ДІВЧАТА-КОПИ
Журналісти "24" майже рік стежили за роботою дівчат-копів у різних містах України, щоб зрозуміти, чому вони прийшли до правоохоронних органів та показати, як вони виконують свою роботу.
Національна поліція – одна з найефективніших реформ в Україні. Масова поява на вулицях дівчат-патрульних – один з найочевидніших показників того, що система дійсно змінюється.
Ті офіцери патрульної поліції, які після роботи перетворюються на дівчат, не просто роблять селфі і прикрашають українські вулиці. Вони успішно справляються з тим, щоб правопорушень було якомога менше.
Ті офіцери патрульної поліції, які після роботи перетворюються на дівчат, не просто роблять селфі і прикрашають українські вулиці. Вони успішно справляються з тим, щоб правопорушень було якомога менше.
Лейтенант патрульної поліції Києва. Кримчанка, для якої анексія півострову та початок війни стали приводом для зміни професії.
Лейтенант патрульної поліції Києва. Кримчанка, для якої анексія півострову та початок війни стали приводом для зміни професії.
Лейтенант, заступник командира 3-ї роти патрульної поліції Львова. Невістка легендарного генерала Сергія Кульчицького. З дитинства мріяла пов'язати своє життя із охороною правопорядку.
Лейтенант патрульної поліції Одеси. Інструктор із вогньової підготовки. З дитинства займалася спортивною стрільбою. Робота у поліції для неї стала новим рівнем власного розвитку.
Лейтенант патрульної поліції Одеси. Інструктор із вогньової підготовки. З дитинства займалася спортивною стрільбою. Робота у поліції для неї стала новим рівнем власного розвитку.
Лейтенант патрульної поліції Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного. До поліції прийшла зі спорту, реалізуючи дитячу мрію, навіяну прикладом брата.
Лейтенант патрульної поліції Києва. На службу пішла однією із перших, аби долучитись до реформування правоохоронної системи. Навесні 2016-го звільнилась через втому і надмірні навантаження.
Лейтенант патрульної поліції Києва. На службу пішла однієї із перших, аби долучитись до реформування правоохоронної системи. Навесні 2016-го звільнилась через втому і надмірні навантаження.
Про рішення стати копом
Рішення піти в поліцію прийшло, коли оголосили про її створення. Я була у батьків, ми пили чай і побачили інтерв'ю Еки Згуладзе. Мені настільки сподобалося, з яким ентузіазмом вона розповідає про цей проект, що я загорілася і вирішила подати документи на конкурс. Абсолютно про це не жалкую. Причетність до родини генерала Кульчицького стала додатковим стимулом. Але плани зв'язати своє життя із правоохоронною діяльністю мала ще до того, як з ним познайомилась.
Ірина Кульчицька
На рішення йти у поліцію вплинули два чинники. Перший — почалася війна, мій брат пішов в АТО. Другий — з'явився шанс не просто сидіти вдома, дивитися телевізор і лаяти політиків, а піти і зробити щось самій. Змінювати щось потрібно зі свого маленького, приватного світу. Я всім друзям і знайомим сказала: "Іду в поліцію, готуйтеся! З вас запитувати буду втричі більше, ніж зі звичайних людей". Друзі відреагували з посмішкою, але вони знають, що я не жартую. Якщо хочеш, щоб твоя країна жила по-новому, щоб нею захоплювалися в усьому світі, щоб люди поводилися гідно — покажи своїм прикладом, як це має бути.
Сандра Кротевич
В Одеській юридичній академії вчилася в Інституті прокуратури та слідства. Можна сказати, що з дитинства розуміла, яка професія мені близька. Після випуску довгий час не вдавалося знайти роботу за фахом. Коли дізналася про додатковий набір в поліцію – пішла. Хотілося нового рівня розвитку для себе, а коли людина розвивається, то вона і у місті, і в країні щось може змінити на краще. У мене в житті все потроху йшло саме до роботи у правоохоронних органах. На всіх етапах життя стрільба і юриспруденція завжди ходили десь поруч.
