Вертатись з війни важко. Коли перший раз приїхав додому, а хтось з моїх пацанів дзвонив – аж погано ставало. От що я йому скажу, коли він дзвонить? Він хоче спитати, як там вдома. Що, сказати йому правду: "Ні, брат, вдома – хрєново, у вас там краще"? Не можу. Отак ходиш по хаті, маєшся, жінка на тебе дивиться і думає, що вже коханку завів. Було дуже важко дружині пояснить, що то за смс-ки вночі, чого хтось дзвонить ночами, чого з кімнати виходжу, щоб поговорить. Бо ж хочеться покурить, поматюкаться, при жінці того не зробиш. Вона починає щось підозрювати. Пройшов, мабуть рік, коли до мене перший раз хтось з хлопців заїхав, і лише коли вона їх побачила, з хлопцями трохи перезнайомилась – стало легше. Ну, і я вже став більш відкритий.