Що спільного між пам'яттю про Голокост і "особливим статусом" для окупованих територій
Сьогодні, в день пам'яті жертв Голокосту, Конституційний Суд України відмовивився навіть перевіряти на предмет конституційності Закон про так званий "особливий статус" для окупованих територій. Таким чином, суд відмовився розглядати подання 53 депутатів Верховної Ради 8-го скликання, яке ініціювала "Самопоміч".
В цей день ми згадуємо невинних жертв тоталітарного нацистського режиму. Але чи ми готові говорити про причини цих жертв. В цей день прийнято повторювати: "ніколи знову!", але "ніколи знову" що? І що ми робимо для того, щоб знову не настало "ніколи"?
Цікаво! Обмін полоненими: три негативні наслідки для України
Головна причина величезних втрат часів Другої світової війни – боротьба за територію України, Польщі та Білорусі. Для німецько-нацистської імперії потрібні були природні та людські (рабські) ресурси цих територій. Для російсько-радянської імперії – ще й вихід до морів і буферна зона.
Нацистів до влади привели неспроможність державних інституцій і німецькі олігархи. Радянська імперія сто років тому будувалася шляхом і ціною "особливого статусу" харківського "ордло", нашої складеної зброї та "миру" з Росією, а відтак Голодомору...
Німецький нацизм був злочиннним і був покараним. Російський авторитаризм був і залишається злочинним, не зазнавши жодного покарання. Натомість президент тієї самої Росії виступає на роковинах Голокосту в Єрусалимі.
Але ж наміри Росії за сто років жодним чином не змінилися. Їй знову потрібна та сама територія з морями, ресурсами і людьми.
А в цей час наші президенти знову говорять про "мир" і складають зброю. І депутати творять і відтворюють "особливий статус". І Конституційний Суд не має відваги бодай для того, аби розпочати розгляд справи про конституційність того, що має нас знищити.
Вчіть історію і не брешіть ні собі, ні людям. Бо ви, як папуги, повторюєте "ніколи знову" в той час, як своїми руками знову відчиниєте двері тому страшному "ніколи".