Погані дороги — не привід їхати “на нервах”. Більшість помилок під час об’їзду ям — не технічні, а психологічні: водій бачить вибоїну і рефлекторно “тікає” від неї кермом. А потім або таки влітає в яму, або створює небезпеку для інших. Ось три прийоми, які реально допомагають — і їх можна натренувати.
У цій темі є одна важлива правда: уникнути всіх ям неможливо. Але можна різко зменшити кількість “ударів по колесах” і при цьому залишатися передбачуваним на дорозі. Про це нагадує автоінструктор Сергій Нагорний.
До речі Google навчить автомобілі шукати та оминати ями
Найчастіша помилка новачків — “залипнути” очима на яму. Автомобіль їде туди, куди дивиться водій. Тож коли ви впираєте погляд у вибоїну, кермо майже завжди веде до неї.
Працює інше: ви помітили яму, але не тримаєте її в фокусі. Погляд має бути далеко вперед — так ви раніше побачите темну пляму на асфальті й зможете плавно змістити траєкторію без смикань і паніки.
Ключовий момент — маневр має бути зрозумілий іншим. Якщо зміщуєтесь у межах смуги або в сусідню — робіть це плавно, з перевіркою дзеркал. Якщо є час — сигнал повороту теж не зайвий, особливо коли поруч можуть бути мотоциклісти чи скутери.
Буває, що дорога така, що об’їхати нікуди: зустрічна, вузько, суцільна або щільний потік. Тоді логіка проста — ви намагаєтесь провести яму між колесами.
Часто радять орієнтуватися на “праву ногу” як на умовну середину авто. Але є пастка: водій починає проводжати яму під капот, переводить погляд близько перед автомобілем і втрачає контроль траєкторії на швидкості.
Краще працює інший прийом — як із калюжею: ви не дивитесь у воду, ви дивитесь за калюжу, куди хочете ступити. Так само й тут: побачили яму, і поглядом “прицілились” у точку за нею. Яму тримаєте боковим зором, а авто ведете туди, де асфальт цілий. Це зменшує шанс “потягнутися” кермом до вибоїни.
Також цікаво траса "Київ-Одеса" після зими перетворилась на смугу перешкод
Найголовніше правило, яке знімає більшість проблем: об’їзд ями не має бути пріоритетом за будь-яку ціну.
Якщо ви розумієте, що не встигаєте перебудувати траєкторію безпечно і передбачувано, не треба смикати кермо. Правильна дія — знизити швидкість до тієї, на якій проїзд через вибоїну буде найменш болючим для колеса і підвіски.
Є важливий нюанс: гальмують перед ямою, а безпосередньо на ямі педаль краще відпустити. Логіка та сама, що з “лежачим поліцейським”: гальмування на перешкоді збільшує навантаження на колесо.
А якщо попереду не “ямка”, а справжня пастка — глибока діра або відкритий люк — сприймайте це як перешкоду на кшталт припаркованого авто: якщо не можете об’їхати безпечно, краще зупинитись, пропустити, і тільки тоді маневрувати.
Також цікаво як отримати водійські "права" в 2026 році
Тому що страх вмикає тунельну увагу: мозок фіксує загрозу, а тіло робить різкий рух. Іноді доводиться буквально “перевчати” руки — кілька разів спокійно проїхати дрібні нерівності на малій швидкості, щоб зняти фобію. Коли страх падає, погляд починає працювати правильно: ви бачите дорогу ширше і керуєте траєкторією, а не рефлексами.
Три дієві техніки виглядають просто: дивіться в чисту зону, якщо треба — “цільтесь за яму”, а коли сумніваєтесь — гальмуйте й проїжджайте повільно. Так ви не тільки бережете колеса, а й залишаєтесь передбачуваними для інших учасників руху. А це на поганих дорогах інколи важливіше, ніж ідеально оминути кожну вибоїну.