Анастасія Гирька
Брат посприяв тому, що у мене з'явилася мрія стати правоохоронцем. Він працював дільничним у Сватівському районі, у нього було кілька населених пунктів. Потім його скоротили. Мені дуже подобалося, що він завжди ставав на бік беззахисних людей, які потребували допомоги. Коли приходив додому – завжди розповідав історії про ті ситуації, які з ним трапилися за день. Дуже переживав за тих, про кого розповідав. Я намагалася якось допомогти у вирішенні конфліктів, які виникали у нього на роботі. Брат навіть жартував, що забере до себе, коли виросту. Він дуже любив свою роботу і цим заразив мене.
Анна Рубан
Іти в поліцію — це було суто ідеологічне рішення. Воно, жодною мірою, не пов'язане ані з пошуком нової роботи, ані з зарплатою. У мене, об'єктивно, немає навичок, сил, тактичної підготовки, щоб, наприклад, піти воювати на сході України. Але є можливість змінити щось у державі в іншій сфері. І якщо держава дає можливість приєднатися до змінення країни, то просто неможливо сидіти вдома або робити щось на якійсь іншій роботі. За неї потрібно хапатися двома руками і реалізовувати разом з однодумцями.
Валерія Волощук
Найбільше задоволення отримуєш, коли притягаєш до відповідальності чиновника, який звик до старої системи і вважає: якщо показати корочку — можна їхати далі. Зараз це не допомагає. Більшість дуже дивується, що корочка більше не діє на поліцію. Найпоширеніша фраза при спілкуванні з такими людьми, які розуміють, що їхній статус на нас не діє — "Стара міліція була краща!". Приємно таке чути, значить, ми на правильному шляху.
Про роботу
Люблю цікаві зміни, коли є багато роботи, а не коли просто їздимо й патрулюємо. Люблю, коли багато викликів. Коли їздиш з виклику на виклик, зміна проходить дуже швидко. Просто від'їздити у патрулювання 12 годин — це трохи важкувато. Особливо вночі. Якщо ніч тиха і спокійна, то кави можна випити дуже багато.
Ірина Кульчицька
Найголовніша біда нашого народу — невміння пити. Всі проблеми — від надмірного споживання алкоголю. Не менш 80% наших викликів пов'язані з тим, що до цього людина щось випила. Неважливо що: пляшку пива, вина чи горілки. Алкоголь — це головна проблема нашої нації. З нею треба боротися. Особливо потрібно серйозно карати за водіння у п'яному стані. Таких людей потрібно позбавляти прав назавжди.
Сандра Кротевич
Коли є кілька людей-порушників – дуже важливо визначити, хто з них головний, хто більше себе проявляє. Цього головного завжди потрібно висмикувати з компанії, тому що він створює настрій і може давати якісь команди. Тоді всі інші поступово теж придушуються, їхнього лідера вже ізольовано від центру подій, а вони самі не можуть приймати різких рішень. До речі, не завжди таким ось лідером буває сам правопорушник, іноді у нього з'являються якісь захисники, котрі виступають у цій ролі.
Анастасія Гирька
У патрулюванні мені найбільше подобається спілкування. Коли підходиш до людини, відразу починаєш з нею розмову – це настільки цікаво! Навіть дізнатися, як вони реагують на поліцейського. І завжди дуже хочеться допомогти людям. Була ситуація: нас викликала жінка, інвалід 1-ї групи, яку з квартири вигнали її ж дочки. Нікуди було піти – вона у подруг жила. Мені чисто по-людськи так шкода її стало! Ця жінка плакала, щоб ми допомогли. Ось як можна від людини відвернутися і просто піти? Ми на цьому виклику чотири години були. Розмовляли з жінкою, з її дочками. Умовили дочок знайти спільну мову з матір'ю.
Анна Рубан
Ніколи не знаєш, чим закінчиться виклик. Ми не знаємо, хто перебуває по той бік телефону. Це може бути звичайний конфлікт, коли сторони посварилися і розійшлися, а може бути, сварка, яка закінчується мордобоєм або розстрілом. Безглуздих викликів для нас немає. Хоча іноді бувають смішні. Один раз поліцію викликали через те, що дуже голосно кукурікає півень і заважає людям спати. Виклик прийшов — на нього потрібно реагувати. Ми ж не можемо натиснути кнопку "Відміна".
