Український дизайнер показав компактний пікап Мураха II

Замість кросовера – маленька робоча машина

На рендерах "Мураха II" виглядає не як черговий міський SUV, а як невеликий утилітарний автомобіль, якому важливіше проїхати та перевезти вантаж, ніж вразити кількістю декоративного хрому.

Машина отримала майже вертикальне лобове скло, дуже короткі звиси, великі позашляхові шини та значний дорожній просвіт. Кузов максимально прямокутний, без складної пластики, а колісні арки прикриті широкими пластиковими накладками.

Спереду видно компактну світлодіодну оптику та буксирувальний елемент. Ззаду - проста вантажна платформа з відкидним бортом, на якому великими літерами нанесено назву MURAHA.

За пропорціями концепт більше нагадує невеликий японський kei-truck або спеціалізований всюдихід, ніж звичайний пікап.

Кабіну можна зробити короткою або чотиримісною

Роман Прядко показав одразу кілька варіантів компонування. На одному з рендерів "Мураха II" має коротку кабіну та довшу вантажну платформу. В іншому виконанні з'являється другий ряд сидінь, через що кузов стає коротшим.

Саме така модульність добре відповідає утилітарній ідеї машини. Один варіант можна було б використовувати як легкий робочий транспорт, інший - для перевезення людей та обладнання.

Дах і верхня частина кузова також виглядають максимально простими, а відкритий характер машини нагадує старі утилітарні всюдиходи, де функціональність була важливішою за шумоізоляцію та електроприводи сидінь.

У попередньому проєкті Прядко використав схожий підхід, коли показав сучасну версію ЛуАЗ "Волинянка II". Там також головними рисами були компактність, короткі звиси, високий кліренс та орієнтація на справжнє бездоріжжя.

Звідки взялася стара "Мураха"

Історія назви значно цікавіша, ніж може здатися. Оригінальний автомобіль "Муравей", який українською логічно перекладається як "Мураха", створили у 1966 році інженер Олег Івченко та художник-конструктор Едуард Молчанов.

Це був дуже компактний саморобний автомобіль вагонної компоновки. Його довжина становила трохи більше трьох метрів, а колісна база - лише 1550 мм. Машина важила приблизно 500-520 кг та могла перевозити чотирьох людей.

Ззаду встановили двоциліндровий мотоциклетний двигун об'ємом близько 350 куб. см. Потужність становила приблизно 14-18 к. с. залежно від джерела, а максимальна швидкість сягала близько 70 км/год. Кузов мав трубчастий каркас і панелі з фанери та металу.

Про цю незвичайну машину Auto24 розповідав ще кілька років тому. Щоправда, важливо не плутати автомобілі: існувала також інша саморобна амфібія з такою самою назвою, побудована вже у 1970-х роках.

Нова "Мураха" має зовсім іншу філософію

RP Design не намагався буквально відтворити автомобіль 1966 року. Від оригіналу залишилася насамперед сама ідея: маленька машина, мінімум зайвого та максимум корисного об'єму.

Якщо стара "Мураха" була легковим мікроавтомобілем із заднім приводом, то новий концепт отримав позначення 4×4 і явно задуманий для складніших умов експлуатації.

Технічних характеристик автор поки що не оприлюднив, тому говорити про двигун, батарею, трансмісію чи реальну вантажопідйомність зарано. Судячи з назви та вигляду, основна ідея полягає у створенні невеликої повноприводної платформи, яку можна пристосувати під різні завдання.

У цьому "Мураха II" певною мірою перегукується з філософією старих ЛуАЗів. Вони теж були невеликими, простими та легкими, завдяки чому демонстрували серйозну прохідність. Auto24 раніше пояснював, чому відродити класичну "Волинянку" сьогодні значно складніше, ніж здається.