Апогей егоїзму від Кіри Муратової

7 ноября 2013, 17:58

Кіра Муратова зняла проникливу "Мелодію для шарманки", "Настройщик" та "Астенічний синдром", за який отримала в Берліні Срібного ведмедя. Вона - неоднозначне явище російськомовного українського кіно. Одні нею захоплюються, інші стороняться.

Недавно відбулась прем’єра нової стрічки Муратової – "Вічне повернення".

Є фільми - "жорстокі" до глядачів, навіть до обізнаних кіноманів. Тому, деякі кінороботи варто показувати дуже вузькому колу глядачів, а саме знімальній групі того ж таки фільму як home video.

Можете звинувачувати мене у нерозумінні глибокого сенсу чи то майстерного фарсу, але "Вічне повернення" нагадує саме згадані вище фільми.

Хоча, у "Вічному поверненні" хороший задум та сильна фабула. Це і сторія про безпорадного чоловіка, який не може обрати між коханкою та жінкою. Цей " нещасний" вривається в життя третьої жінки, давньої знайомої, а, може, коханки, і скидає на неї весь свій біль, відповідальність за свої рішення і навіть життя.

Вся важкість несподіваних вторгнень в життя і постійних повернень подається Муротовою як кінопроби. Тому, глядач дві з половиною години дивиться одну і ту саму п'ятихвилинну сцену, кожен раз з іншими акторами.

Не відомо, хоча можна припустити, що обіграна історія дуже близька Муратовій, і щоб звільнитись від особистого болю, вона енну кількість разів повторює її, завуальовуючи під експериментальне кіно.

Ефект кінопроб мав би вносити у фільм життя і робити глядачів учасниками процесу. Проте, він всього лиш виправдовує повторюваність дії у фільмі.

Не те, що дуже схожа за ідеєю картина Франсуа Трюффо "Американська ніч" 1973-го року, де фільм теж подається у вигляді кінопроб, і ми бачимо акторів звичайними людьми, щиро сміємось і, наче, перебуваємо з ними поряд.

У Кіри Муратової, не те, що сміятись – плакати нема з чого, бо розумієш - ця непроста історія апріорі лише штучно розіграна сцена.

Кожен наступний дубль – інша пара акторів. Ніби авторка натякає - така історія може статись з кожним і герой, зображений Муратовою, був, чи ще трапиться в нашому житті. Адже він типовий егоїстичний чоловік: "Я нещасний, безпорадний, мене не турбують твої проблеми, і я зненацька вриваюсь в твоє життя, щоб ти мене пожаліла", - ниє головний герой.

Так, чи інакше чоловічий егоїзм зображений Кірою Муротовою, збоку самої режисерки стає апогеєм егоїзму в стосунку до її глядачів.

Як там не було, а фільм все ж цінний майстерною акторською грою, бо в Муратової знову грають Рената Литвинова, Алла Демидова, Олег Табаков, Сергій Маковецький. Проте, трапляються сцени зовсім огидної гри. Але не треба забувати – це ж кінопроби…

Зрештою, після фільму залишається більше питань, ніж відповідей. Був це невдалий експеримент, глибока філософія чи, може, кінематографічний жарт?..