Валерія Волощук
Ветерани АТО досить часто фігурують у наших викликах. Часто бувають ситуації, які мені досить важко сприймати. Психологічно важко. Звання воїна, ветерана АТО не робить людину ідеальною. Були виклики, коли ці люди себе поводили таким чином, який не пасує захисникові, не пасує людині, котра ризикувала своїм життям заради нас. Я завжди стараюся з такими людьми поговорити. Питаю у них, чому вони ризикували на фронті своїм життям, а тут поводяться так, як не має поводитися герой. Вони у відповідь посилаються на якісь психологічні травми. Б'ють на те, що ми не знаємо, у якій небезпеці вони були і не розуміємо, наскільки їм важко все це переживати. Але, думаю, із таким нерозумінням треба боротися іншими методами, а не агресивною поведінкою.
Про події в Україні
2 травня для всієї Одеси – дуже складний день. Згадувати про нього завжди важко. Одна справа, коли дивишся новини по телевізору, інша – коли знаходишся у центрі розвитку подій. Я тоді працювала адміністратором у Львівській майстерні шоколаду на Дерибасівській. Звичайний день, звично працювали, за новинами ніхто не стежив, тому що в кафе постійно був натовп відвідувачів. Раптом на вулиці почало відбуватися щось незрозуміле, вогонь, дим… Ці події наклали на одеситів якийсь відбиток. Після 2 травня у людей з'явилося більше страху. Більше недовіри.
Анастасія Гирька
Все те, що відбувається на Донбасі, це не лише особиста трагедія нашої родини. Це — велика біда нашої держави. Вирішення якої конкретно гальмують. Мені здається, що це нав'язана ситуація, яка без сторонньої допомоги з-за кордону не розвивалася б далі. Українці — це один народ, і ми маємо бути разом… Генерал Кульчицький мав чітке уявлення про те, яким повинен бути генерал і завжди слідував тому баченню. Він тримав себе у формі. Ніколи не дозволяв собі зверхньо ставитися до людей. Ніколи не цурався важкої праці. Поняття офіцерської честі, гідності, були для нього дуже важливими. Думаю, більшості наших офіцерів і керівників вартувало би брати з нього приклад.
Ірина Кульчицька
Спочатку думала, що Крим повернеться в Україну за 2-3 роки. Зараз не знаю. Якби ми перестали туди поставляти продукти, воду, якби люди зрозуміли, що це не Хрущов п'яний передав його Україні, а що Крим без України жити і розвиватися просто не може, півострів одразу повернувся б. Поки люди там не відчують, що таке — жити погано, вони не зрозуміють. Багато хто вже відчув. Але вони бояться говорити про це вголос. Знають, як там "стучать". А я на власному прикладі можу сказати, що "стучать" у ФСБ всі, кому не лінь.
Сандра Кротевич
Більшість українців не розуміють, що відбувається у зоні АТО. Так, можна подивитися щось в Інтернеті, на відео. Але за межами цього регіону не можна відчути той страх, який люди тут пережили. Зараз всі вже трошки заспокоїлися. Коли відбувалися бойові дії, я була в Харкові. Мої ж рідні були у Луганській області. Знати, що батьки перебувають ось в таких умовах, і з ними може статися що завгодно, а ти нічого не можеш зробити – це дуже страшно. Хочеться, щоб люди не знали такої паніки і страху.
Анна Рубан
Нова поліція до самого запуску трималася у таємниці. Часто звучала фраза, що ми отримали від громадян дуже великий кредит довіри. Це правда. Ми не можемо собі дозволити відступити назад або зробити якусь помилку. Це стосується і кожного патрульного особисто, і системи в цілому. Механізм запущений і потрібно виправдовувати довіру. Відповідальність колосальна. Але відповідальність — це приємно. Вона означає, що тобі довіряють.
Валерія Волощук
Подолати психологічний бар'єр – відійти від спорту і зрозуміти, що тебе готують стріляти не на медалі, а в людей – було складно. Вперше мені стрільба перестала приносити задоволення. Тоді сама собі пояснила, що цьому теж потрібно навчитися. Це не означає, що я буду застосовувати зброю і вбивати. Це означає, що у мене будуть навички, які повинні бути у кожного поліцейського. Поліцейський має розуміти, що таке – пістолет, який він носить. Наскільки це серйозно і сильно. Як з ним поводитися. Коли його застосовувати. Щоб застосувати зброю, небезпека повинна бути найвищого рівня. Людське життя – це найважливіше, що взагалі може бути.
