У Національну гвардію прийшов 14 років тому – у 2004 році. Було бажання піти відслужити строкову службу. "Не солдат той, хто не мріє стати генералом". Тому захотілось піти далі по кар'єрі. Відслужив строкову службу у Національній гвардії, пішов на навчання, став офіцером. Вирішив повернутись в Нацгвардію, бо в цій же частині я починав служити. В цю частину хотів повернутися, бо сам живу у Київській області, і бажав проходити службу у столиці.

Помаранчевий Майдан застав. 16 листопада 2004 року, перед виборами, я заступив на службу, революція вже йшла. Тоді служба у мене проходила із захопленням. Не страшно було, позитивно все.

Знаєте, у 18 років не завжди побуваєш в Адміністрації Президента, у самій будівлі, у Верховній Раді, на вулицях. І не часто таке ставлення людей побачиш. Різні люди приїжджали на Майдан, пропонували каву, їсти, але нам нічого не можна було брати з рук людей, ні від кого, тому що ми були поза політикою і виконували свої обов'язки.

Під час подій Євромайдану я теж на службу виходив. Чи ключова якась різниця була із 2004 роком? Була, звичайно. Але у 2014 році також були люди, які розуміли, що ми – строкова служба, що серед нас чиїсь діти також стоять, тобто вони не найманці, а проходять строкову військову службу. А деякі люди цього не розуміли.

Я довго йшов до офіцерського звання. Був відбір, здавали "фізо", здавали історію, право здавали. Все було, і курсантські роки – це були найкращі роки, можна сказати, життя. Була радість, що вже став офіцером. Тепер є чим погордитись.

Родина мною пишається, звичайно. Переживають за мене. Я у своїй родині один військовослужбовець, один я вибрав такий шлях. Вони з позитивом сприймали це моє рішення. Їм подобається, що я служу. Мені теж подобається. Так і служимо.

Я офіцер, який також разом із солдатами виходить на службу, так само охороняє громадський порядок. Така специфіка нашого батальйону – виконувати службу з охорони громадського порядку під час масових акцій, надання допомоги патрульній поліції. І ми ходимо. Допомагаємо працівникам поліції виконувати завдання різного роду – біля Верховної Ради, на Хрещатику, в адміністративних районах Києва.

19 червня 2018 року ми виконували завдання біля Верховної Ради, несли службу з охорони громадського порядку. Не очікував ніхто, що буде біда. На той момент була черга нашого батальйону стояти з військовослужбовцями під під'їздом Верховної Ради. В один момент накипіло народу. Люди були трохи підбурені, хтось пару слів крикнув, і вони пішли штурмом на Верховну Раду. Увірватися вони могли за секунду, тому що їх набагато більше було, ніж нас, але натовп вагався. Ось на цю сутичку і попав.

Чим закінчився той день? Я потрапив у лікарню – струс головного мозку, перелом носа без зміщень, забиття, все в принципі. Більше нічого такого. Ніхто не знає, що в людей у голові, нас не попереджають, що буде на службі. Та і як тут попередиш? Пам'ятаєте, колись теж під Верховною Радою кинули гранату? Ніхто ж не знав, що таке відбудеться. Так само, як і цей раз, ніхто не віщував біди, нічого. Це сталося само собою...

Не дуже багато таких потенційно небезпечних випадків за всі роки служби було... Потенційно небезпечні випадки були, коли служив у тоді ще Внутрішніх військах, коли виконували самостійно завдання з охорони громадського порядку. Тоді бувало таке, що під'їжджає машина, відкривається вікно – а там люди зі зброєю в стані наркотичного сп'яніння… Тоді всяке бувало. Були такі випадки, але це було вже давно.

Взагалі видно, коли акція проплачена. Із натовпу виділяються ті люди, які стоять за свою мету, і видно, хто там для натовпу стоїть. Видно, коли мітингувальникам кажуть: "Кричи" – вони кричать, кажуть плакати – вони плачуть, кажуть сміятись – вони сміються, розійтись – вони розійшлись. Ті люди, які прийшли стояти за своє, за свої права, за певну свою ідею, то вони стоять – їх видно, вони нікуди ніколи не розходяться.

Чим Національна гвардія відрізняється від Внутрішніх військ? Змінилась форма, звання. Назва змінилась, але завдання виконуємо ті самі, які на нас і покладали. Служба змінилась у кращу сторону. Соціальний пакет кращий, збільшили людям зарплатню. Почали надавати квартири деяким військовослужбовцям, гуртожитки... Краще ставляться зараз до військової служби за контрактом. Зараз люди приходять на військову службу за контрактом, і знають, куди вони йдуть, на що вони йдуть.

До Нацгвардії приходять різні люди служити. Деякі з презирливістю ставляться до військової служби, деякі хочуть служити, деякі не хочуть, тому що уявлення про армію у кожного різні. Але я так помітив, що бажання служити в тих, хто приходив раніше, було більше, ніж зараз. Зараз багато таких, що думають ніби служба – даремна справа, краще посидіти дома, протерти штани там, навіть на роботу не ходить.

Служба – це та робота, де є свої захоплення, є свої радощі, є свої печалі. Але цивільній людині неможливо пояснити, що відбувається в армії. Є такі, хто приходить служити, бо вони просто не знають, що іще можна зробити зі своїм життям.

Буває, у людини питаєш, чому вона прийшла на військову службу за контрактом, а тобі відповідають: "У вас така реклама велика, все так красиво, треба попробувати". Але просто попробувати – це не служба. Попробувати можна бутерброд чи каву. Службу в армії пробувати не треба. Тут треба приходити і служити, та ставити собі за мету навчання або щось таке, чого ти можеш досягти.

По строковій службі з'являється багато друзів. Ви разом служите, постійно поруч, і ви звикаєте ділитись один з одним всім – бутербродами, останньою сигаретою. Дружбу дуже зміцнює, коли ви разом стояли на різних видах служби і в морози, і в спеку. В період служби люди знаходять своє кохання, починають зустрічатись, женяться, сім'ї створюють…

Є такі моменти, коли хлопці під час служби на масових заходах звертаються до офіцерів, кажуть: "Ми сходимо, води купимо". Сходили, купили – знову просяться. У таких випадках з'ясовується часто, що уже з кимось познайомились і тягне їх із дівчиною поспілкуватись, потім уже ця дівчина до нього приїжджає, закохуються. Дівчата ж зазвичай захоплюються хлопцями у формі. Я навіть по собі таке помічав: коли по формі йдеш, дівчата компліменти роблять, увагу звертають. Багато не розкажу – це все моє особисте.