Чому мер Глухова вирішив "неочікувано" покинути пост: розслідування

Схоже, меру Глухова Мішелю Терещенку набридло боротись із вітряками у маленькому містечку і він зробив хід конем.

Читайте также: Мішель Терещенко: хто він такий?

Перше, що відчули люди, які слідкували за трирічним протистоянням Терещенка із представниками влади попередників – це розуміння того, що Терещенка дотисли, і він просто здався. Адже направду усі три роки, заявляючи, що хоче реформувати місто своїх пращурів та наблизити його до Європи, він боровся із вітряками.

Мішель Терещенко

На одну з останніх сесій Глухівської міськради прийшли лише два депутати. Два! Із 29-ти! Звісно – немає кворуму, жодного рішення ані обговорити, ані ухвалити! Хіба то робота! І – жодної користі для міста.

Такий ігнор невипадковий! До 15-го року Глухів був під тотальним контролем регіоналів. Це – вотчина нардепа Андрія Деркача, завдяки Глухову він неодноразово обирався по мажоритарці ло Верховної Ради, уся глухівська верхівка складалася із його прихильників.

Але вибори 15-го року перевернули все з ніг на голову. 66% глухівчан проголосували за Мішеля Терещенка. Здавалося б, уперше за десять років влада регіоналів похитнулася і місто отримало шанс на зміни. Але ж наївно було сподіватися, що "колишні" так просто лишать насиджені місця. Із перших днів на посаді новий мер зіштовхнувся з шаленим опором.

У принциповій опозиції до чинного мера із його першого робочого дня опинився Юрій Бурлака. Він – колишній мер Глухова, так само він брав участь у виборах та програв несподіваному кандидату. Не пройшовши у мери, Бурлака подався у депутати. В міськраді очолив фракцію "Воля народу", об’єднавшись згодом у коаліцію із "Укропом" та "БПП".

Юрій Бурлака

Разом батька, точніше мера, легше бити! Що не сесія – то театральна вистава. Що не ініціатива від міського голови – то нищівна критика.

Доходило навіть до відвертого маразму та дешевої дискредитації – анонімних газет про шикарне життя подружжя Терещенків та фантастичні витрати на одяг для їхньої собачки. Ці газети безкоштовно кидали до поштових скриньок глухівчан. Мета була зрозумілою – викликати у людей відчуття розчарування та огиди.

Зрозуміло, якою може бути реакція провінційного пенсіонера із мізерною зарплатою, коли він читає публікацію про мера, дружина якого нібито витрачає тисячі гривень на перукаря та одяг для свого собаки. Звісно - лише озлобленість та розчарування.

Іноді в Глухові ситуація доходила до відвертого маразму. Жодне рішення не проходить. Від затвердження тарифів на водопостачання – до голосування за міський кошторис. За бюджет – нема голосів. Це – і червоне світло для фінансування усіх бюджетних установ та навіть банальне поточні ремонти по місту.

Читайте также: Показуха для президента, або трохи фактів про візит Порошенка на Миколаївщину

Плюс до усього цього – безкінечні судові позови, кримінальні справи без логічного завершення та перевірка декларації, яка минулого року обернулась для Терещенка черговим скандалом та штрафом. Він невчасно вніс у декларацію автомобіль, який придбав у кредит. Коли ж тут містом керувати, якщо потрібно увесь час тримати барикади.

Для загалу логіка проста – кому потрібний мер, до якого надто багато питань в місцевих активістів і який нічого в місті не вирішує! Терещенко боровся із опонентами як міг, здебільшого безуспішно. Навіть два роки тому ініціював розпуск нинішньої міськради. І 2 роки чекає на добро від Верховної ради.

Можливо, помилка Терещенка лише в тому, що він не врахував особливостей національної політики. Так, він прорвався до влади і цим вже зламав систему. Але побороти її, використовуючи виключно законні механізми виявилося неможливо. Стара команда завдяки інтригам та схемам таки досягла бажаного результату. Зараз її шанси на реванш високі.

Читайте также: Чому Кернес ніколи не сяде

Схоже, ідеальне уявлення француза Мішеля Терещенка про світле європейське майбутнє Глухова стикнулися із українською реальністю. Педантичним європейцям важко зрозуміти – нащо маневрувати, коли є чіткі посадові обов’язки, визначені цілі та закон. Як їх можуть ігнорувати інші органи влади.

От приміром розпустити неслухняних депутатів закон, звісно, дозволяє. Але як застосувати його на практиці, якщо парламент звернення Терещенко два роки поспіль ігнорує? В Україні – ніяк. Українці, що займаються великими політичними та бізнес-проектами давно зрозуміли – успіху можна досягти лише тоді, коли задоволені обидві сторони. Тобто – треба домовлятися.

Ми аналізували не лише роботу Терещенка на державній посаді. Із неймовірними труднощами стикнулися, приміром французький винороб Лакарен та власник козиної ферми бельгієць Бернар. Обидва європейських бізнесмени, що вирішили вести справи в Україні, не порозумілися із місцевими мешканцями та владою та зазнали величезних проблем.

В Лакарена намагалися забрати орендовані землі, бо селян не влаштовувало як він обробляє паї, і врешті його виноградники запалали. В бельгійця Бернара теж загострилося земельне питання, бо він відмовився платити податок на землю, яку використовував, але через бюрократію не міг як належить оформити.

Француз Лакарен (ліворуч) та бельгієць Бернар (праворуч)

Безкомпромісність зіграла тут із іноземцями злий жарт, так само як і в історії із Мішелем Терещенком. Тепер він заявив, що боротись із корумпованою системою треба не в маленькому місті, а з гори. Тобто він знає, що робити і що змінювати – тому не соромлячись, заявив про власні президентські амбіції.

Чи великі шанси в мермішеля досягти мети, звісно, покаже час. Але вже сьогодні зрозуміло, що із глухівської історії багатьом політикам варто зробити висновки.