Найпопулярніші тези реформування армії переважно зводяться до пропозицій відправити в АТО синів президента і урядовців у компанії воєнкомів та штабних генералів; змінити керівництво генштабу, яке перманентно всіх зливає та покарати всіх корупціонерів. Змін вимагають кардинальних із позитивними результатами вже зараз. Звучить красиво і справедливо, але беззмістовно з практичної точки зору. І не тому що все це непотрібно. А тому що реформа, окрім таких видовищних заходів, має включати ще й чимало нудної повсякденної роботи, результат якої проявиться лише з часом, і невеличку революцію у нашій свідомості. Чому потрібні зміни Наприкінці липня в уряді в черговий раз висунули ідею відмовитися від масового призову. Першим її озвучив глава МВС Арсен Аваков, який розкритикував проведення чергової хвилі мобілізації, вручення повісток посеред вулиці і відправку в армію контрабандистів. За словами Авакова, армію треба негайно переводити на контрактну основу та збільшити зарплату кваліфікованим військовим. Дуже жваво на цю пропозицію відреагував прем'єр-міністр, доручивши Міноборони порахувати, скільки державному бюджету коштуватиме мотивоване та добре забезпечене військо. В Міноборони офіційних підрахунків ще не оголосили, але вже натякнули, що перехід на контрактну форми зараз не зовсім доречний. Спробуємо розібратися в усьому поступово. Що саме змусило голову МВС підняти тему армії – наближення місцевих виборів чи реальні проблеми існуючої системи – сказати важко. Так само не дуже зрозуміло, чому про це заговорив саме він а не профільний міністр. Втім, це не змінює того факту, що реформа потрібна. Результати двох останніх хвиль мобілізації є, м’яко кажучи, невтішними. Про п’яту хвилю Генштаб відзвітував – виконана на 90%. Але за даними ЗМІ, недобір сягнув 30%. Поточна шоста хвиля, судячи з усього, недобирає ще більше. Призовників 2014 року потрібно кимось замінити, але кількість добровольців поступово зменшується, кількість ухильників зростає. На цьому тлі перехід на професійну контрактну армію виглядає цілком логічним. Дійсно, служба за контрактом у мирний час є єдиною формою комплектування збройних сил у багатьох країнах. Професійні солдати як правило краще призовників справляються з обслуговуванням і використанням складної військової техніки. Але, по-перше, професійна і контрактна армія – не одне і те саме. Професіоналом військовослужбовець може вважатися вже коли він набув достатню кількість відповідних навичок. Як правило це відбувається вже ближче до кінця терміну його контракту. Для того, щоб контрактна армія стале ще й професійною, військового потрібно стимулювати продовжити цей контракт ще на один термін. А з системою стимулів у нас поки що серйозні проблеми. По-друге, кожна з країн, яка має хоча б натяк на проблеми зі своїми сусідами, може на пальцях роз’яснити, чому не можна відмовлятися від строкової служби. Шансів на те, що Росія з її войовничими настроями кудись відсунеться від українських кордонів, будемо відверті, небагато. Враховуючи це, а також такі факти, як, наприклад, недофінансування оборонної галузі, поточне матеріальне забезпечення особового складу не більше ніж на 60% і потребу виготовлення боєприпасів для того ж особового складу , говорити про суто професійну контрактну армію зараз не варто. Навіть 5% від валового внутрішнього продукту, які обіцяють закласти у держбюджет 2016 року на оборонні видатки, для неї буде замало. Відтак існуючу строкову службу потрібно змінювати, вдосконалювати, але все ж лишати. Що потрібно змінювати Одне з найболючіших питань — система відбору та військкоматів. Потрібно оновити бази даних призову. Цьогорічні хвилі мобілізації показали, що ключова причина недобору полягає в тому, що багатьох призовників банально не можуть знайти. Хтось перебуває на заробітках у Європі, хтось там же переховується від мобілізації, хтось поїхав у відпустку. У деяких регіонах картотеки не лише не оновлювались, а й цілеспрямовано знищувались. Як результат – у гонитві за виконанням плану на фронт відсилають і тих хто не має бажання служити, і "аватарів". Ще з моменту завершення першої хвилі мобілізації в січні 2015 року відомство обіцяє створити реєстр ухильників, резервістів і призовників, який би дозволяв відстежувати переміщення осіб, що підлягають мобілізації. Але далі обіцянок справа поки що не дійшла. Більш-менш юридична конкретика обмежилася заявою міністра оборони про те, що законопроект про створення електронного реєстру резервістів схвалений і готовий до відправки в парламент. Коли саме він буде туди направлений, проголосований та підписаний президентом – невідомо. Інших же нормативно-правових актів, які б регулювали створення реєстру ухильників, резервістів і призовників та регулювали порядок внесення, збереження і використання даних таких реєстрів в Україні немає. Оновлення вимагають і обмеження для служби за станом здоров'я. Як мінімум, варто дати можливість людям не придатним для служб в бойових частинах, реалізувати свої здібності та навички у військовій системі. Передбачити для них можливість служби в них в інженерних підрозділах, наприклад. Ще один момент – військову службу потрібно зробити більш привабливою для молоді. Керівник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко заявив, що ініціює впровадження короткотермінових контрактів (від 6 місяців) для військовослужбовців, які були призвані за мобілізацією. За його словами, це дозволить усім охочим оцінити "переваги проходження військової служби за контрактом" і продовжити цей контракт, якщо ці переваги призовникам сподобаються. Враховуючи поточні реалії, навряд чи на продовження контракту вишикуються величезні черги бажаючих. Оскільки говорити про фінансову привабливість військової служби наразі не доводиться, потрібно створити реально працюючу систему пільг, яка включатиме широкий спектр всього - починаючи від отримання житла закінчуючи страхуванням життя, отриманням освіти та медичним забезпеченням. Потрібно навести лад у процесі підготовки кадрового складу та інструкторів. З одного боку, українські військові активно вчаться у західних партнерів. Але все одно навчання потребує часу. З іншого – натрапити на талановитого і добре навченого командира у навчальному центрі – це питання вдачі. Питання того, що людина, яка має фантастичний бойовий досвід не завжди може передати цей досвід іншим людям, як правило, не враховується. Плюс, інструктори потрібні буквально у всьому, починаючи із тактичної медицини, закінчуючи обслуговуванням американських бронеавтомобілів. Потрібно приділити увагу створенню кадрового резерву. В країні необхідно побудувати систему військової підготовки населення, яка зможе забезпечити мінімально необхідний початковий рівень навчання. Зрештою, потрібно затвердити військову доктрину та документи, на основі яких могла б бути здійснена реформа армії — державну програму розвитку Збройних сил, державну програму розвитку озброєння та військової техніки і державну програма розвитку оборонно-промислового комплексу. З огляду на все вище перераховане, говорити про те, що результати реформування армії дасть результати вже завтра, не доводиться. Для цього потрібен час. Але це не означає, що не потрібно відкладати зміни на краще. З тої ж причини – для того, щоб їх побачити потрібен час. Зрештою, експерти стверджують, що реалізація курсу на професійну армію займе в України значно менше часу, ніж в інших країн – всього 4 роки. З тої причини, яку зараз називають головною перешкодою реалізації реформ – через війну. На відміну від інших галузей, на професіоналізмі армії вона позначається позитивно. Цим варто скористатися.