День знань чи День марнославства?

30 августа 2018, 16:56

Наближується 1 вересня, а разом і з ним – різноманітні події, присвячені Дню знань.

Завжди тішуся, коли чую про те, як оригінально та незвично та чи інша школа його відсвяткувала. Взагалі приємно, що в останні роки спостерігається тренд на відмову від традиційних лінійок та урочистих промов можновладців перед школярами в перший учбовий день. На моє глибоке переконання, подібні заходи є справжнім етичним злочином. А як ще назвати процес, коли в перший після канікул день діти вишукуються у лінійки і під сонцем чи дощем вимушено слухають пафосні та одночасно порожні промови дорослих? Причому зазвичай сенс таких виступів зводиться до того, які ці дорослі хороші, мудрі і скільки всього зробили для країни, міста, вулиці, школи і для кожної конкретної дитини. Таким чином, День знань перетворюється на День марнославства.

Читайте також: Які шкільні підручники не потрібно купувати

Ні для кого не секрет, що Україна багата на яскраві та самобутні традиції, більшість з яких налічують вже не одну сотню років. Водночас донині живі і більш молоді звичаї, з якими було б непогано попрощатися раз і назавжди. І традиція політиків піаритися на лінійках та у стінах шкіл явно належить до останньої категорії.

Важливо, що на початку цього року Київрада прийняла рішення, яке має на законодавчому рівні покласти край цій традиції. Так, депутати підтримали нашу з колегами ініціативу про заборону політичної агітації в школах. В документі чорним по білому написано про те, що "розповсюдження реклами політичного характеру серед учнів, здійснення політичної агітації та просування персонального політичного брендінгу в будь-якій формі на території закладів освіти міста Києва не допускається". Водночас персональна відповідальність за виконанні цього рішення відтепер лежить на директорах шкіл. Відповідно, будь-яка агітація серед школярів, наявність портретів політиків у школах, подарунки з логотипами політичних партій є поза законом, і за його порушення має нести відповідальність конкретна людина.

Переконаний, 1 вересня може і має бути святом – святом знань, святом дітлахів, які радіють зустрічі один з одним після канікул, святом зустрічі із вчителями, врешті-решт. Непоганою ідеєю було б спитати самих школярів – як саме вони хотіли б відзначити цей день. А от що нам точно не варто робити – так це нав’язувати молодому поколінню традиції родом з минулого, від якого ми намагаємося відкараскатися вже майже третє десятиріччя поспіль.

Читайте також: Скільки дітей-біженців не ходять до школи: приголомшлива цифра