Агробізнес і українське село – шляхи розходяться? (частина 1)

При цьому, нехай і поступово, але рівень достатку людей зростає, все більше і більше мешканців бідних країн можуть дозволити собі спосіб життя, який їх батькам годі було й уявити – у тому числі, й щодо харчування.

Отож, попит на продукцію сільського господарства у світі неухильно зростає, що відкриває значні перспективи перед країнами, які мають можливості до розвитку агросектору.

До таких маємо віднести й Україну. Принаймні, земля, як ключовий фактор сільськогосподарського виробництва, в Україні, на щастя, в достатку.

Отож, найближчу серію дописів у блозі буде присвячено саме агросектору. У них ми розглянемо такі питання, як:

- сучасний стан і тенденції вітчизняного агробізнесу;
- переваги та недоліки системи, базованої на крупному землеволодінні;
- перспективи с/г сектору економіки України і майбутнє сіл.

Сучасний стан і тенденції у агробізнесі

Люди
Загалом, слід зазначити, що у нашій, в багатьох відношеннях, депресивній економіці, яка поступово доїдає радянський індустріальний та інфраструктурний спадок, саме агросектор, особливо в останні роки, виглядає найбільш динамічною сферою. В підкріплену зростаючим попитом і високими цінами, галузь, полились серйозні інвестиції. Сільському господарству вдалось привернути увагу навіть найбільш помітних фігур із числа «сильних світу цього», наприклад, пана Ахметова. Власники агропідприємств стрімко увірвались до рейтингів найбільш впливових та багатих людей країни.

Так, журнал «Forbes Україна» оцінював статки найбагатших українців (резидентів з українським громадянством) за оцінкою вартості належних їм активів, використовуючи дані із відкритих джерел. Представники АПК завоювали досить серйозні позиції:

Окрім згаданих панів, для компаній котрих агробізнес є профільним видом діяльності, у даній сфері представлені такі постаті, як то й же Ахметов, котрий на пару із росіянином Новінським розвиває агрохолдинг HarvEast, Федір Шпиг, котрий очолює «Молочний альянс», його безпосередній конкурент Анатолій Юркевич володіє компанією «Мілкіленд». До потужних гравців у сільському господарстві також варто включити Олега Гросмана із компанією «Агрополіс».

Земля
Біля 70% загальної площі нашої неньки-України, тобто, поза 420 тис. км. кв. (або 42 млн. га) становить земля с/г призначення. Станом на 2012 рік вже біля половини із цієї площі належала агрохолдингам та іншим крупним с/г підприємствам. Якщо говорити про лідерів за площами, то на даний момент розстановка сил є наступною:

У «другій лізі» виступають такі компанії, як "ІМК", "Нібулон", "Сварог Вест Груп", агрохолдинг "Донецьксталі", KSG Agro, AgroGeneration (цікавий момент: підприємство очолює Шарль Бегбедер - старший брат того самого Фредеріка, котрий написав «99 франків»), "Агротрейд", "Галс Агро", "АПК-Інвест" (компанія, що може похвалитися 23 тис. га, а ще - серйозним власником, яким є віце-прем'єр Борис Колесников), ДП "Мілкіленд-Україна".

Тенденції агробізнесу

Загалом, розмах та динаміка укрупнення агрохолдингів вражає. Наприклад, пан Бахматюк наразі є найбільшим землевласником у Європі. А відомий проект під назвою «Бельгія» від власника агрохолдингу «Мрія» пана Гути передбачає збільшення с/г площі компанії до площі такої європейської країни, як Бельгія (а це, на хвильку, 32,5 тис. км. кв., або ж 3 250 000 га).

Фахівці застерігають, що вітчизняні агрохолдинги серйозно ризикують. По-перше, присутні банальні «хвороби росту», такі як фактична неможливість якісного управління такою махиною (на хвилинку: сумарна площа володінь наведеної вище десятки землевласників приблизно рівна площі, наприклад, Ізраїлю чи середньої області України типу Львівської).

По-друге, ризики (засуха, морози, шкідники тощо) помножені на масштаб можуть не просто вдарити по фінансовому благополуччю компанії, а буквально розорити її. Все це змушує до пошуку джерел надійного фінансування. Вже зараз великий інтерес до українських земель виявляють китайці та араби, голландці та інші охочі.