Про ставлення до міста
В основному виклики йдуть щодо сімейних сварок або порушень правил дорожнього руху. Якихось вибухів або надзвичайних подій, про які всі думають, в даний період у нашому регіоні немає. Сподіваюся, що не буде ще довго або взагалі ніколи. Найскладніше – це сімейні сварки, особливо якщо батьки сваряться при дітях. Приїжджаєш, бачиш беззахисну дитину, яка дивиться на це все і нічого не може зробити. Доводиться довго спілкуватися з батьками і пояснювати, що дитині потрібно поберегти психіку.
Анна Рубан
У Львові відсотків 50-60 правопорушень – наслідки зловживання алкоголем. Особливо на вихідних. Дуже багато працюємо з порушниками правил дорожнього руху. Дуже багато працюємо із так званими «сімейками» – сімейними конфліктами чи скандалами. У цій роботі потрібно бути у деякій мірі психологом. Потрібно зрозуміти суть конфлікту, щоб ефективніше людям допомогти чи підказати якесь рішення.
Ірина Кульчицька
З моменту початку роботи у патрульній поліції моє ставлення до Одеси змінилося. Раніше ніколи не помічала, скільки правопорушень відбувається одночасно. Тепер весь час їх бачу, навіть у вихідні. Багато на які речі починаєш дивитися інакше – з точки зору закону. Завжди потрібно бути напоготові, спостерігати за всім, контролювати. Іноді просто дивуєшся, ну як так? Як така поведінка допустима? Я розумію, Одеса – туристичне місто, тут море, літо, відпочинок. Але ніхто не відміняв якісь елементарні правила поведінки. Якщо ви відпочили, випили, перебуваєте у стані алкогольного сп'яніння, то ніхто не дає вам права ображати інших, лаяти, бити, сідати за кермо або чинити інші правопорушення.
Анастасія Гирька
Я не очікувала, що Київ настільки невихований. Раніше вважала його культурною столицею, містом, яке має бути прикладом. Зараз так не вважаю. Побачивши Київ з іншого боку, розумію, що нашим людям ще багато чому варто повчитися. Впевнена, що такі проблеми є і в інших країнах, не буває абсолютно ідеальних людей. Але раніше думала, що Київ набагато спокійніший і набагато культурніший за інші міста.
Сандра Кротевич
Я не змінила свою думку про людей, змінила враження про рідне місто. Тепер бачу Київ навиворіт. Кожен раз, коли йду по місту, дивлюся на нього вже не як проста людина, якій подобається вулиця, музей, магазин або ресторан. Я бачу Київ поглядом поліцейського. Спокійно не можу пройти повз щось, де бачу правопорушення. Про Київ все своє життя я була кращої думки. Не уявляла, що тут такий рівень злочинності. Мені завжди здавалося, що це — дуже спокійне місто. Виявилося, що в кожному місті є і злочини, і адміністративні правопорушення. Не думала, що стикнуся з такою їхньою кількістю. А в громадянах не розчарувалася абсолютно. Я завжди знала, які люди живуть у Києві.
Валерія Волощук
З особистим життям буває складно. Коли ти приходиш додому втомлена, залишивши всі сили і енергію на роботі – це іноді дуже заважає відносинам. Тим більше, коли твій хлопець теж працює в цій структурі. Графіки не збігаються, бачитися виходить рідко...
Про зміни
Знаю, як працювала стара система. Бачу, що є зараз. Різниця і в тому, як з нами поводяться і як підносять. Нас дійсно стараються мотивувати. Нам не дають зіскочити з цієї хвилі бажання реформувати. Нам задали високу планку, дали мотив і стимул, які не дозволяють зупинятися або йти на якісь негарні вчинки, типу хабарництва. У попередньому поколінні все було інакше. Не дбали про співробітників, таким чином, підштовхуючи їх до скоєння злочинів.
