковича, і з вересня 2010 року очолював Координаційний центр з упровадження економічних реформ, напрацювання якого озвучувала представник Януковича в Кабміні Ірина Акімова. Координаційний центр безпосередньо перебував під патронатом глави АП Сергія Льовочкіна. Однак, за даними ЗМІ, далеко не всі проекти змін, напрацьовані інтелектуалами під керівництвом Данилюка, були затребувані Януковичем та Азаровим.

Освіту здобував у Київському інституті інвестиційного менеджменту, Національному технічному університеті (КПІ), і у Бізнес школі (МВА) Індіанського університету у США. Володіє п'ятьма мовами.

Отримала диплом магістра з екології в Києво-Могилянській Академії. Навчалася в Університеті Індіани (США) та здобула ступінь магістра в галузі міжнародних публічних фінансів та торгівлі. У фінансовому секторі з 1998 року. Очолювала інвестиційну групу ІТТ 11 років. Має професійні ліцензію з торгівлі цінними паперами, управління активами та члена Ради недержавних пенсійних фондів.

Після приходу Маркарової в ІТТ, вона успішно реорганізувала її в групу компаній, диверсифікувавши портфель послуг і збільшивши частку компанії на ринку України. Інвестиційна група ITT спеціалізується на торгівлі цінними паперами, інвестбанкінгу, прямому інвестуванні, управлінні активами, фондами, довірчому управління активами тощо. У березні 2015 року призначена заступником міністра фінансів України.

Попередня посада – заступник мера Вінниці з соціальної політики. У 1987 році закінчив Ленінградське вище військово-політичне училище. Офіцер з вищою військово-спеціальною освітою. Має другу вищу освіту за кваліфікацією "юрист". Працював вчителем історії Вінницької середньої школи № 27.

З 1998 по 2000 роки обіймав посаду заступника Вінницького міського голови. У 2000-2005 роках – начальник управління соціального захисту населення Замостянської районної ради Вінниці. З 2005 року по 2016 рік працював на посаді заступника Вінницького міського голови.

Освіту здобував на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка та у Національному університеті Києво-Могилянська академія за фахом магістр політології.

Народний депутат VI скликання від Блоку Юлії Тимошенко. У 2010–2012 — міністр молоді, спорту та підготовки до Євро-2012 тіньового Кабінету міністрів. На позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 обраний народним депутатом України за списком політичної партії Народний Фронт. З 27 лютого по 2 грудня 2014 року – міністр Кабінету Міністрів в уряді Арсенія Яценюка.

Народний депутат України 7-го і 8-го скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Має дві вищі освіти: біохімік-викладач та економіст-менеджер. Стажувалася у Варшавському і Колумбійському університетах з проблем реформування освіти.

Працювала вчителем, заступником директора школи, директором школи, викладачем вищих навчальних закладів, начальником управління освіти і науки.

Створювала систему ЗНО в Україні і була першим директором Українського центру оцінювання якості освіти.

Народний депутат VII та VIII скликань. Здобув три вищі освіти у Національній академії СБУ, Київському національному економічному університеті та Міжнародному інституті менеджменту. Член політичної партії УДАР.

Із 4 грудня 2014 року — голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин; заступник керівника фракції Блок Петра Порошенка в Верховній Раді України. За даними ЗМІ – неформально координував умовний осередок партії УДАР в БПП.

Здобув освіту у Львівському національному університеті Франка, та Львівській політехніці за спеціальностями фінанси, міжнародні відносини, економіка і підприємництво.

Більшу частину досвіду роботи на державні служби здобув у Міністерстві закордонних справ України. Працював у Міністерстві економіки України та Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Із грудня 2014 року призначений на посаду заступника Міністра інфраструктури України – керівником апарату.

Закінчив Київський політехнічний інститут (спеціальність "Автоматизовані системи управління", інженер); Київський інженерно-будівельний інститут (курс "Інвестиційний та фінансовий менеджмент в будівельній індустрії"); Північно-Західний університет, Іллінойс, Чикаго (курс "Інноваційний менеджмент"); Національний університет Києво-Могилянська академія, Києво-Могилянська бізнес-школа, магістр бізнес-адміністрування (MBA); Національний університет Києво-Могилянська академія (спеціальність "Менеджмент організацій").

Політична діяльність розпочав у 2006 року депутатом Житомирської міської ради V скликання. З 27 травня до 10 червня 2014 тимчасово очолював Державне управління справами. З 10 червня до 2 грудня 2014 — перший заступник Глави Адміністрації Президента України. З 2 грудня 2014 року віце-прем'єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Основний напрямок роботи у Кабміні – реформа децентралізації та енергоефективності.

Закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю автоматизовані системи управління (отримав кваліфікацію інженер-системотехнік). У 1990-му заснував одне з перших в Україні акціонерних товариств – АТ "Інвестор", в якому зайняв пост президента. У 1992 році створив і очолив комерційний банк "Базис".

У 2005 році був призначений на посаду голови Харківської обласної державної адміністрації. У той же день склав із себе повноваження голови наглядових рад підконтрольних бізнес-структур – ВАТ АКБ Базис і АТ Інвестор. З 2006 року Аваков Арсен Борисович депутат Харківської обласної ради від Нашої України. З осені 2010-го – депутат облради від партії ВО Батьківщина. З грудня 2012-го – народний депутат України VII скликання від партії Батьківщина (№24 в списку). Член комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. 27 лютого 2014 року змінив Віталія Захарченка на посту глави МВС.