Зрештою, власників та топ-менеджмент також можна зрозуміти: всі поспішають якомога швидше наростити власний земельний банк, готуючись до зняття мораторію на продаж землі. Очевидно, після цього навіть сучасні ціни, що сягають подекуди аж до 700-1000 дол./га, можуть здатися «акційною знижкою».

Керівництво провідних агрохолдингів «не для преси» заявляє, що готове вести мову про викуп акцій своїх підприємств тими ж китайцями, оцінюючи капіталізацію приблизно в районі 2000-2500 дол. у розрахунку на гектар площі (правда, мова тут іде не лише про площу, а й про техніку, інфраструктуру, людський капітал тощо).

І все ж, на думку фахівців, прийшов час оптимізації агрохолдингів. Вже зараз можна спостерігати, як вони намагаються раціоналізувати структури, відмовитися від непродуктивних і віддалених (від елеваторів, центрів обслуговування) земель, знизити витрати на логістику. Через подібний етап буквально декілька років тому проходили крупні російські аграрні фірми, коли компанії буквально «давилися» площами, обробіток яких не в стані були адекватно забезпечити ні технологічно, ні з управлінських позицій.

Особливо успішним у даній сфері виглядає західноукраїнський агрохолдинг «Мрія», із радником із стратегічних питань якого, паном Річардом Розвадовські, я особисто мав честь плідно співпрацювати у рамках іншого проекту. За минулий рік їм вдалося наростити чистий прибуток компанії до майже 150 млн. дол.

Агробізнес по-українськи: мовою цифр

Так за що ж іде така напружена боротьба? Лише експорт продукції АПК за перші 7 місяців 2012 року склав 9,1 млрд. доларів США, (в той же час обсяг імпорту за аналогічний період склав 4,2 млрд. доларів США).

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі продукцією АПК склало близько 5 млрд. доларів США, що на 60% більше аналогічного показника 2011 року. Всього українську сільськогосподарську продукцію споживають у 141 країні, при цьому 50% експорту припадає на шість країн: Єгипет, Російську Федерацію, Індію, Іспанію, Іран і Туреччину.

При цьому не слід скидати із рахунків Китай, обсяг експорту продукції у який щорічно стабільно зростає на 25-30 % протягом кількох останніх років. В розрізі товарних позицій беззаперечними лідерами з експорту є соняшникова олія і кукурудза - складають близько 50% експорту продукції АПК. Також в першу десятку входять кондитерські вироби, пшениця, соя, соєвий шрот, сири, ячмінь і насіння.

Загальний обсяг продукції сільського господарства за січень-вересень 2012 р. склав 181319 млн. грн., за увесь 2011 рік - 265100 млн. грн.

. При цьому характерно, що близько половини с/г продукції все ще виробляється особистими селянськими господарствами, хоча їх частка і має тенденцію до зниження. Фінансові результати до оподаткування за минулий рік склали більше 26 млрд. грн., обігнавши такі сектори економіки, як торгівля, будівництво, фінансова діяльність, транспорт, поступившись лише промисловості.

При цьому Україна має ресурси до зростання обсягів виробництва: за площею ріллі ми поступаємося лише таким державам, як США, Індія, Китай, Росія, Бразилія, Канада та Австралія. А от урожайність, попри тенденцію до зростання, все ще залишається вкрай низькою. Так, в середньому по Україні для зернових і зернобобових культур вона близька до 30 ц/га, тоді як, наприклад, у Нідерландах коливається в межах 80-90 ц/га. Експерти «Українського клубу аграрного бізнесу» вважають, що наша держава може збільшити урожайність більшості культур на 50-55% лише за рахунок перейняття слабкими аграрними компаніями успішних практик найкращих сільгосппідприємств. Так, ефективні господарства отримують по 5-6 тонн з гектара пшениці, кукурудзи – 8-10 тонн, соняшнику – 2,5-3 тонни з гектара, що на 50% більше, ніж середньостатистичні сільгосппідприємства і в рази перевищує урожайність у особистих селянських господарствах.

У наступній частині ми розглянемо переваги та недоліки системи, базованої на крупному землеволодінні.