Валерія Волощук
Практично всі зараз вимагають змін. Але деякі вимагають змін, не маючи бажання змінюватися. Люди хочуть, щоб реформа проходила без їхньої участі. Залишаючись пасивними спостерігачами, вони хочуть, щоб країна перетворювалась на європейську. Вони не хочуть на своїх місцях робити щось добре. Навіть елементарно виконувати ті правила, які установлені державою. Вони вважають, що вони мають якісь більші права, ніж інші громадяни. Банальне паркування із порушенням правил дорожнього руху деякі водії постійно пояснюють тим, що "мені отут треба стати".
Ірина Кульчицька
Дуже серйозне завдання стоїть зараз перед патрульними – заслужити повагу громадян. Щоб нас не боялися. Щоб люди знали: є патрульна поліція, є інші спецпідрозділи, які можуть прийти на допомогу у разі чого. Щоб люди відчували себе захищеними. Заслужити таку довіру – це складно. Поки я не бачу, щоб поліції довіряли на всі 100%. Для того є різні причини. Бувають різні ситуації. Я це все розумію. Але ми будемо працювати, намагатися знаходити підходи і робити все, щоб нам довіряли.
Анастасія Гирька
Хтось говорив про те, що поліція – це ненадовго, а поліцейські – не більше, ніж показуха. Але, думаю, ця структура будується на тривалий час. Ми підходимо до роботи по-іншому. Систему можна змінити. Ми всі – це система. Ми зараз робимо все, щоб вона працювала інакше, краще. Кожна людина повинна робити для цього щось, тоді буде налагоджена і побудована нормальна робота.
Анна Рубан
Це – перша робота, на яку ходжу як на свято. Навіть не дивлячись на те, що доводиться вставати о 4 ранку. Для мене це складно. Є багато якихось нюансів, але вони настільки дрібні, що у порівнянні з тим, яке задоволення отримую від кожного дня своєї роботи, вони непомітні. Приємно, коли на вулиці дякують за роботу, коли тобі кажуть, що ми змінюємо мислення, що нами народ пишається і ми — ті люди, на яких всі чекали. Це означає, що ти не даремно працюєш. Приємно, коли заїжджаєш, наприклад, на заправку, люди тобі посміхаються і вітаються. Це означає, що народ нас поважає і нам довіряє, а це саме те, заради чого всі ми прийшли працювати у поліцію.
Сандра Кротевич
Про ставлення до поліції
Дякують майже щодня. На вулиці хлопці молоді підходили, розповідали, що ми класні, як у Європі чи Америці, що пишаються тепер своєю поліцією. Навіть дорослі люди підходять і кажуть "Спасибі!" за те, що ми реагуємо на ті виклики, на які раніше ніхто не приїжджав. Але сварити теж сварять. Ніколи не буває, що все ідеально гладко, тому що є речі, які не входять до компетенції поліції. Ну, немає у нас таких широких повноважень. З іншого боку – вони нам і не потрібні. У нас і так бачать якихось всемогутніх богів. Ми б із задоволенням, звичайно, але є й інші служби. Кожна структура повинна займатися своєю справою. Поліція займається одним, суд — іншим. Не всі люди це розуміють, тому є незадоволені. На жаль, багато хто вважає, що саме поліція пише і створює закони, забуваючи про те, що ця функція належить Раді.
Сандра Кротевич
Скептики були, є і будуть. Кожне нове починання має своїх скептиків. Це додатковий стимул, аби довести цим людям, що ані через рік, ані через два, ані через десять років ми не втратимо того запалу, з яким починали. Деякі люди не розуміють, хто і для чого пішов у поліцію. Це — ентузіасти, які мають бажання, сили і розуміння того, як має виглядати правоохоронна діяльність та патрульна поліція. Це має бути орган, який одночасно є і правоохоронним, і сервісним. Люди не повинні нас боятися чи остерігатися, стосунки між поліцейськими і громадянами мають бути дружніми.
Ірина Кульчицька
Ставлення до поліції залежить від виховання кожної конкретної людини. На 9 травня, наприклад, ми, стоячи в посиленні, дуже дратували деяких громадян, яким не давали влаштовувати провокації. І свою неповагу до поліцейських вони демонстрували плювками в нас і лайками. Якщо робили зауваження людині – вона дивилася і казала: "Дівчина, ну що Ви! Я Вас не помітив, чесне слово!". Мені в такі моменти стає шкода цих людей. Через те, що вони залишилися ось на такому рівні розвитку. Кожен сам вибирає свій стиль життя і його якість. Якщо така поведінка для людини норма – можна вже зробити висновок про її вибір.