На початку 2016 року ЗМІ оприлюднили результати розслідування, згідно з яким Арсен Аваков в кріслі очільника МВС не тільки зумів повернути всі втрачені раніше бізнес-активи, але й за допомогою сім'ї активно заробляє на видобутку газу, занижуючи його вартість і "оптимізуючи" податки.

Юрист. Народний депутат України VII скликання. Давній соратник Арсенія Яценюка. Був призначений на посаду міністра юстиції в уряді Яценюка 27 лютого 2014 року. На посаді міністра своєю головною задачею вбачав повернення довіри до українських судів. Ініціював проведення публічного відкритого конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Зупинив процес проведення іспитів для приватних нотаріусів. Ініціював створення електронної системи реалізації арештованого майна. Прихильник створення Єдиних центрів надання адміністративних послуг в Україні.

Громадські активісти, юристи, оглядачі, а також окремі чиновники звинувачують Петренка у покриванні корупції та концентрації корупційних потоків, імітації реформ, широкому непотизмі, непрофесіоналізмі, популізмі, відсутності позитивних законодавчих напрацювань.

Міністром оборони призначений 14 жовтня 2014 року.

Закінчив Орджоникідзівське вище військове командне училище МВС СРСР, Військову академію Збройних Сил України. У 2003 захистив дисертацію кандидата педагогічних наук.

На військовій службі з серпня 1983. Службу проходив на посадах: командира взводу, роти, начальника штабу батальйону, командира батальйону, полку, бригади. З посади начальника управління бойової та спеціальної підготовки внутрішніх військ МВС України у березні 2002 призначений начальником Академії внутрішніх військ МВС.

У 2007 році отримав військове звання генерал-лейтенанта. 28 лютого 2014 року призначений командувачем Внутрішніх Військ. 15 квітня 2014 — призначений командувачем Національної гвардії України. У 2015 році отримав військове звання генерала армії України. Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та медаллю "За бойові заслуги".

На посаду голови МЗС був призначений 19 червня 2014 року.

Дипломатичною діяльністю займається із 1993 року. Першу роботу за кордоном отримав у березні 1997 року, коли його відправили на посаду третього секретаря посольства України у Німеччині. У 2010 році був призначений заступником міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, а вже за рік Клімкін став керівником всього апарату міністерства. У грудні 2010 року отримав дипломатичний ранг Надзвичайного та повноважного посла.

Призначення Клімкіна на посаду міністра припало на час одного з найбільших викликів українській дипломатії. На час російсько-української війни від Міністерства закордонних справ та усіх українських дипломатів вимагалася реформа українського дипломатичного корпусу. Після призначення Клімкіна міністром багато послів України були відкликані з країн, де перебували, що було пов'язано з очікуваними кадровими змінами. Запропонував запровадити тестування для працівників дипломатичної служби, яке мало б стати визначальним при прийнятті на роботу та отриманні закордонних призначень.

За даними ЗМІ, Клімкін зміг налагодити хороші відносини особисто з Ангелою Меркель.

Закінчив Чернівецьке училище мистецтв (керівник фольклорного ансамблю, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності), Харківський державний політехнічний університет (менеджер інформаційних систем, пізніше – менеджер зовнішньоекономічної діяльності).

Багато років працював журналістом. З 2007 року – директор ТОВ Телерадіокомпанія НБМ-радіо за сумісництвом. Член наглядової ради 5 каналу. Народний депутат України VI скликання від Блоку Наша Україна – Народна самооборона. Секретар комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. Народний депутат України VII скликання від ВО "Батьківщина". Член комітету з питань свободи слова та інформації. За результатами позачергових виборів Верховної Ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року, став народним депутатом України VIIІ скликання від партії Блок Петра Порошенка.

З грудня 2014 року – міністр інформаційної політики. У грудні 2015 року подав у відставку з посади міністра, однак, 4 лютого 2016 відкликав заяву.

Закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат політичних наук. Закінчив курси молодих європейських лідерів по програмі Ради Європи в університеті Thames Valley (Великобританія).

У 1993-му розпочав експертну та громадсько-політичну діяльність, як позаштатний консультант парламентського комітету з питань молоді, спорту та туризму. Один із ініціаторів, засновників та організаторів Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, директор політико-правових програм.

У 2014-му — керівник виборчого штабу кандидата в президенти України Юлії Тимошенко. У 2014 році обраний народним депутатом України від ВО "Батьківщина" до Верховної Ради VIII скликання. 2 грудня 2014 р. — призначений на посаду Міністра молоді та спорту України. У лютому 2016 року виключений з лав партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" після того, як партія вирішила відкликати Жданова з Кабінету Міністрів, а він сам заявив, що не планує подавати у відставку.

Закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат політичних наук. Закінчив курси молодих європейських лідерів по програмі Ради Європи в університеті Thames Valley (Великобританія).

У 1993-му розпочав експертну та громадсько-політичну діяльність, як позаштатний консультант парламентського комітету з питань молоді, спорту та туризму. Один із ініціаторів, засновників та організаторів Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, директор політико-правових програм.

У 2014-му — керівник виборчого штабу кандидата в президенти України Юлії Тимошенко. У 2014 році обраний народним депутатом України від ВО "Батьківщина" до Верховної Ради VIII скликання. 2 грудня 2014 р. — призначений на посаду Міністра молоді та спорту України. У лютому 2016 року виключений з лав партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" після того, як партія вирішила відкликати Жданова з Кабінету Міністрів, а він сам заявив, що не планує подавати у відставку.