Анастасія Гирька
Коли ми тільки приймали присягу, мені дуже сподобалося, як люди на це реагували. Вони прийшли, повірили в нас. Ніхто не говорив про нас нічого поганого. Так, є люди, які ще бояться і не готові допускати до себе поліцію. Є ті, хто думає: "Ну що вони можуть? Все як було раніше, так і буде". Але ми будемо намагатися заслужити їхню довіру. Ми не будемо карателями, ми будемо допомагати. Для мене особисто слова "карати" взагалі не існує.
Анна Рубан
Іноді ображають, буває. Але я розумію, що якщо ображають мене, то ображають не мене як особистість, дівчину або патрульного. Ображають систему в цілому. Це, свого роду, відторгнення і неприязнь. Люди, у чомусь не злюбивши поліцію, невдоволення і негатив висловлюють мені, бо я приїхала на виклик. Приїхав би інший патруль — вислухав би все те ж саме. Відтак подібні речі сприймаю холодно і рівно. Не психую і не переживаю. Форма для мене — свого роду захисний бар'єр. Зі стресостійкістю теж усе нормально.
Валерія Волощук
Про дівчат-копів
З агресивними правопорушниками вже спокійно справляюсь. На початку було страшно. Дуже! Але зараз вже прийшла якась впевненість. Тренування дають своє. Також у мене чудові напарники, які мене завжди підстрахують у будь-якій ситуації. Вони мене образити не дадуть… На роботі я — офіцер. Але завжди пам'ятаю, що я, також, і мама, і дівчина. Іноді можу краще зрозуміти правопорушницю, якщо, наприклад, вона неправильно припаркувалась через те, що у неї у машині сидить маленька дитина, яку треба тримати у полі зору. До таких випадків намагаюсь ставитися лояльніше.
Ірина Кульчицька
У моєму житті завжди роботи було настільки багато, що потрібно було вміти розділяти особисте життя від робочого. Тому, прийшовши в поліцію, у цьому плані нічого не змінилося. Робота роботою, але відпочивати і жити колись потрібно. Робота не витісняє нічого. Звичайно, буває, що термінові шикування або певний форсмажор можуть поламати якісь плани. Але, йдучи в поліцію, я знала, що так буде і що на мене чекає. Це служба і це нормально. За характером я залишаюся така ж і на роботі, і поза нею. Можливо, десь жорсткіша, десь — м'якша. Але, по факту, різниці немає.
Сандра Кротевич
Дівчина-поліцейська в якихось ситуаціях працює навіть швидше та ефективніше, ніж хлопець. Хлопець буде працювати з придушенням агресії у порушника командним тоном, дівчина буде м'якшою. Самі хлопці-патрульні це розуміють. Коли ми зв'язуємося з заявником, прийнявши виклик, ми вже оцінюємо попередню картину, заявника, його стан, настрій і визначаємо, хто буде спілкуватися. Звичайно, якщо є компанія агресивно налаштованих чоловіків, то спілкування починають напарники. Але часто хлопці мені кажуть: "Настя, це твій клієнт".
Анастасія Гирька
У поліції немає такого підходу "ти – дівчина". У нас є поняття "поліцейський". Так, багато хто думає: "Ну, як ця дівчинка може затримати порушника?". Я можу. Правопорушника середньої комплекції голими руками цілком можу знешкодити самостійно. Перший розряд з карате дає мені таку можливість. Для мене понад усе бути саме поліцейською. Не поліцейським.
Анна Рубан
Мені мініатюрність або краса не заважають працювати за інструкцією. У певних ситуаціях, якщо конфліктуючі сторони бачать такого поліцейського, вони кажуть: "Все! Ми більше не сваримося. Давайте селфі зробимо!". Це звучить, мабуть, смішно і безглуздо, але іноді на селфі конфлікт буває вичерпаний.
Валерія Волощук
Автори проекту:
Розповісти друзям
Усі права захищені. © 2005—2016, ПрАТ "Телерадіокомпанія "Люкс", Сайт "Телеканалу новин 24".